- •Модуль 1. Система управління зед
- •Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки.
- •1.1. Функції зед.
- •1.2 Вплив зед на національну економіку.
- •1.4 Принципи здійснення зед.
- •1.5 Поняття суб'єктів зед
- •1.7. Напрямки, види та форми зовнішньоекономічних зв’язків
- •Тема 2. Основні напрями і показники розвитку зед в україні.
- •2.3 Основні етапи розвитку зед в україні.
- •2.4 Оцінка сучасного стану зед україни.
- •2.5 Основні показники розвитку зовнішньо-економічного сектора країни.
- •2.6 Платіжний баланс україни: структура та характеристика.
- •Тема 3. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні
- •3.1. Характеристика системи регулювання зед: принципи, цілі, методи.
- •3.2 Національне та наднаціональне регулювання зед.
- •3.6. Методи державного регулювання зед.
- •1. Нормативно-правові акти загального характеру
- •3.8 Реєстрація суб'єктів зед.
2.4 Оцінка сучасного стану зед україни.
2009 р. – скорочення обсягів експорту та імпорту товарів при збереженні негативного сальдо на тлі світової фінансово-економічної кризи та обмеження можливостей використання регулятивних заходів зобов'язаннями перед СОТ;
2010 р. – подолання наслідків кризи та поступове відновлення росту обсягів зовнішньої торгівлі товарами при одночасному збільшенні негативного торгового сальдо (за попередніми даними, воно склало - 9,3 млрд. дол.).
Особливості сучасного стану зовнішньої торгівлі України товарами:
висока зовнішня відкритість національної економіки – у 2009 р. квота ЗТО сягнула 72,5 %;
поглиблення дисбалансу між експортом та імпортом – починаючи з 2005 р. має місце негативне сальдо торговельного балансу, яке досягло у 2008 р. найнижчої позначки -18,6 млрд. дол., або 20 % ВВП;
біполярна структура зовнішньої торгівлі – в експорті переважає продаж сировинних товарів і напівфабрикатів до країн ЄС і готової промислової продукції до країн СНД, а в імпорті – закупівля енергоносіїв в країнах СНД та товарів високого ступеня обробки в ЄС;
недостатня географічна диверсифікація експорту та імпорту – сумарна питома вага семи найбільших торговельних партнерів України у 2009 р. складала 46 % товарного експорту та 55 % імпорту;
висока концентрація товарної структури експорту та імпорту –в експорті переважають товари, вироблені підприємствами чорної металургії (у 2009 р. їхня частка склала 31 %) та продукція АПК (19 %), а в імпорті – енергоносії (32 % товарного імпорту у 2009 р.) і продукція машинобудування (14 %);
залежність експорту від кон'юнктури на зовнішніх ринках через велику частку металургійної продукції в експорті та енергоносіїв в імпорті.
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА У СОТ
Сучасний етап розвитку державного регулювання зовнішньої торгівлі України розпочався у травні 2008 р., коли Україна вступила до СОТ.
Зміни у торговельній політиці, які зумовлені зобов'язаннями, взятими Україною при вступі до СОТ, вже спричинили певну дію на зовнішню торгівлю:
- покращилася позиція вітчизняних експортерів металопродукції, продукції хімічної промисловості тощо. Це відбулося через зменшення можливостей для іноземних конкурентів щодо ініціації антидемпінгових, компенсаційних та інших спеціальних заходів проти української продукції. Якщо у середині 2007 р. проти експортованих з України товарів впроваджувалося 37 обмежувальних заходів, то у 2008-2009 рр. - не було застосовано обмежувальних заходів. Завдяки застосуванню норм СОТ у червні 2009 р. було припинено дію спеціального мита, запровадженого Туреччиною щодо поставок українського скла.
- скасування кількісних обмежень на імпорт металопродукції з України; це стосується відміни квотування ввозу українських сталеливарних виробів до країн ЄС.
Після вступу України до СОТ:
Розвитку експорту товарів сприяють зниження імпортних тарифів на українські товари; скасування кількісних обмежень на імпорт товарів з України; зниження або скасування українських обмежень на експорт сільськогосподарської продукції; зменшення кількості антидемпінгових розслідувань проти українських товарів.
2. До чинників розвитку імпорту товарів належать зниження ставок ввізного мита на деякі види продукції, передусім сільськогосподарської; полегшення доступу до українських ринків продукції імпортного виробництва внаслідок зниження нетарифних бар'єрів.