Передумови для визначення моделі рекреації:

1. Збільшення вільного часу як показника заможності суспільства передбачає циклічність і регулярність відпочинку за сезонами року (відпустка літом і зимою). В основі циклічності відпочинку покладені біологічні ритми людини які необхідно розвивати у єдиному ключі з природою. Ритмічна активність людини визначається інтервалами в 7, 20, 30 днів і один рік. В основу ритмів праці та відпочинку покладені багатоденні цикли: фізичні (23 доби), емоційні (28 днів) і інтелектуальні (33 доби) активності. Рік є завершеним циклом характерним для всієї діяльності людини.

2. Відпочинок як інтегральне поняття яке передбачає розвиток основних складових рекреації: відпочинок, туризм, лікування, фізична рекреація. Інтеграція елементів рекреації дозволяє розв‘язати проблему створення матеріально-технічної рекреації та довгострокового планування.

3. Розвиток транспортної інфраструктури, створення нових швидкісних, позапогодних видів транспорту, що зробить доступними будь-які рекреаційні ресурси. Підвищення швидкостей збільшить тривалість вільного часу, додасть додаткові години та дні відпочинку. Перетворення транспорту у екологічно безпечну систему кардинально змінить уявлення про відпочинок як систему зв‘язаних між собою соціальних природних і технічних структур.

4. Створення штучного середовища (штучне атрактивне середовище для задоволення стандартних потреб у масовому відпочинку і лікуванні) дає можливість зберегти ландшафтні та історико-архітектурні ресурси (табл. 1).

5. Освоєння нових рекреаційних утворень (акваторії, підводний світ, підземні простори і одночасно збереження пам‘яток істо­рії, культури, мистецтва, природного середовища, використання малоцінних земель).

6. Всепогодність рекреації як відображення циклічності, яка закладена природою в організмі людини забезпечується протягом року функціонуючими структурами з керованим кліматом і середовищем.

Структурні елементи узагальненої моделі рекреації:

- рекреант – напрямок рекреаційної діяльності спеціаліста;

- рекреаційний простір, архітектура – середовище мешкання рекреанта;

- рекреаційний час - частина вільного часу особистості;

- рекреаційні ресурси – матеріально-технічна база рекреації, природа, пам‘ятки;

- економіка – ефективність капіталовкладень.

Гіпотези перспективного відпочинку (основа узагальненої моделі відпочинку): 1) індивідуалізація рекреації – кожній родині – забезпечення регулярності відпочинку, естетичного

саморозвитку; повне використання вільного часу; 2) масовість рекреації – масові форми відпочинку, які забезпечують різноманітність контактів спілкування; розвиток широкої систе­ми обслуговування (харчування, культури спорту); будівництво великих будівель і споруд (стадіонів, центрів розваг); викори­стання пам‘яток архітектури та ін.; 3) соціалізація рекреації, туризм – реалізація потреб особистості у спілку­ванні, пізнанні, культурі; знайомство з національними звичаями, побутом; поєднання туризму з архітектурою; створення мате­ріально-тех­нічної бази туризму, великих туристичних комплексів, викори­стання різноманітних видів транспорту для коротко­часного та тривалого відпочинку; економічний розвиток туристичних районів; 4) профілактика і лікування - основна вимога – регулярність профілактики здоров‘я і лікування з метою відновлення фізичних і психічних сил у спеціальних закладах (санаторіях, профілакторіях); створення рекреаційних районів, міст, центрів, комплексів; використання відпусток і додаткового часу на лікування; збільшення тривалості трудової діяльності; 5) відпочинок – зміна діяльності – відображення потреби особис­тості у творчості, самоосвіті, зміні видів діяльності, висока продуктивність праці; 6) фізична рекреація – фізичне вдоско­налення особистості, здолання гіподинамії у просторовій системі рекреаційних комплексів (від мікрорайону міста до рекреаційного регіону); можливість використання щорічного відпочинку поза межами залежності від наявності спеціальних споруд та ін.; економічна ефективність проявля­ється через підвищення продуктивності праці.

Узагальнена модель допомагає визначити програму дій у сфері рекреації. Вона передбачає розвиток традиційних форм рекреації – як без суттєвих змін структури відпочинку,так і за допомогою нових форм (фізична рекреація, відпочинок – зміна діяльності), які потребують суттєвих перетворень рекреаційної структури. Із традиційних форм активний розвиток має туризм, як система відпочинку, найбільш повно відповідаюча рекре­аційним потребам людини (рис. 3).

Рис. 3. Узагальнена модель рекреації.