2. Природні рекреаційні ресурси світу й України

Рекреаційні ресурси – це об‘єкти і явища природного й антропогенного походження, що мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметри і виступають матеріальною основою для територіальної органі­зації відпочинку, оздоровлення та лікування людей, формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізації й економічної ефективності [22].

Традиційно у структурі рекреаційних ресурсів виділяють дві складові:

- природні рекреаційні ресурси – природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, що мають комфортні властивості для організації рекреаційної діяльності протягом певного часу або на постійній основі. Вони поділяються на кліматичні, бальнеологічні, біотичні, ландшафтні, водні, тощо.

- історико-культурні рекреаційні ресурси – пам‘ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, а також місця, пов‘язані з життям і діяльністю видатних людей, які є важливими засобами задоволення духовних потреб і психофізіологічного відновлення людини. Це історичні й археологічні, архітектурні пам‘ятки, культові споруди, музеї та картинні галереї, етнографічні особливості території, місця пов‘язані з життям і діяльністю видатних людей і т. ін.

Виділяють ще категорію «соціально-економічні рекре­аційні ресурси» яка охоплює матеріально-технічну базу, що забезпечує виробництво, продаж, надання рекреаційних послуг; транспортну інфраструктуру; трудові ресурси [2].

До складу земель, що вимагають забезпечення цільового функціонального використання та створення особливого режи­му охорони на території України, відносяться:

- курортні (лікувально-оздоровчі) землі (території розповсюд­ження понад 400 джерел лікувальних мінеральних вод і 104 родовищ лікувальних грязей; території морських пляжів довжиною 1160 км; земельні ділянки 1059 санаторіїв; санаторіїв-профілакторіїв на 203 тис. місць);

- рекреаційні землі (земельні ділянки 2380 закладів організованого відпочинку та туризму на 398 тис. місць; території масового короткочасного відпочинку населення у приміських зелених зонах; земельні ділянки дачних поселень та садівничих товариств) [12].

2.1. Кліматичні рекреаційні ресурси

Кліматичні ресурси – важлива умова розвитку рекреаційного господарства, оскільки вони визначають загальну комфортність території щодо лікування та відпочинку. Кліматичні умови деяких регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з окремими захворюваннями (напри­клад, бронхіальною астмою), зате в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться чудово.

Україна належить до країн зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалість періоду для їх інтенсивного розвитку в середньому коливається від 105 днів на півночі до 180 на південному березі Криму. Отже, комфортні умови для літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, а й на початку осені та у другій половині весни. Купальний сезон на більшості території не перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор‘ї, особливо на південному березі Криму, він триває 120 і більше [15].

Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські види спорту) коливається від 20-26 днів на півдні до 40 і більше – на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови на гірських масивах Полонинського, Верховинського та Чорногорського хребтів Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100 днів [13].