2.5. Земельні ресурси

За умовами рельєфу, ґрунтового покриву та агропромисло­вого навантаження на земельні ресурси Чернівецька область -одна із найскладніших в Україні. У їх структурі значна питома вага деградованих і малопродуктивних земель - еродованих, перезволожених, кислих. Вносить певну складність у земле­робство області наявність карстів та забруднених радіонуклі­дами земель. До всього має місце малоземелля - на душу населення припадає лише 0,51 га сільськогосподарських угідь, з яких лише 0,37 га ріллі.

Землі сільськогосподарського призна­чення складають 472,3 тис. га, що становить 58,4% від усіх земель. В структурі сільськогос­подарських угідь області, рілля займає 336,5 тис. га (71,2%), багаторічні насадження - 25,9 тис. га (5,5%), сіножаті - 41,1 тис. га (8,7%), пасовища - 68,8 тис. га (14,6%).

Конституційне визначена норма - "земля є основним наці­ональним багатством, що перебуває під особливою охороною держави" та пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, сприяли максимально можливому збереженню загальної кількості сільськогосподарських угідь (рис. 1.3). Так, загальна кількість вищезгаданих земель у 1991 році становила 478,4 тис. га, а станом на 01.01.2007 року - 472,3 тис. га.

Найбільшу сільськогос­подарську освоєність серед адміністративно-територіальних одиниць області мають Новоселицький (84%), Кельменець-кий (78%), Герцаївський (76%), Кіцманський (75%) та Застав-нівський (74%) райони.

Згідно матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів територія області чітко поділяється на три ґрунтово-кліматич­них частини, кожна з яких характеризується властивим лише їй ґрунтовим покривом.

Найбільша лісостепова частина області - це та, яка від­межована від інших частин рікою Прут. Тут основну площу, майже 40% обстежених сільськогосподарських угідь, займа­ють чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені ґрунти, що утворились на лесовидних суглинках. Вони характеризуються порівняно високими показниками, які безпосередньо впли­вають на родючість ґрунту. Бонітет чорноземів опідзолених нееродованих і неоглеєних на орних землях становить за 100-бальною шкалою, залежно від механічного складу, 85-94 бали. Темно-сірі опідзолені ґрунти мають дещо нижчі показ­ники бонітету (70-77 балів).

Значне поширення в лісостеповій частині області мають ясно-сірі та сірі опідзолені переважно середньо і важко суглинкові ґрунти, основна площа яких виділена в межах Сокирянського району. Вони займають близько 11% обстеженої площі сіль­ськогосподарських угідь лісостепової частини області. Бонітет ясно-сірих опідзолених ґрунтів на орних землях визначено в 32-40 балів, сірих опідзолених ґрунтів - у 39-55 балів.

Друга за величиною є передгірська або передкарпатська частина території області. Найбільш поширеними ґрунтами тут є дерново-підзолисті, тією чи іншою мірою, оглеєні суглинко­ві ґрунти, що сформувались на делювіальних та алювіальних суглинкових відкладах. Ці ґрунти займають 37% обстеженої площі сільськогосподарських угідь. Вони мало гумусні, мають неглибокий (до 30-35 см) гумусований шар, характеризують­ся кислою реакцією ґрунтового розчину і малими запасами доступних для рослин поживних речовин. Бонітет ґрунтів, за­лежно від механічного складу, оцінюється на орних землях у 23-29 балів.

Показники родючості ґрунтів, утому числі і їхній бонітет, на еродованих, піщаних, щебенюватих і сильно оглеєних ґрунтах значно нижчі, ніж наведені вище.

Крім перекислених ґрунтів у лісостеповій та передкарпат-ській частинах області значні площі займають чорноземи на щільних глинах, що сформувалися, як правило, на деформо­ваних зсувами схилах. Ці ґрунти характеризуються несприят­ливими для розвитку сільськогосподарських культур фізич­ними властивостями. Бонітет нееродованих різновидностей коливається від 43 до 68 балів.

На річкових відкладах рівнинних низьких терас Пруту, Чере­мошу, Сірета, інших річок у ґрунтовому покриві переважають дернові та лучні ґрунти різного механічного складу з широким діапазоном умов зволоження і показників, які характеризують їхню природну родючість.

Третя частина території області - гірська. Вона займає весь Путильський район і невелику площу Вижницького району.

Основна площа сільськогосподарських угідь зайнята тут па­совищами і сіножатями. Ґрунтовий покрив на основній площі представлений дерново-буроземними і бурими гірсько-лісо­вими щебенюватими та кам'янистими ґрунтами. Нееродовані і слабо еродовані не щебенюваті різновиди ґрунтів на пасовищах і сіножатях мають бонітет 20-30 балів, а щебенюваті, кам'янисті, середньо та сильно еродовані ґрунти - 6-13 балів.

Найбільш вразливими від інтенсивного використання земель шляхом їх розорювання (показник 0,5 і менше) є території Кельменець-кого (0,3), ноеосєлицького (0,4), Заставнівського та Кіцман-ського (0,5) районів, а найбільш стійкими слід вважати Путильський (70), а також Бижницький (3,2) та Сторожинецький (2,3) райони. Решта районів мають показник екологічної стій­кості земельних ресурсів від 0,6 до 1,0, в яких площа ріллі близька до загальної площі умовно стабільних угідь.