Номенклатура фундаментів.

Таблиця 5.

2.2.2 Покриття

Покриття будівель складаються з несучої й захисної частин.

До складу захисної частини можуть входити:

• несучий настил, що підтримує захисні розташовані вище елементи;

• пароізоляція, що захищає розташований нижче теплоізоляційний шар від зволоження водяною парою, яка проникає в захисну конструкцію покриття з приміщень;

• теплозахисний шар, що влаштовується для захисту приміщень від тепловтрат узимку й перегрівання влітку.

Товщину теплоізоляційного шару з ефективних теплоізоляційних матеріалів (легких бетонів, мінераловатних плит та ін.) визначають розрахунком; вирівнюючий шар (стяжка) з цементного розчину або асфальту, призначений для вирівнювання розташованого нижче теплоізоляційного шару; покрівля (водоізоляційний шар з рулонних або листових матеріалів) призначена для захисту приміщень від атмосферних опадів; захисний шар, що влаштовується з крупнозернистого піску або дрібнозернистого гравію на бітумному змащенні для захисту покрівлі від дії прямого сонячного проміння.

Залежно від конструктивного вирішення покриття можуть бути з великорозмірних елементів, що укладаються по несучих конструкціях, і балкові, в яких плити розташовують по балках, що спираються на несучі конструкції покриття.

Залежно від волого-температурного режиму приміщень покриття можуть бути утеплені й холодні.

Утеплені покриття влаштовують в опалюваних приміщеннях, а також у будівлях з незначними надлишковими тепловиділеннями (термічні цехи, цехи гарячого штампування та ін.), коли тепловиділення не перевищують 23 Вт/(м² х°С).

Над неопалюваними приміщеннями влаштовують холодні покриття, в яких немає теплоізоляційного шару й пароізоляції.

Несучим елементом покриття та перекриття є залізобетонні ригелі, які спираються на консолі колон.

Розміри середнього ригелю надано на рисунку 10, крайнього – на рисунку 11.

Рисунок 10 - Розміри середнього ригелю.

Рисунок 11 - Розміри крайнього ригелю.

2.2.3 Підлога

На підлогу як конструктивний елемент, що весь час зазнає експлуатаційних впливів, припадає від 5 до 25 % загальної вартості одноповерхових будівель.

Вибираючи вид і конструктивні вирішення підлоги, передусім треба враховувати характер виробничих впливів на підлогу, а також вимоги, виконання яких забезпечить експлуатаційну надійність і довговічність підлоги.

У зв’язку з цим підлоги промислових будівель повинні задовольняти такі вимоги: мати високу механічну міцність; рівну й гладеньку поверхню; не ковзати; мало стиратись і не утворювати пилюки під час руху по ній транспортних засобів і людей; мати добру еластичність, що запобігав пошкодженню предметів, коли вони падають на підлогу; бути безшумними; мати малий коефіцієнт теплозасвоєння; бути водонепроникними, вологостійкими, стійкими проти загоряння та хімічних агресивних речовин; забезпечувати можливість проведення швидкого й малотрудомісткого ремонту; бути індустріальними у влаштуванні; легко очищатися й довго зберігати гарний зовнішній вигляд.

Назва підлоги залежить від матеріалу покриття її. Залежно від конструкції та способу влаштування покриття підлога буває з поштучних матеріалів і суцільна (монолітна).

В одноповерхових виробничих будівлях підлогу укладають звичайно безпосередньо на ґрунт основи, у багатоповерхових — на перекриття. До складу підлоги на ґрунті входять такі конструктивні елементи: основа, підстилаючий шар і покриття. Інші шари влаштовують залежно від вимог.