2.2. Водні рекреаційні ресурси

2.2.1. Водні рекреаційні ресурси світу та України (пляжі, озера, річки, водосховища)

В організації відпочинку особлива роль належить водним об‘єктам. Можливість займатися різноманітними видами спорту, мікрокліматичний комфорт, естетична дія берегових мальовничих ландшафтів, зміна вражень – все це, діючи в комплексі, сприяє тому, що водойми цілком можна вважати природними лікувальницями. Ось чому більша частина цілорічних рекреаційних закладів і майже всі заклади короткочасного відпочинку населення розміщуються або безпосередньо на берегах водойм, або поблизу них. До найбільш масових видів рекреаційних занять відносять: купання, рибальство (з судна, з берега, з льоду), відпочинок на парусних і веслових суднах, відпочинок з використанням моторного малолітражного флоту, воднолижний спорт, туризм, підводне полювання. Різноманітність водних видів відпочинку вимагає диференційованого підходу до вирішення питань рекреаційного водовикористання як для різноманітних водних об‘єктів (річка, озеро, водосховище, море) так і в межах кожного досить великого водного об‘єкта (табл. 3).

Як зазначає В. Мацола, незважаючи на відносно слабку забезпеченість водними ресурсами, Україна може задовольнити відповідні рекреаційні потреби практично на всій своїй території [13].

Найпотужніші рекреаційні комплекси України сформу­вались на узбережжі Чорного та Азовського морів. За даними Ю.Д. Шуйського, довжина берегової лінії нашої країни 3744,6км (Чорне море – 1829,1 км, Керченська протока – 64 км, Азовське море - 7998 км, Затока Сиваш – 1051,7 км). Це означає, що на 1 км узбережжя припадає приблизно 160 км² площі і 12,8 тис.

жителів України (для порівняння: Греція – відповідно 70 і 87; Італія – 42 і 81; Хорватія 23 і 1,7; Польща – 637 і 78,6) [20].

Україні належить 41,3% довжини берегів Чорного моря. Крім того, саме північне його узбережжя вважається найспри­ятливішим з погляду рекреації, оскільки невелика глибина (близько 100 м) і впадіння теплих річкових вод у літній період забезпечують значно більше прогрівання води ніж на інших його ділянках. Середня температура води в літній період сягає +20 - +24⁰С, а подекуди навіть +27⁰С. Береги Чорного моря в межах України переважно низовинні за винятком ПБК. Поширені намивні піщані коси. Солоність поверхневих вод незначна: 14‰, у лиманах – 1-10‰. Вода Чорного моря (виключаючи райони, прилеглі до портів і промислових центрів) прозора, що в поєднанні з багатою підводною флорою (660 видів) і фауною (понад 2 тис. видів) є сприятливим фактором для підводного полювання і дайвінгу. За даними В. Шмагіної та С. Харічкова, протяжність чорноморських берегів з пляжами різної ширини та складу грунтів складає 1255 км, з них 544 км – цілком придатні для рекреації [24].

Пляжні ресурси світу та України. Пляжні ресурси посідають особливе місце серед рекреаційних ресурсів. Понад 55% рекреантів світу так чи інакше пов‘язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо). Відомо, що перебування на пляжі особливо корисно для оздоровлення людей, адже тут на організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, пов‘язаних зі стихією моря.

Найпривабливішими та найпопулярнішими світовими пляжами є Лазурний берег Франції – від Тулона до Монако, протяжність якого складає 180 км, ширина – від 2 до 9 км. За останні десятиріччя поширеними стають прибережні території Півдня Італії, Півдня та Сходу Іспанії, Сардинія, Балеарські і Канарські острови, Мальта, узбережжя Адріатики (Хорватія). Не втратило своєї привабливості причорноморське узбережжя Болгарії (Золоті Піски), Румунії, Південного берега Криму. Серед інших регіонів світу найпопулярнішими зонами відпочинку є узбережжя морів, океанів, що омивають береги США, Мексики, Гавайські, Багамські, Бермудські острови, а також курорти в Марокко, Тунісі, Єгипті, Ізраїлі, Туреччині, Таїланді, Індії, Японії, Бразилії [12].

