- •32.Криміналістичне вибухознавство.
- •33.Поняття та класифікація холодної зброї.
- •34.Поняття і класифікація документів у криміналістиці.
- •35.Огляд документів види та значення.
- •36.Встановлення змін у документі.
- •37.Встановлення змісту та матеріалів документів.
- •38.Судове почеркознавство.
- •39.Встановлення технічних підробок підписів.
- •40.Встановлення підробки відбитків печаток та штампів.
- •41. Ідентифікаційні ознаки почерку.
- •42. Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи.
- •43. Методика судово-почеркознавчої експертизи текстів і підписів.
- •44. Особливості авторознавчого дослідження.
- •45.Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності.
- •46.Опис прикмет зовнішності людини за анатомічними та функціональними ознаками (словесний портрет)
- •47. Криміналістична портретна ідентифікація.
- •48. Поняття тазначення кримінальної реєстрації та криміналістичних обліків.
- •49. Види криміналістичних обліків.
- •50. Поняття криміналістичної тактики, її система та завдання.
- •51.Тактичні прийоми та їх класифікація
- •52. Тактичні комбінації і тактичні операції
- •53. Поняття та принципи планування розслідування.
- •54. Поняття, значення та види слідчих версій
- •55. Поняття, сутність та види огляду
- •56. Огляд місця події: поняття, стадії і тактика проведення
- •57. Фіксація результатів огляду місця події
- •58. Огляд трупа на місці його виявлення
- •59. Огляд речових доказів
- •60. Поняття та сутність освідування
- •61. Поняття, значення та види допиту.
- •62. Підготовка до допиту.
- •63. Зміст тактики допиту.
- •64. Тактика допиту свідків і потерпілих.
- •65. Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених
- •66. Особливості допиту неповнолітніх
- •67. Тактика очної ставки.
- •68. Фіксація ходу та результатів допиту
- •69. Поняття обшуку та виїмки.
- •70. Обєкти та види обшуку.
- •74. Поняття, мета та об'єкти пред'явлення для впізнання
- •75. Підготовка до пред'явлення для впізнання
- •76. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб та трупів.
- •77. Порядок пред'явлення для предметів, тварин та впізнання за фотознімками.
- •78. Фіксація результатів пред'явлення для впізнання
- •79. Поняття та види відтворення обстановки і обставин події
- •80. Тактика слідчого експерименту.
- •81. Особливості перевірки показань на місці події
- •82. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
- •83. Сутність методики розслідування злочинів
- •84. Структура та види окремих методик розслідування різних видів злочинів
- •85. Поняття та елементи криміналістичної характеристики злочинів
- •86. Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи
- •88. Криміналістична х-тика та особливості розслідування злочинів проти здоровя особи
- •88. Криміналістична характеристика та особливості розслідування зґвалтувань
- •89. Криміналістична характеристика злочинів проти власності
- •90. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій (зл проти вл)
80. Тактика слідчого експерименту.
Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:
1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;
2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язаний з місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на цьому ж місці;
3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;
6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі необхідності фотографувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.
81. Особливості перевірки показань на місці події
Перевірка показань на місці - це слідча дія (або форма відтворення обстановки і обставин злочину), яка полягає у показі раніше допитаним обвинуваченим, підозрюваним, свідком чи потерпілим певного місця, пов'язаного з розслідуваною подією, у розповіді про вчинені на цьому місці дії, демонстрації окремих дій (у необхідних випадках) та зіставленні (порівнянні) слідчим свідчень, наданих цими особами, з об'єктивною обстановкою па місці. Тому необхідність у застосуванні цієї дії виникає, коли слідчому неможливо іншим способом зіставити показання допитуваного з реальною картиною місця події, або коли є сумніви у достовірності таких показань або результатів проведення інших слідчих дій (огляд місця події).
Більшість криміналістів одностайно визнає, що сутність перевірки показань на місці полягає в таких чергових діях;
1) показ - дії особи, що полягають у доведенні до відома всіх учасників жестами, рухами інформації про якісь об'єкти й обставини, що стосуються події злочину;
2) розповідь - словесний виклад особою, показання якої перевіряються, відомостей про події, факти, обставини, дії, процеси, відносини тощо;
3) демонстрація - показ особою об'єктів, пов'язаних із подією злочину, або демонстрація дій, учинених обвинуваченим, потерпілим на місці події злочину;
4) зіставлення - пізнавальний прийом, що полягає в аналізі будь-якого об'єкта, порівнянні з урахуванням певних параметрів із чим-небудь і формуванні синтезуючого висновку. Такий комплексний характер перевірки показань на місці уподібнює цю слідчу дію до окремих самостійних слідчих дій (слідчого огляду, допиту або пред'явлення для впізнання). Так, перевірка показань на місці є близькою до слідчого огляду, оскільки її також проводять на місці події, де суб'єкт спостерігав матеріальну обстановку. Однак огляд за своєю сутністю відрізняється від перевірки показань. Під час огляду суб'єкти сприймають і досліджують обстановку місця події, тобто огляд для слідчого є активною дією. У ході перевірки суб'єкт, перебуваючи на місці події, порівнює реальну обстановку з уявним образом (слідом пам'яті) та повідомляє, демонструє, що реальна обстановка збігається з його ідеальним відбиттям, про яке він розповів на допиті. Для слідчого перевірка показань а місці є відносно пасивною дією.
Перевірка показань на місці схожа на впізнання, оскільки впізнавач зіставляє об'єкт, що підлягає впізнаванню, зі змістом уявного образу. Під час перевірки суб'єкт показує на місці реальний предмет, схожий на той, який бачив раніше і запам'ятав. При впізнанні суб'єкт для пошуку схожого об'єкта, що підлягає впізнаванню, обирає його з декількох однорідних; під час же перевірки на місці суб'єкт не обирає об'єкт, що підлягає впізнаванню, з-поміж однорідних, оскільки цю умову практично неможливо виконати.
Мета перевірки показань на місці зумовлена слідчою ситуацією, що склалася на момент розслідування. За В.Ю. Шепітьком, у процесі перевірки показань на місці слідчий може розв'язувати такі завдання: 1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося в показаннях; 2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці; 3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань (одержання нових доказів); 4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину; 5) зіставляє опис обстановки на місці та в показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Більшість криміналістів вважає, що обов'язковими умовами для проведення цієї слідчої дії є такі: а) отримані показання вимагають перевірки або уточнення; б) за допомогою інших слідчих дій це зробити неможливо; в) обстановка на місці не зазнала змін, що перешкоджають упізнаванню її допитаною особою; 4) ця особа запам'ятала обстановку і зможе впізнати й показати місце, про яке вона повідомила у своїх показаннях; 5) підозрювана особа згодна взяти участь у перевірці. Дискусійним залишається питання про необхідність одержання згоди власника житлового приміщення (або іншого володіння) на проведення в ньому перевірки показань на місці. Зазначену проблему певною мірою вже було досліджено. На жаль, в українському законодавстві немає чіткого способу вирішення цієї проблеми, адже, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, лише примусове обстеження володіння (огляд та обшук) здійснюється за вмотивованою постановою судді. Тому вважається, що перевірка показань на місці є добровільною дією як для особи, показання якої перевіряють, так і для особи, що є власником приміщення, де необхідно перевірити показання.
Вся робота з організації та безпосереднього проведення відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки й уточнення показань на місці має три етапи: підготовчий; робочий; заключний.