8.4 Принципи ділової етики

Вивчаючи етику підприємництва, необхідно зупинитися на трьох етичних принципах:

• принцип економічної доцільності;

• принцип ситуативності;

• принцип індивідуальної відповідальності.

Принцип економічної доцільності. Перше, що надає спрямованості діям усіх представників підприємництва, що об’єднує безліч несхожих один на одного людей, ситуацій і дій, – це їхнє дотримання канону економічної доцільності. Це випливає з природи самої діяльності, оскільки його серйозне порушення об’єктивно позбавляє людину можливості займатися цим видом діяльності.

Принцип економічної доцільності розглядається не як фактор, що тонально визначає всі думки і вчинки підприємців, а як певний «обмежник знизу». Адже підприємець може керуватися у своїй діяльності безліччю різних мотивів, орієнтуватися на різні важливі для себе цінності, але, у кінцевому рахунку, він не може дозволити, щоб прийняті їм рішення виявлялися економічно недоцільними в такій мірі, щоб були загрозою для існування його справи.

Теоретично в схемі взаємодії бізнесу і держави бізнес має активно виконувати свою функцію новатора й організатора виробництва, функцію розподілу благ і послуг, а держава функцію великого суспільства захисту прав споживачів. Легко помітити, що принцип економічної доцільності і соціальна відповідальність підприємця в багатьох ситуаціях можуть виявитися різноспрямованими векторами поведінки і не завжди легко поєднуються. Це ставить бізнесмена в досить складну ситуацію вибору, яку кожний вирішує по-своєму. Хтось не дозволяє собі думати про соціальну відповідальність і легко знаходить аргументи на підтримку своєї позиції. Хтось, навпаки, може надмірно захопитися соціальними проектами і забути про розвиток своєї справи.

Головне, щоб при цьому не порушувався баланс економічної доцільності. Але гроші залучаються до бізнесу не тільки заради того, щоб робити з них гроші. І коли у підприємця з’являється відчутний результат його праці – вільний прибуток, – то його право витрачати цей прибуток так, як він вважає за потрібне.

Принцип ситуативності. Цей принцип є логічним продовженням і розвитком принципу економічної доцільності і в той самий час багато в чому визначається інноваційною природою бізнесу, що найчастіше змушений діяти не в стандартних ситуаціях, а в умовах невизначеності. В результаті в багатьох випадках, з якими має справу підприємець, є велика кількість суперечливих факторів, у тому числі й етичного порядку. Для їх вирішення немає алгоритму, і щораз це завдання індивідуального вибору підприємця.

Із цього приводу важливо нагадати ще про дві аксіоми. Перша з них: у кожної людини є своя, у чомусь несхожа на будь-яку іншу, система етичних принципів, так само у світі бізнесу не існує універсальної правильної етики. Те, що підприємці діють в одному культурному контексті, у чомусь зближує систему їхніх етичних правил і їхнього найближчого оточення, але в бізнесі неминучі зустрічі з носіями зовсім інших культур, традицій і систем етики. А крім того, і це друга аксіома, самі етичні системи динамічні в часі. Вони змушені пристосовуватися до обставин, які постійно змінюються, і цей факт надзвичайно значущий для підприємництва.

Ситуативність у прийнятті етичних рішень нерозривно пов’язана з посиленням індивідуальної відповідальності за це рішення. Людина вчинила так, як вчинила, не тому, що так прийнято робити. Просто подібна ситуація була унікальна, і людина зробила свій вибір і за нього відповідальна.

Принцип індивідуальної відповідальності. Цей принцип історично сформувався як механізм індивідуальної відповідальності в повсякденній діяльності підприємців.

Норма індивідуальної відповідальності формувалася в історії практично паралельно з розвитком передумов бізнесу, а також різноманітних форм та інститутів підприємництва. Важливою характеристикою періоду ранніх форм підприємництва є обставина, яка часто не помічається, – це могутній вплив на людину суспільної етики і психології, прийняття громадою на себе відповідальності за поведінку і результати діяльності окремих людей. Причому цей вплив виявляється тим жорсткішим, чим далі в глибині історії він проглядається.

З погляду повсякденної моралі, деякі дії бізнесменів виглядають як не зовсім етичні. Однак ключова теза бізнесу: кожен сам відповідає за свою справу. І якщо людина недостатньо добре знає законодавство і підписує договір з обмеження своїх інтересів – це її проблема. Зрештою у неї була можливість вивчити необхідні юридичні тонкощі, що стосуються договірних відносин, чи витратити гроші на професійну експертизу. Адже ніхто не зобов’язаний це робити за неї.

Ця етика виглядає жорстокою, але працює ефективно. Саме в таких ситуаціях формується внутрішнє почуття індивідуальної відповідальності. Почуття, що призводить до серйозних переворотів життєвої філософії.

За логікою індивідуальної відповідальності бізнесу, це почуття повинно прорости разом з масштабами справи, що розвивається. Підприємець відповідає тільки за себе і своїх близьких, доки у нього невеликий бізнес. Він відповідає за сотні своїх співробітників, коли його бізнес розширюється. І він неминуче приходить згодом до усвідомлення індивідуальної відповідальності за все суспільство, тому що це той світ, у якому живе він сам і його близькі.