Пляжні ресурси України зосереджені у приморських територіях Одеської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, у Криму. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматичних умов та бальнеологічних і ландшафтних ресурсів. Для рекреації можна використовувати 1500 км морського берега. Найвищу рекреаційну цінність має невелика територія ПБК, захищена з півночі Кримськими горами, на якій панує субтропічний середземноморський клімат. Розвиток рекреаційної діяльності у приаквальних зонах спрямований на соціальні результати, де поєднуються можливості задовольнити потребу, як у лікуванні і відпочинку, так і в естетичному сприйнятті, у спілкуванні з природою. Найкращі піщані (кварцеві та кварцево-карбонатні) пляжі знаходяться в Північно-Західній, Дніпровсько-Каркініт­ській, Західно-Кримській, а галькові – в Південно-Кримській берегових областях. Тоді як Дунайська берегова лінія та узбережжя деяких лиманів через значну заболоченість і замуленість не задіяні в рекреаційному господарстві. У цілому з рекреаційною метою використовується дуже незначна кількість чорноморських пляжів. До того ж, руйнівну дію справляють зимові шторми. Пляжний пісок і галька у великій кількості вивозяться для будівельних цілей. Крім того, пляжі привати­зуються з подальшим будівництвом на їх території дач, барів, ресторанів, кафе, атракціонів. Через це площа «золотих» пляжів Євпаторії, Феодосії, Коктебеля, Ялти та інших курортів ПБК неухильно скорочується [1]. За даними А. Оліферова, ширина кримських пляжів щороку зменшується на 0,3-0,5 м. (Табл. 4).

Якщо не брати до уваги Сиваш, то на Україну припадає 43% найбільш якісних у рекреаційному відношенні берегів Азовського моря. Через його мілководність (середня глибина – 7,4 м, максимальна – 15 м), температура поверхневого шару

Таблиця 4

Структура пляжів Азово-Чорноморського узбережжя [7]

Область	Довжина пляжів, км
	шириною до 10 м	шириною 10-25 м	шириною понад 25 м
Одеська	30	30	110
Миколаївська	10	--	40
Херсонська	--	--	100
АР КРИМ	50	80	300517
Запорізька	30	15	55
Донецька	20	10	70

води влітку становить +25 - +32⁰С. Середня температура (+22 - +24⁰С) та вологість повітря (55-77%) у прибережній смузі в літній період можуть бути оцінені як найсприятливіші для різноманітних рекреаційних занять. Середня солоність води – 13,8‰, максимальна (в затоці Сиваш) - 250‰. Ропа затоки Сиваш використовується лише як сировина для хімічної промисловості, однак вона має важливе бальнеологічне значення. Прозорість води в Азовському морі невисока внаслідок значної кількості планктону і наявності завислих частинок, а також хвилеутворення (висота хвиль у холодний період року досягає 2 м і більше). Це невелике за площею (39 тис. км²) море має надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ. У ньому, зокрема, знаходиться 79 видів риб, зустрічається також азовський дельфін – азовка. Південний берег Азовського моря урвистий, горбкуватий; західні та північні – переважно низькі, піщані. Особливу рекреаційну цінність мають піщані коси з чудовими пляжами: Арабатська Стрілка (довжина берегової лінії – 261,8 км), Федотова з Бирючим Островом (166,2), Обиточна (66,5), Бердянська (43,2), Білосаратська (26,0), Крива (21,3). Площа пляжів Азовського рекреаційного району оцінюється в 900 тис. м². Дно моря переважно рівне, з поступовим збільшенням глибини у прибережній частині, вкрите піском і черепашками. Окремі його ділянки (переважно у затоці Сиваш) замулені. Сукупність цих факторів перетворює наймілководніший морський басейн світу на найпридатніший для розвитку дитячої рекреації [20].

Тривалість купального сезону в Азово-Чорноморському басейні перевищує 4 місяці – з кінця травня до початку жовтня. Загальна одноразова місткість усіх пляжів регіону оцінюється в 5 млн. осіб [2,7,9].

Озера. В Україні налічується близько 20 тис. озер, з них 43 мають площу понад 10 км² (за даними Держводгоспу). Вони відіграють значну роль в організації туризму і відпочинку. Озера здебільшого придатні для купання, рибалки, водних видів спорту, пізнавального туризму. За географічною ознакою озера України об‘єднуються в такі основні групи: Шацькі, Слов‘янські, Турійсько-Озерянські, Перекопські, Євпаторійські, Керченські та Придунайські. Найбільшу бальнеологічну цінність мають приморські озера та лимани, із запасами лікувальних грязей (Сасик, Тилігульський, Хаджибейський, Куяльницький). З рекреаційною метою інтенсивно викори­стовуються озера північної частини України, зокрема Волині, Карпат. Крім Шацьких озер, у Волинській області велике рекреаційне значення мають озера Біле, Люб‘язь, Волянське, Оріхове, Турське та ін. Відомі рекреаційні зони Полісся розташовані на берегах озер: Білого (Володимерецький р-н Рівненської області), Борового та Оріхового (Коропський р-н Чернігівської обл.), Деснянка (Сосницький р-н Чернігівської обл.), Красного (м. Новгород-Сіверський Чернігівської обл.), Нобеля (Зарічанський р-н Рівненської обл.), а також озер Києва, Тернополя. Гірські озера Карпат, хоч і малопридатні для купання, відзначаються своєю атрактивністю. Це Бребенескул (на висоті 1801 м над рівнем моря), Синевир, Ворожеська, Несамовите, Драгобратське, Апшинецькі, Марічейка та багато інших.

