Завдання практичного туру:

Завдання 2.Міста класифікують за переважаючими суспільними функціями:

1) Головний адміністративно-політичний, індустріальний, науковий, культурний центр — столиця держави місто Київ.

2) Багатофункціональні (центри областей).

3) Багатогалузеві промислові центри (Кривий Ріг, Макіївка).

4) Переважно одногалузеві промислові центри (Комсомольськ, Шостка).

5) Транспортні центри (Гребінка, Конотоп).

6) Місцеві господарсько-організаційні центри (переважно - райцентри).

7) Міста-курорти (Ялта, Алушта, Трускавець).

Завдання 3. ЧАЙНВОРД: 1. Республіка. 2. Продуктивні … . 3. Спеціалізація. 4. Агрокліматичні. 5. …–аграрна. 6. Галузь. 7. Земельні. 8. Сировинний. 9. Запоріжжя. 10. Північно-Східний. 11. Керченський. 12. Цукрова. 13. Кооперування. 14. Рільництво. 15. Машинобудування. 16. Кременчук. 17. Чернігів. 18. Залізничний. 19. Донецька. 20. Важка. 21. Агломерація. 22. Нетішин. 23. Льон. 24. Галичина. 25. Приватна. 26. Карпатський. 27. Графіт. 28. Росія. 29. Зв’язок.

Тести: 1в; 2а; 3б; 4б; 5в; 6б; 7г; 8г; 9г; 10а; 11в; 12а; 13в; 14г; 15б; 16а; 17г; 18б; 19б; 20в.

10 Клас

Завдання теоретичного туру

Завдання 1. Природні й історичні чинники зумовили певніособливості суспільної поведінки українців, риси українського характеру, які слід враховувати на шляху реформування економіки і розвитку суспільства. Україна тривалий час була країною хліборобів, для яких притаманний індивідуалізм (так зване “хуторянство”) у поєднанні з колективними (гуртовими) формами співпраці; такі риси характеру, як розважливість і працелюбність, доброзичливість, терпеливість та вміння задовольнятися малим, але й інерційність (консерватизм, тяжіння до усталеності, старих звичок і звичаїв), схильність до “зрівнялівки” і заздрісність. Наслідками перебування під владою інших держав-загарбників є такі вироблені риси характеру і соціальної поведінки українців як комплекс меншовартості (краще “приєднатися до...”, “жити під...”, ніж будувати власну державу); принцип “моя хата скраю...”, синдром компромісу (пристосувальництво, угодництво й рабська психологія). В останні десятиліття активно прищеплювалася споживацька, пасивна психологія. Потрібен певний час для зміни усталених стереотипів поведінки населення.

Народом України є всі її громадяни. Біля 3/4 громадян є українцями. Як вважають більшість істориків, формування українців як окремого етносу протікало протягом XII-XV століття. Основою його формування були племена східних слов’ян, які, зокрема, жили на півночі нинішньої території України (поляни, сіверяни, древляни, дуліби, білі хорвати, уличі і тиверці). Протягом IX-XII століть ці племена ввійшли до складу Київської Русі. Жителі цієї держави називали себе русичами, руськими людьми. Очевидно, що вказані східнослов'янські племена формувалися у тісному контакті з іншими етнічними групами (а іноді й на їх субстраті): тюркськими, північно-іранськими на сході й півдні; фракійськими і романськими на заході; балтськими і фінно-угорськими — на півночі. Тому навіть зараз в Україні виділяють 5 антропологічних типів населення (за особливостями анатомічної будови): центрально-український(вплив скіфського і алано-сарматського субстрату);нижньодніпровський(фракійський, скіфський і сарматський субстрати);деснянський(балтійський, фінно-угорський, скіфський і сарматський субстрати);волинський(переважно балтійський субстрат);карпатський(переважно фракійський субстрат).

Важливу роль у формуванні етносу мало прийняття християнства в Х столітті і входження до православно-християнського великого етносу.

На формування українського етносу безперечний вплив мали взаємозв’язки з тюркомовними народами (на сході, з боку степу), і народами, які ввійшли до складу західної — католицької гілки християнства — поляками, германцями (на заході).

Завдання 2.

Природні умови— це складові частини природи певної території, які впливають на життя і діяльність людей (природні компоненти: рельєф і гірські породи, кліматичні умови, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ).

Природні ресурси— це тіла і явища природи, які використовуються або можуть використовуватися для задоволення певних матеріальних і духовних потреб населення. Розрізняють мінеральні, кліматичні, водні, земельні, біологічні, рекреаційні та інші види природних ресурсів.

Зверніть увагу на головну відмінність між цими поняттями. Коли йде мова про природні умови, то увага зосереджується на тому, як різні впливають на життя людей; а коли мова йде про природні ресурси, то увага акцентується на їх оцінці для використання людьми в різних галузях діяльності.

Для порівняння впливу природних умов на відмінності життя й господарської діяльності населення різних частин України рекомендуємо скласти таблицю:

Вид природних умов	Природні регіони України
	Українські Карпати	Степова зона України
1. Рельєф
2. Кліматичні умови

Завдання 3.

Республіка Казахстан стала незалежною в 1991 році, після розпаду СРСР. Столиця – Астана (раніше місто називалося Акмолінськ, Цілиноград, Акмола). За площею займає 9 місце у світі. Президентська унітарна республіка. За рівнем соціально-економічного розвитку Казахстан на початку 1990-х був близький до групи “нових індустріальних” держав (за Ю.П.Грицаком).

Економіко-географічне положення країни не можна назвати вигідним (не має виходу до океану, віддалена від центрів світового господарства, розташована у політично нестабільному регіоні). Країна має певні переваги завдяки положенню на транспортних магістралях між Росією й Китаєм, Європою й Східною Азією.

За структурою господарства Казахстан індустріально-аграрна країна. Галузі спеціалізації промисловості − кольорова і чорна металургія, паливна і хімічна промисловість (особливо їх видобувні ланки), машинобудування (важке, сільськогосподарське та електротехнічне). Формувалися територіальні промислові комплекси: Карагандинсько–Теміртауський (вугільна промисловість, чорна металургія, важке машинобудування); Каратау–Джамбульський (хімічна промисловість – виробництво фосфорних добрив); Мангишлацький (нафтова промисловість); Балхашський і Джезказганський (мідеплавильна промисловість); Західний Алтай (свинець, цинк, срібло). Сільське господарство у північних степових областях спеціалізується на зерновому господарстві (яра тверда пшениця), у південних – на тваринництві (екстенсивний випас). У сільському господарстві країни спад за останні роки дуже значний.