3. Методи оцінки рекреаційих ресурсів території

Оцінка рекреаційних ресурсів, як зазначає В. Преображенський, є складним і не до кінця вивченим процесом. Ця складність зумовлена багатьма факторами, серед яких – відсутність чітко розроблених методик, рівень забезпеченості інформацією про якість і кількість рекреаційних ресурсів, «невидимість» ефекту використання ресурсів, суб‘єктивність оцінок тощо [8].

Рекреаційні ресурси визначаються на основі якісних та кількісних показників. При кількісній оцінці важливим питанням є розробка оціночних шкал, хоча не всі дослідники даної проблеми поділяють такий підхід до оцінки рекреаційних ресурсів. Найбільш використовуваними є шкали з 3-7 ступенів, де найсприятливіші умови оцінюються найбільшим балом. Наприклад, оцінка водойм для купання за 5-бальною шкалою подана в Табл. 8). З метою уніфікації оцінки і виключення суб‘єктивного підходу варто брати принаймні суми трьох попередньо визначених цифрових показників і вже на основі їх середнього значення здійснювати бальну оцінку.

Таблиця 8

Оцінка водойм для купання [20]

Ширина мілковод ної зони, м		Літологія дна мілини		t0 води +18-220С, днів		Швидкіст течії, м/сек		Площа водної прибер. росл., %
харак-ка	бал	харак-ка	бал	харак-ка	бал	харак-ка	бал	харак-ка	бал
5-10	5	піщаний	5	60-80	5	0	5	0	5
10-20	4	дрібно-гравійний	4	60-80	4	0-1	4	0-10	4
20-40	3	валунний	3	50-60	3	1-2	3	10-50	3
40-100	2	глинистий	2	30-50	2	2-3	2	50-80	2
60-100	1	муловий	1	до 30	1	3-6	1	60-80	1

Для оцінки використовуються також словесна і вартісна оцінка ресурсів. Оцінка й аналіз рекреаційних ресурсів можуть здійснюватись на основі таких методів: нормативно-індексний, балансовий, графічний, картографічний, бальної оцінки, експертний, порівняльно-географічний, статистичний та математико-статистичні (пороговий аналіз, кореляційний, латентно-структурний та ін.), моделювання тощо [8]. Склалися три типи оцінки рекреаційних ресурсів: медико-біологічний; психолого-естетичний; технологічний.

Медико-біологічний тип виявляє вплив природних факторів на організм людини і має найважливіше значення при оцінці кліматичних рекреаційних ресурсів, які суттєво впливають на стан здоров‘я та самопочуття людини.

При психолого-естетичній оцінці визначається емоційний вплив на людину певних особливостей природного ландшафту та інших рекреаційних ресурсів. Заслуговує на увагу досвід Великої Британії, де на загальнонаціональному рівні виділено «найкрасивіші території» на основі бальної оцінки природного середовища з урахуванням горизонтальної та вертикальної розчленованості території, лісистості, вікового та породного складу лісів, наявності водойм, кліматичних умов, заболоченості території, антропогенного впливу на ландшафти, наявності пам‘яток історії та культури. «Найкрасивіші території» користуються великою популярністю населення і виділені в США, Чехії, Словаччині, Іспанії, Польщі та ін. У вітчизняній практиці основними факторами, що визначають рекреаційну придатність території, є: естетичні якості, доступність, забезпеченість питною водою, можливість задоволення різних потреб відпочиваючих.

Психолого-естетична оцінка території враховує:

- міру контрастності. Найпривабливішими для рекреантів є крайові зони, наприклад, на межі різних елементів ПТК: вода-суша (сильний ефект), ліс-галявина (середній ефект). Зворотний ефект справляють однотипні лісові насадження, заболочені ділянки, антрополандшафти;

- пейзажна насиченість – морфологія ландшафту: кількість одночасно виділених ПТК, величина вертикальних та горизонтальних кутів сприйняття ландшафтів, глибина перспективи, пересіченість рельєфу, кількість фокусних пунктів тощо. В гірських районах найбільший бал мають вершини, найменший – вузькі ущелини та каньйони;

- лісистість території, що перевищує 60%, різко зменшує естетичну привабливість ПТК;

- екзотичність – міра контрасту між місцем постійного проживання та районом відпочинку;

- унікальність – міра неповторності об‘єктів і явищ.

Одним із комплексних показників психолого-естетичної оцінки й одночасно критерієм визначення ринкової цінності рекреаційного об‘єкта (району) є його атрактивність (привабливість). Для її визначення використовують метод експертної оцінки різних ознак і факторів, об‘єднаних у 5 груп (Табл. 9). Кожному з факторів експерти присвоїли вагу. В певних умовах атрактивність можна використовувати як один із варіантів комплексної оцінки рекреаційних ресурсів.