Річки. Надзвичайно широкий спектр рекреаційного використання річок. При тому, що переважна їх більшість не має безпосереднього рекреаційного значення. Річки є невід‘ємною складовою краєвиду і за наявності інших сприятливих умов (чиста вода, атрактивність ландшафту) відіграють роль фактора, що приваблює рекреантів. За даними В. Вишневського, в Україні налічується від 63 до 71 тис. річок загальною довжиною близько 204 тис. км, з них 3,3 мають довжину понад 10 км [2] . Середня густота річкової мережі становить 0,34 км/км², досягаючи свого максимуму в Карпатах – 2,0 км/км² (в АР Крим – 0,22 км/км²) [20].

Найбільше абсолютне рекреаційне навантаження припадає на Дніпро та його притоки: Прип‘ять, Тетерів, Рось, Тясмин, Унгулець, Десну,Сулу, Псел, Ворсклу, Самару та ін. Ця найдовша водна артерія України проходить через два міста з населенням понад мільйон чоловік, а також через важливі економічні та культурно-історичні центри країни (Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Нову Каховку, Херсон та ін.), які є також значними генераторами рекреаційних потреб. На притоках Дніпра розта­шовані такі досить великі міста, як Ковель, Луцьк, Рівне, Житомир, Біла Церква, Кривий Ріг, Чернігів, Суми, Полтава, Миргород, Павлоград та ін. Це зумовило розміщення великої кількості санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів саме в басейні Дніпра і перетворення його у вісь національної програми «Намисто Славутича». Піівденний Буг протікає через відносно чисті в екологічному відношенні регіони серед мальовничих пейзажів (особливо в межах Поділля) і вважається спеціалістами найперспективнішою долиною для інтенсивного рекреаційного використання. У басейні Південного Бугу знаходяться такі міста, як Хмельницький, Вінниця, Умань, Кіровоград, Первомайськ, Миколаїв та ін.

Важливе рекреаційне значення мають гірські річки Карпат, у т.ч. Дністра, Пруту і Тиси. Крім купання та риболовлі, ріки Черемош, Прут, Ріка, Тересва, Теребля, Уж, Стрий та ін. придатні для плавання на байдарках і каноє. Вода малих карпатських річок є питною без будь-якого додаткового очищення. На території Подільської височини Дністер та його притоки утворюють мальовничі каньйони. У басейні цих річок знаходяться Дрогобич, Трускавець, Івано-Франківськ, Галич, Коломия, Тернопіль, Заліщики, Кам‘нець-Подільський, Чернівці, Хотин, Білгород-Дністровський, Затока, багато міст і курортів Закарпаття.

Ріки Криму (Салгир, Альма, Кача, Чорна, інші) утворюють велику кількість водоспадів, каньйонів і тому, виступають цікавими екскурсійними об‘єктами. Вони відіграють важливу роль у місцевій рекреації як місця відпочинку для жителів Сімферополя, Білогірська, Нижньогірського.

Сіверський Донець із його основними притоками (Лопань, Лугань, Оскіл, Айдар, Деркул) є головною водною артерією найбільш індустріалізованого району України. Цим обумо­влюється, з одного боку, високий рівень його забрудненості відходами металургійної, хімічної і нафтохімічної проми­словості ( особливо на території Луганщини), а з іншого - високий рекреаційний попит на відпочинок біля води. В басейні Сіверського Донця розташована величезна кількість баз відпочинку, в т.ч. курорти Рай-Оленівка, Святогірськ і Кремінна.

Дуже забруднене Кілійське гирло Дунаю (в межах України його довжина лише 174 км), однак воно цілком придатне для організації круїзів (Ізмаїл, Кілія, Вилкове) й екологічного туризму (Дунайський біосферний заповідник). Серйозною проблемою для України є забруднення малих річок і зменшення їх кількості. Особливо гостро ця проблема стоїть перед Донецьком і Львовом. Попри промислове забруднення рекреацію на водних об‘єктах лімітують такі фактори, як заболоченість, замулення і заростання берегів; абразійні береги; висока каламутність і «цвітіння» води; близькість сільсько­господарських угідь та ін. [20].

