- •Рекреалогія Письмові консультації
- •2. Природні рекреаційні ресурси світу
- •3. Методи оцінки рекреаційних ресурсів
- •Передумови для визначення моделі рекреації:
- •2. Природні рекреаційні ресурси світу й України
- •2.1. Кліматичні рекреаційні ресурси
- •2.1.1. Медико-кліматична характеристика основних природних зон світу
- •2.1.2. Кліматичні рекреаційні ресурси України
- •2.1.3. Методи кліматотерапії
- •2.2. Водні рекреаційні ресурси
- •2.2.1. Водні рекреаційні ресурси світу та України (пляжі, озера, річки, водосховища)
- •2.2.2. Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об‘єктів
- •2.2.3. Поява та розвиток spa – курортів
- •2.3. Рельєф як рекреаційний ресурс (гори, печери)
- •2.4. Бальнеологічні ресурси
- •3. Методи оцінки рекреаційих ресурсів території
- •4. Вплив рекреалогії на довкілля
- •4.1. Вплив рекреаційних занять та інфраструктури на природу
- •4.2. Водні рекреації та навколишнє середовище
- •4.3. Охорона курортних ресурсів від виснаження та забруднення
- •Література
- •Навчальне видання Рекреалогія
- •Укладачі:
- •58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2
Передумови для визначення моделі рекреації:
1. Збільшення вільного часу як показника заможності суспільства передбачає циклічність і регулярність відпочинку за сезонами року (відпустка літом і зимою). В основі циклічності відпочинку покладені біологічні ритми людини які необхідно розвивати у єдиному ключі з природою. Ритмічна активність людини визначається інтервалами в 7, 20, 30 днів і один рік. В основу ритмів праці та відпочинку покладені багатоденні цикли: фізичні (23 доби), емоційні (28 днів) і інтелектуальні (33 доби) активності. Рік є завершеним циклом характерним для всієї діяльності людини.
2. Відпочинок як інтегральне поняття яке передбачає розвиток основних складових рекреації: відпочинок, туризм, лікування, фізична рекреація. Інтеграція елементів рекреації дозволяє розв‘язати проблему створення матеріально-технічної рекреації та довгострокового планування.
3. Розвиток транспортної інфраструктури, створення нових швидкісних, позапогодних видів транспорту, що зробить доступними будь-які рекреаційні ресурси. Підвищення швидкостей збільшить тривалість вільного часу, додасть додаткові години та дні відпочинку. Перетворення транспорту у екологічно безпечну систему кардинально змінить уявлення про відпочинок як систему зв‘язаних між собою соціальних природних і технічних структур.
4. Створення штучного середовища (штучне атрактивне середовище для задоволення стандартних потреб у масовому відпочинку і лікуванні) дає можливість зберегти ландшафтні та історико-архітектурні ресурси (табл. 1).
5. Освоєння нових рекреаційних утворень (акваторії, підводний світ, підземні простори і одночасно збереження пам‘яток історії, культури, мистецтва, природного середовища, використання малоцінних земель).
6. Всепогодність рекреації як відображення циклічності, яка закладена природою в організмі людини забезпечується протягом року функціонуючими структурами з керованим кліматом і середовищем.
Структурні елементи узагальненої моделі рекреації:
- рекреант – напрямок рекреаційної діяльності спеціаліста;
- рекреаційний простір, архітектура – середовище мешкання рекреанта;
- рекреаційний час - частина вільного часу особистості;
- рекреаційні ресурси – матеріально-технічна база рекреації, природа, пам‘ятки;
- економіка – ефективність капіталовкладень.
Гіпотези перспективного відпочинку (основа узагальненої моделі відпочинку): 1) індивідуалізація рекреації – кожній родині – забезпечення регулярності відпочинку, естетичного
саморозвитку; повне використання вільного часу; 2) масовість рекреації – масові форми відпочинку, які забезпечують різноманітність контактів спілкування; розвиток широкої системи обслуговування (харчування, культури спорту); будівництво великих будівель і споруд (стадіонів, центрів розваг); використання пам‘яток архітектури та ін.; 3) соціалізація рекреації, туризм – реалізація потреб особистості у спілкуванні, пізнанні, культурі; знайомство з національними звичаями, побутом; поєднання туризму з архітектурою; створення матеріально-технічної бази туризму, великих туристичних комплексів, використання різноманітних видів транспорту для короткочасного та тривалого відпочинку; економічний розвиток туристичних районів; 4) профілактика і лікування - основна вимога – регулярність профілактики здоров‘я і лікування з метою відновлення фізичних і психічних сил у спеціальних закладах (санаторіях, профілакторіях); створення рекреаційних районів, міст, центрів, комплексів; використання відпусток і додаткового часу на лікування; збільшення тривалості трудової діяльності; 5) відпочинок – зміна діяльності – відображення потреби особистості у творчості, самоосвіті, зміні видів діяльності, висока продуктивність праці; 6) фізична рекреація – фізичне вдосконалення особистості, здолання гіподинамії у просторовій системі рекреаційних комплексів (від мікрорайону міста до рекреаційного регіону); можливість використання щорічного відпочинку поза межами залежності від наявності спеціальних споруд та ін.; економічна ефективність проявляється через підвищення продуктивності праці.
Узагальнена модель допомагає визначити програму дій у сфері рекреації. Вона передбачає розвиток традиційних форм рекреації – як без суттєвих змін структури відпочинку,так і за допомогою нових форм (фізична рекреація, відпочинок – зміна діяльності), які потребують суттєвих перетворень рекреаційної структури. Із традиційних форм активний розвиток має туризм, як система відпочинку, найбільш повно відповідаюча рекреаційним потребам людини (рис. 3).
Рис. 3. Узагальнена модель рекреації.