Таблиця 9

Кількісна оцінка факторів атрактивності [20]

Фактори		Вага
1. Природні	Природні визначні місця, пам‘ятки Клімат	0,132 0,099
2. Соціальні	Громадські споруди, пам‘ятки культури, стадіони Культурні заходи Етнографічні особливості , ремісничі центри Ярмарки та виставки Ставлення до туристів	0,051 0,029 0,026 0,011 0,054
3. Історико-культурні	Археологічні пам‘ятки, історичні пам‘ятки Мистецькі, архітектурні пам‘ятки Історичні пам‘ятні місця	0,057 0,053 0,065
4. Рекреаційне та торговельне обслуговування	Можливість для занять спортом Можливість підвищення освітнього рівня Можливість для відпочинку Можливість для розвитку Торговельне обслуговування	0,046 0,015 0,032 0,045 0,036
5. Інфраструктура, харчування, розміщення	Інфраструктура Можливість для харчування та розміщення	0,131 0,125

Технологічна оцінка враховує взаємодію людини і природного середовища через «технологію» рекреаційної діяльності, де суб‘єктом оцінки виступає рекреаційна галузь. Така оцінка вимагає два аспекти: можливості для рекреації того чи іншого виду рекреаційної діяльності та перспективи інженерно-будівельного освоєння території. Важливим показником технологічної оцінки є рекреаційна місткість території (ресурсу).

Оцінку кліматичних рекреаційних ресурсів логічно здійснювати на основі медико-біологічного підходу, що враховує їх комфортність для рекреанта і сприятливість впливу на організм. Розробку відповідних критеріїв, що відображають зв‘язок між метеорологічними умовами і самопочуттям людини, здійснювали в межах рекреалогії, рекреаційної географії, медицини відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: Б. Айзенштадт, Б. Богуцький, В. Бокша, І. Григор‘єв, Є. Колотова. І. Кондор, Н. Данілова, В. Мацола, В. Овчарова, Є. Ратнер, В. Русанов, Г. Федоров, П. Царфіс та ін.

Оптимальні погодні умови визначаються сезоном, віковими та індивідуальними особливостями відпочиваючих, видом рекреаційної діяльності. Так, умови дискомфортні для хворих людей можуть оцінюватись як цілком комфортні для контингенту, що віддає перевагу активному відпочинку і туризму. Вплив цих факторів на організм людини обумовлю­ється також видом захворювань. Так, переохолодження найнебезпечніше для хворих на запальні та серцево-судинні недуги. Холодне повітря справляє на хворих неврозами, церебральним атеросклерозом несприятливий, збуджуючий вплив. А, стійкішими до переохолодження є ті, хто страждає анемією, туберкульозом легень у фазі ремісії, шкіряними захворюваннями. Дуже важливу роль відіграє температура повітря при аеро- та геліолікуванні.

Одним із комплексних показників медико-біологічної оцінки рекреаційних ресурсів є система ефективних температур, яка включає температуру повітря, відносну вологість, швидкість вітру, сонячну радіацію, довгохвильове випромінювання (Табл. 10). Рекреаційна діяльність можлива при слабкому або мінімальному напруженні терморегуляторного апарату людини в умовах теплового комфорту. «Зона комфорту» для кожної людини індивідуальна, середня ж - у межах між +17 і +23⁰С. Нормальне самопочуття можливе і при таких співвідношеннях температури та вологості: +20⁰С – 85%; +25⁰С – 60%; +35⁰С – 33%.

Таблиця 10

Співвідношення значень параметрів метеоелементів

і суб‘єктивного відчуття комфортності [20]

Суб‘єктивні відчуття	Температура повітря, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість вітру, м/сек
Холодно, дискомфортно	нижче 15	вище 80	більше 7
Прохолодно, субкомфортно	15-20	60-80	до 5-7
Комфортно	20-25	30-60	до 1-4
Субкомфортно, спекотно	26-30	60-80	до 5-7
Дискомфортно, сухо, спекотно	вище 30	30-60	менше 4
Дискомфортно, волого, спекотно	вище 30	вище 80	менше 4

Багаторічні дослідження погодних умов дозволили поділити їх на 16 класів. Найсприятливішими для розвитку курортно-рекреаційного господарства є чотири з них: сонячна, дуже спекотна і суха погода; сонячна, спекотна і суха погода; сонячна, помірно спекотна і волога погода; сонячна, помірно спекотна і волога погода з хмарністю вночі.

