2.4. Ґрунтовий і рослинний покрив

Різноманітність природних умов на терито­рії Чернівецької області визначила і багатий спектр _:типів і різновидностей грунтів, які об'єднують основні типи,, прита­манні, певним регіонам області.

Для гірських районів властиві бурі гірсько-лісові грунти, що утворювались під шпильковими і мішаними лі­сами, а також дерново-буроземні, які формувались на бурих лісових внаслідок вирубок дерев і розвитку лучної рос­линності з розвинутою дерниною. Ці грунти малородючі, за­знають дії водної ерозії, тому землеробство в горах і не набуло широкого розвитку.

У передгір'ях розмаїття грунтів укладається в типи дерново-підзолистих оглеєних, дернових і різною мірою опідзолених сірих грунтів. Найпоширеніші дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні грунти, на високих річкових терасах і міжрічкових просторах, де нема надмірної перезволоженості, під мішаними і листяними лісами та вторин­ними луками. На плоских слабодренованих річкових долинах річок Сірету, МІхідри, Малого Сірету, де відбувається інтенсивне перезволожений грунтів і розвинута переважно лучна рослинність, сформувались дерново-підзолисті сильноглейові сильнокислі грунти. Ці грунти є слабо родючіша і придатні для сільськогосподарського використання лише за умов осушення і вапнування, коли покращується повітряний обмін та інтенси­фікуються гумусотворчі процеси у грунті.

У Припрутській зоні Передгір'я і Прут-Дністровському ме­жиріччі під лісами розвивались різні відмінності сірих опідзолених грунтів — ясно-сірі, сірі і темносірі. Вони родючіші, приурочені до привершинних частин гребенів, межи­річ, особливо Хотинської височини, в Сокирянському і східній половині Кельменецького районів. Вміст гумусу збіль­шується у грунтах, які темніші, тому темносірі грунти освою­вались у першу чергу.

По нижніх частинах схилів Прут-Дністровського межиріччя, у місцях розповсюдження гіпсів у Кіцманському і Заставнівському районах, а по стародавніх долинах у Кельменецькому районі, поширені чорноземні г р у н т и— від опідзоле-них, що колись зазнали тимчасового впливу лісової рослинності, до глибоких малогумусних чорноземів. Вони формувались під лучно-степовою рослинністю і є найсприятливішими до сільсь­когосподарського освоєння.

Л у ч н і грунти — поширені в місцях постійного або се­зонного перезволожений в долинах річок Прут, Сірет, Чере­мош, Дністер та їх головних притоків. Вони досить родючі, бо містять до 5—6% гумусу, і дають добрі врожаї за умов осу­шення і внесення достатньої кількості добрив. Болотних грунтів у нас дуже мало, їх основний масив сформувався вздовж заплав річок Міходерки і Міхідри у пониззі Багненської реліктової долини у Вижницькому районі.

Отже, основу ґрунтового покриву Буковини складають опідзолені, кислі, в тій чи іншій мірі оглеєні грунти. Слід мати на увазі, що геолого-геоморфологічні та кліматичні умови об­ласті, в більшій або меншій мірі, сприяють розвитку ерозій­них процесів змиву і розмиву грунтів, особливо на орних зем­лях Передкарпаття, Придністров'я і Хотинської височини. ЦІ основні особливості грунтів неодмінно слід врахувати у про­цесі природокористування.

За тисячоліття господарювання людини на території нашої області ґрунтовий покрив зазнав багатьох змін, передусім зав­дяки широкому розвитку орного землеробства і перерозподілу угідь. Нині із загальної площі області 809 тис. га. Майже 300 тис. га зайнято ріллею, 40 тис. га — сіножатями, 70 тис. га — пасовищами, 13 тис. га — садами та ягідниками, а разом під сільськогосподарськими угіддями — майже 420 тис. га, а 248

Чернівецька область лежить у Центральноєвропейській (Середньоєвропейська) широколистянолісовий геоботанічній провінції, півнично-східна частина - у Східно-Європейській широколистянолісовий геоботанічній провінції. Ліси займають близько 32%, луки - 15%, розорано 38 % площі області. На рівнині ліси займають до 15% площі, в передгір'ї - до 20%, в торах - 63-77%. Розорано земель: у рівнинних районах від 45 до 70%, передгірних - від 21 до 54%, гірських - до 1,5%. На підвищених ділянках Прут-Дністровського межиріччя - масиви букових та буково-дубових лісів, у сх. частині - дубово-грабові.

На товтрових пасмах, дністровських схилах, у карстових западинах - остепнені луки/чагарники. У річкових долинах - заплавні та болотні луки, 1 на схилах - суходільні луки. На межиріччях передгірної частини (26 % площі області) збереглись масиви букових та буково-ялицевих лісів. У горах простежуються висотні пояси: де 800-950 м - букові, буково-ялицеві, 950 - 1100 м - ялицево-ялинові, 1100 -1400 - ялинові ліси, вище - високогірні субальп. луки (полонини) та чагарники. Ландшафти. Північна частина Чернівецької області розташована у межах Західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції, південна - у межах фіз.-геогр. країни Карпат Українських. Ландшафтну структуру області утворюють типи рівнинних лісостепових, передгірних височенних хвойношироколистянолісових, гірських: низько-гірних хвойношироколистянолісових, низько- і середньогірських хвойнолісових та високогірних субальп. ландшафтів. Зміну природно-тер. комплексів у горах зумовлює висотна поясність.