- •32.Криміналістичне вибухознавство.
- •33.Поняття та класифікація холодної зброї.
- •34.Поняття і класифікація документів у криміналістиці.
- •35.Огляд документів види та значення.
- •36.Встановлення змін у документі.
- •37.Встановлення змісту та матеріалів документів.
- •38.Судове почеркознавство.
- •39.Встановлення технічних підробок підписів.
- •40.Встановлення підробки відбитків печаток та штампів.
- •41. Ідентифікаційні ознаки почерку.
- •42. Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи.
- •43. Методика судово-почеркознавчої експертизи текстів і підписів.
- •44. Особливості авторознавчого дослідження.
- •45.Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності.
- •46.Опис прикмет зовнішності людини за анатомічними та функціональними ознаками (словесний портрет)
- •47. Криміналістична портретна ідентифікація.
- •48. Поняття тазначення кримінальної реєстрації та криміналістичних обліків.
- •49. Види криміналістичних обліків.
- •50. Поняття криміналістичної тактики, її система та завдання.
- •51.Тактичні прийоми та їх класифікація
- •52. Тактичні комбінації і тактичні операції
- •53. Поняття та принципи планування розслідування.
- •54. Поняття, значення та види слідчих версій
- •55. Поняття, сутність та види огляду
- •56. Огляд місця події: поняття, стадії і тактика проведення
- •57. Фіксація результатів огляду місця події
- •58. Огляд трупа на місці його виявлення
- •59. Огляд речових доказів
- •60. Поняття та сутність освідування
- •61. Поняття, значення та види допиту.
- •62. Підготовка до допиту.
- •63. Зміст тактики допиту.
- •64. Тактика допиту свідків і потерпілих.
- •65. Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених
- •66. Особливості допиту неповнолітніх
- •67. Тактика очної ставки.
- •68. Фіксація ходу та результатів допиту
- •69. Поняття обшуку та виїмки.
- •70. Обєкти та види обшуку.
- •74. Поняття, мета та об'єкти пред'явлення для впізнання
- •75. Підготовка до пред'явлення для впізнання
- •76. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб та трупів.
- •77. Порядок пред'явлення для предметів, тварин та впізнання за фотознімками.
- •78. Фіксація результатів пред'явлення для впізнання
- •79. Поняття та види відтворення обстановки і обставин події
- •80. Тактика слідчого експерименту.
- •81. Особливості перевірки показань на місці події
- •82. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
- •83. Сутність методики розслідування злочинів
- •84. Структура та види окремих методик розслідування різних видів злочинів
- •85. Поняття та елементи криміналістичної характеристики злочинів
- •86. Криміналістична характеристика та особливості розслідування злочинів проти життя особи
- •88. Криміналістична х-тика та особливості розслідування злочинів проти здоровя особи
- •88. Криміналістична характеристика та особливості розслідування зґвалтувань
- •89. Криміналістична характеристика злочинів проти власності
- •90. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій (зл проти вл)
60. Поняття та сутність освідування
Стаття 241. Освідування особи
1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
2. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.
3. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмовиосвідування проводиться примусово.
4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.
1. Освідування полягає в огляді підозрюваного, потерпілого або свідка з метою виявлення на їхньому тілі і засвідчення в матеріалах кримінальногс провадження особливих прикмет, слідів кримінального правопорушення, стан, сп’яніння, інших ознак, що мають значення для кримінального провадження.
2. Освідування може бути проведене лише за умови, що відсутні підстави до призначення судово-медичної експертизи (див. ст. 242].
3. Особливими прикметами можуть бути родимі плями, татуювання, шрами, рубці, бородавки, дефекти статури, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо.
Слідами кримінального правопорушення на тілі можуть бути синці, тілесні ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, плями крові, сліди виділення людського організму 4. Прийняття рішення (постанови] про проведення освідування є винятковою компетенцією прокурора.
5. Участь судово-медичного експерта або лікаря у освідуванні забезпечу-ється, якщо під час огляду тіла виникне потреба у використанні знань у галузі медицини. Зазначені особи під час освідування користуються правами спеціа¬ліста (ст. 71 ].
В. У ч. 2 ст. 241 йдеться про освідування особи особами (слідчим, проку- оором] тієї ж статі і конкретизується засада кримінального провадження «по¬вага до людської гідності» — в частині заборони піддавати особу поводженню, що принижує її гідність (ст. 11].
У зазначеній нормі йдеться і про виняток із цього правила, що полягає у пра¬ві лікаря оглядати (освідувати) особу іншої статі у тому разі, коли це пов’язано з оголенням освідуваної особи. Таким же правом, виходячи із загального змісту
ч. 2 ст. 241, наділений і судово-медичний експерт.
Не можна доручати проведення освідування судово-медичному експерту або лікарю, у т. ч. і освідування особи іншої статі, якщо під час освідування не є потрібними знання у галузі медицини, бо у такому разі матиме місце порушення засади публічності у частині вжиття слідчим, прокурором передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
7. На проведення освідування з оголенням тіла необхідно отримати згоду особи, щодо якої прокурором прийнято відповідне рішення. Згода або відмова особи повинна бути зафіксована у протоколі освідування.
8. Примусове освідування, про яке йдеться у ч. З ст. 241, стосується лише випадків, не пов’язаних із оголенням особи.
9. У ч. 4 ст. 241 йдеться про фіксування наявності чи відсутності на тілі осо¬би особливих прикмет шляхом застосування технічних засобів лише за наявності необхідності у цьому. Таке фіксування є бажаним у кожному випадку проведення освідування для забезпечення переконання учасників судового розгляду і суду у наявності чи відсутності особливих прикмет.
10. Образливою є така демонстрація зображень, коли освідувана особа ро-зуміє, що демонстрація зображення її тіла зачіпає почуття власної гідності.