Важливим показником є мінливість погоди, яка ускладнює її прогнозування на період відпусток. Крім того, для рекреації має значення добова зміна температури повітря та атмосферного тиску, негативний вплив якої на фізіологічний стан людини спостерігається вже при зміні в межах: температури – 4⁰С, атмосферного тиску – 8⁰гПа. Циклонічна погода є неспри­ятливою для окремих видів рекреації, оскільки супроводжується значною зміною атмосферного тиску та інших метеорологічних умов, що викликає сонливість, нудоту, роздратованість, загострення деяких хронічних хвороб.

Рекреаційну оцінку кліматичного потенціалу певним чином інтегрує в собі показник температури повітря, який відображає вплив сонячної радіації, атмосферної циркуляції і підстилаючої поверхні та не виключає впливу сильного вітру, прямої сонячної радіації, підвищеної вологості повітря, несприятливих атмосферних явищ. За оцінками фахівців, найсприятливіші для літніх видів відпочинку умови з середньодобовими темпера­турами понад +15⁰С повинні зберігатися не менше 100 днів за рік; для зимових – із температурою нижче 0⁰С при обов‘язковій наявності снігового покриву не менше 10 см і не більше 30-40 см – понад 110 днів. При температурі -10⁰С починається зона дискомфорту. При низьких температурах вітер посилює тепло­віддачу організму, що може призвести до переохолодження. До того ж сильний вітер стомлює і подразнює нервову систему, ускладнює дихання, особливо в гірській місцевості [8,23]. Хоча температурним режимом не вичерпується характеристика кліматичних умов місцевості.

Важливе значення для оцінки рекреаційної цінності клімату має режим ультрафіолетової радіації (УФР), що має бактерицидний і вітаміноутворюючий вплив на організм людини і є невід‘ємною складовою геліотерапії. Величина біодози УФР залежить від тривалості сонячного сяйва. Максимальна еритемна доза може бути отримана опівдні впродовж однієї години, а оптимальна – за 18-24 хв. у літні місяці (Табл. 11).

Таблиця 11

Тривалість часу для отримання біодози УФР

при різному стані неба, хв. [7,9]

Години, хмарність	квітень		травень		червень
	10	12	10	12	10	12
2-3 бали	53	44	34	24	24	22
4-7 балів	64	53	41	29	29	24
8-10 балів	74	62	48	54	34	27
Години, хмарність	липень		серпень		вересень
	10	12	10	12	10	12
2-3 бали	24	18	30	22	51	31
4-7 балів	29	22	36	26	61	37
8-10 балів	34	25	42	31	71	43

Основні показники, що визначають цінність водойм для рекреації - це їх чистота, величина, глибина, доступність. Найбільше рекреаційне значення мають теплі моря, озера, водосховища, великі річки з температурою води +17⁰С впродовж 2-4 місяців. Чим більша водойма, тим ширший діапазон її рекреаційного використання. Важливим рекре­аційним ресурсом є ландшафти, особливо такі їх складові як рельєф, рослинний і тваринний світ. Оптимальний засіб їх оцінки – ландшафтна карта.

Важливе місце серед рекреаційних ресурсів займає рельєф. Він суттєво впливає на просторову диференціацію кліматичних, біотичних та інших ресурсів. З іншого боку, рельєф відіграє важливу роль у задоволенні потреби людини в красі, створюючи сприятливий психологічний клімат для успішного лікування, відпочинку та оздоровлення. Хоча його оцінка як рекреаційного ресурсу з погляду двох її суб‘єктів – рекреанта і рекреаційної галузі - цілком протилежна: найпривабливіші для відпочинку і найбільш контрастні території (передусім гірські) водночас найбільш важкодоступні з огляду на інженерно-будівельне освоєння території. Психолого-естетична оцінка рельєфу має суб‘єктивний характер. З метою запобігання рекреаційній дигресії рекреаційному освоєнню території має передувати ознайомлення з особливостями її рельєфу для визначення оптимального рекреаційного навантаження. Виходячи з психолого-естетичної оцінки, найбільшою мірою контрастності, пейзажною насиченістю, екзотичністю та унікальністю відзначаються гори. З позицій технологічної оцінки, найсприятливіші рівнині території. Найсприятливішою для лікувально-оздоровчих цілей з функціональної та естетичної точок зору є пересічена місцевість із незначним перепадом відносних висот (Табл. 12) [20].

Таблиця 12

Оцінка рельєфу для лікувально-оздоровчих занять [7]

Характеристика	Міра сприятливості
	сприятливий	відносно сприятливий	несприятливий
Глибина розчленування, м	30-60	10-30	менше 10
Густота розчленування, км	менше 1	1-3	більше 3
Крутизна схилів	3-5	5-10	менше 3, більше 10

Оцінка рекреаційних ресурсів може здійснюватися залежно від виду відпочинку, оздоровлення та лікування, еколого-географічної ситуації, ландшафтних особливостей території, з позиції людини, яка відпочиває або виступає організатором відпочинку.