Водосховища. Усе більшого значення набуває рекреаційне використання водосховищ. Загальна кількість водосховищ на земній кулі більше 30 тисяч. Сумарна площа акваторії водосховищ наближається до 400 тисяч квадратних кілометрів. Створення водосховищ привело до трансформації природних умов на території, яка перевищує 700 тисяч квадратних кілометрів і зміни інфраструктури на території 1,5 мільйона квадратних кілометрів. Рекреаційне використання водосховищ представляє великий інтерес у силу багатьох причин [12]. Більшість водосховищ комплексного призначення створено поблизу міст, невеликі водосховища рекреаційного призначення можуть створюватись і в межах міських територій. У багатьох районах, особливо бідних на природні водойми, водосховища підвищують рекреаційну цінність і ємність ландшафтів, а в деяких випадках слугують ядром, яке створює такі ландшафти. При плануванні, проектуванні, підготовці й експлуатації водосховищ потрібно враховувати певні вимоги рекреації. Спеціальні водосховища для рекреаційної мети можуть створюватись у найбільш сприятливих у даному районі мікрокліматичних умовах. Водосховища комплексного та цільового призначення, які створюються в гірських, пустельних і північних районах, мають добрі під‘їзні шляхи, що відповідає одній з найважливіших вимог рекреації – транспортній доступності. Завдяки наявності при будівництві гідровузлів бази індустрії і кваліфікованих кадрів спорудження на берегах водосховищ готелів, турбаз та інших рекреаційних об‘єктів може здійснюватись у короткі терміни. Отже, водосховища створюють сприятливі умови для широкого їх використання з метою відпочинку, але одночасно не можна забувати, що створення водосховищ в ряді випадків ускладнює рекреаційне використання території. Це відбувається через підтоплення та затоплення існуючих мінеральних джерел, санаторіїв, будинків відпочинку, пам‘яток архітектури та інших об‘єктів, цінних для організації відпочинку, а також через погіршення умов відпочинку на ділянках річок у нижній частині гідровузлів з різкими добовими і тижневими коливаннями рівня і зниженням температури води. До негативних умов відпочинку також можна віднести і «цвітіння» води в деяких водосховищах, інтенсивну переробку берегів на великих водосховищах, відсутність на тих чи інших ділянках берега пляжів і лісових масивів, значне відступання врізу води, заростання мілководних ділянок. Указані негативні наслідки створення водосховищ і умов їх експлуатації можуть бути пом‘якшені або повністю відсутні при врахуванні інтересів рекреації ще на стадії проектування, а також за рахунок проведення інженерних, водогосподарських та інших заходів.

Створюючи можливості для організації відпочинку населення, водосховища необхідно охороняти, як і інші природні об‘єкти. Для цього потрібно розробляти норми навантаження на акваторію і природно-територіальні комплекси у прибережній зоні водосховищ. Ці норми, без сумніву, будуть змінюватись в залежності від природно-кліматичної зони, грунтово-рослинного покриву, гідрологічного режиму водосхо­вища та інших факторів. Оптимальне використання з рекре­аційною метою акваторії і прибережної зони водосховищ можливе лише при задоволенні вимог рекреації до режиму рівнів води, які полягають, в основному, в необхідності підтримки в літній період постійного або близького до нього рівня водосховища. Американські дослідники вважають, що в період найбільшого напливу людей коливання рівня не повинні перевищувати 30-60 сантиметрів. Проте на багатьох водо­сховищах комплексного призначення ці вимоги рекреації не завжди можуть бути задоволені.

Отже, в умовах кількісного та якісного дефіциту водних рекреаційних ресурсів роль водосховищ в організації відпочинку населення невпинно зростає. Особливо завдяки водосховищам зарегульованість стоку створює можливості більш повного рекреаційного використання річок. Всього в Україні 1160 водосховищ загальною площею понад 9 тис. км² [20]. Найбільші водосховища споруджено на Дніпрі та Сіверському Донці. Найповніше рекреаційні потреби задовольняються в зонах відпочинку на Дніпровському, Дністровському, Сімферопольському (р. Салгир, площа – 3,2 км²), Ладижинському (р. Південний Буг - 20,8 км²) водосхо­вищах. Водосховища суттєво впливають на гідрологічний режим і мікроклімат прилеглої території, тому їх створення має бути екологічно обґрунтованим та економічно доцільним. Внаслідок господарської діяльності знижується здатність штучних водойм до самоочищення, спостерігається «цвітіння» води, зникають цінні види риб, може мати місце підтоплення берегів. Сукупність цих факторів є причиною недостатнього залучення водосховищ на Дніпрі, Сіверському Донці, Інгульці, Кальміусі до рекреаційного господарства (Табл. 5).

Таблиця 5

Найбільші водосховища України (за даними Держводгоспу)

Водосховище	Річка	Площа при підпірному рівні (км2)	Довжина(км)	Середня ширина (км)	Середня глибина (м)
Кременчуцьке	Дніпро	2252	149	15,1	6,0
Каховське	Дніпро	2155	230	9,3	8,4
Київське	-//-	922	110	8,4	4,0
Канівське	-//-	581	123	5,5	4,4
Дніпродзержинське	-//-	567	114	5,1	4,3
Дніпровське	-//-	410	129	3,2	8,0
Дністровське	Дністер	142	194	…	21,0

Потреба в купанні, риболовлі, деяких видах водного спорту може задовольнятися ставками, рекреаційна цінність яких визначається на основі тих самих критеріїв, що і цінність водосховищ. Кількість ставків в Україні, за різними даними, досягає 27-29 тисяч, їх загальна площа складає 2,2 тис. км². Часто тільки ставок може забезпечити відпочинок біля води жителям багатьох селищ і містечок України. Особливою мальовничістю відзначаються ставки, створені на місці колишніх гранітних (кам‘яних) і піщаних кар‘єрів Полісся та лісостепової зони. Приблизно половина всіх водосховищ і ставків припадає на басейн Дніпра. Тривалість купального сезону на річках, озерах і водосховищах залежить від багатьох факторів, серед яких головним є клімат. За цією ознакою можна виділити два великі райони: Полісся і західна частина України, де тривалість купального сезону становить 90-120 днів, а також центральні, східні та південні області, в яких вона перевищує 120 днів [20]. Гірські річки Карпат і Криму через низьку температуру води, значну швидкість течії і малу глибину взагалі малопридатні для купання.

Територія України надзвичайно багата на цікаві й атрактивні гідрологічні об‘єкти (каньйоноподібні річкові доли­ни, водоспади, джерела цілющої води, витоки рік, карстові озера, тощо). Більша їх частина перетворена на заказники, оголошена пам‘ятками природи, заповідними урочищами, і всі вони можуть використовуватись як об‘єкти пізнавальної рекреаційної діяльності, в тому числі, для іноземних туристів. Зокрема, витоки Тиси щороку відвідують сотні туристів з Угорщини, хоча ця цифра може бути набагато більшою. З поміж водних об‘єктів особливий інтерес відпочиваючих викликають водоспади. Вони зосереджені переважно в Карпатах, Кримських горах, на Подільській височині (Табл. 6). Так, на р. Стрипі поблизу с. Русилів спадає мальовничий каскад із 12 водоспадів, висота окремих з них до 13 м. Найвищим водоспадом в Україні і одним з найвищих у Центральній Європі є Учан-Су (висота падіння води – 98,5 м) [20].

Таблиця 6

Найвідоміші водоспади України [20]

Назва	Річка	Висота, м	Найближчий туристичний центр
Учансу	Учансу	98,5	Ялта
Кизил-Кобинський каскад	Кизил-Коба	50	с. Перевальне Сімферопольського р-ну
Шипіт	Шипіт	24	Перечин
Джур-Джур	Улу-Узень	17	Алушта
Червоногородський	Джурин	16	Заліщики
Головкінського	Узень-Баш	12	Алушта
Манявський	Манявка	12	Яремча
Скакало	Синявка	10	Мукачів
Сріблясті водоспади	Пістинька	4-5	Шешори
Гук	Рибниця	4	Косів

Різні види відпочинку на воді та водного спорту вимагають диференційованого підходу при розв‘язанні питання про рекреаційне водокористування. Водні об‘єкти України здатні задовольнити практично весь спектр потреб рекреантів за умови їх матеріально-технічного облаштування та оптимізації рекре­аційного водокористування на основі його наукового обґрунту­вання. Основне рекреаційне навантаження припадає сьогодні на узбережжя теплих Чорного й Азовського морів, водосховища та річки. Найбільшу ж площу потенційно рекреаційних акваторій у структурі рекреаційних угідь мають південні області України – Херсонська, Одеська, Запорізька, а також АР Крим.