2. Управління дебіторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів компанії на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували компанії грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи

Здебільшого компанії вважають за краще продавати товари за готівку, ніж у кредит, проте конкуренція диктує свої умови. Товари відвантажуються. Оборотні фонди зменшуються, з'являються дебіторські заборгованості. Поступово клієнт виплачуватиме заборговану суму, в процесі чого:

• фірма буде отримувати готівкою;

• дебіторська заборгованість покупця буде зменшуватися.

Володіння дебіторськими заборгованостями вимагає від продавця не тільки прямих та побічних витрат, а й призводить до вельми значної користі - надання кредиту підвищує рівень продажу. Менеджмент дебіторських заборгованостей починається з прийняття рішення: надати чи не надавати кредит.

Система контролю має величезне значення, тому що без неї сума дебіторських заборгованостей може перевищити допущений рівень, що призведе до зниження потоку готівки і сумнівні борги значно знизять прибуток від продажу. Загальна сума несплачених рахунків за дебіторськими заборгованостями у будь-який час визначається двома факторами:

• обсягом кредитного продажу;

• середньою тривалістю часу, що пройшов з моменту продажу до моменту інкасації.

Ефективність контролю за дебіторською заборгованістю має підлягати моніторингу шляхом складання системи звітів, що надають попередження про початкову стадію погіршення якості потоку грошових коштів від дебіторів. Аналіз старіння дебіторської заборгованості дозволяє керівництву провадити моніторинг загального стану нарахованої дебіторської заборгованості шляхом акцентів на поліпшенні чи погіршенні якості дебіторської заборгованості підприємства.

Оптимальна кредитна політика і оптимальний рівень рахунків до отримання залежить від конкретних операційних умов відповідних корпорацій. Однак, незважаючи на те, що кредитна політика варіює залежно від характеристик конкретних компаній, а також для тієї ж самої компанії з перебігом часу, стає корисним зробити аналіз її ефективності в цілому.

Після здійснення кредитного продажу відбувається наступне:

• оборотні кошти скорочуються на суму собівартості проданих товарів;

• рахунки до отримання зростають на суму продажу у продажних цінах;

• різниця між цими сумами становить доход компанії, що додається до нерозподіленого прибутку.

3. Оптимізація запасів

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів. Товарний запас - це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції:

1. забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання;

2. задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції;

3. характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана наступними причинами:

1. безперервністю процесів обертання;

2. сезонністю виробництва і споживання;

3. не рівномірністю розміщення виробництва і районів споживання;

4. непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва;

5. необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий;

6. необхідністю утворення страхових резервів, іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

Товарно-матеріальні запаси є найсуттєвішою частиною практично всіх ділових операцій. До них належать:

• сировина;

• незавершене виробництво;

• готові товари.

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників. Одні з цих чинників прискорюють швидкість обігу товарів і завдяки цьому об'єктивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів корпорації, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення - одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асортименту, як правило, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

3. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових компаній, умов транспортування, розміщення виробничих компаній. Чим ближче розміщені промислові корпорації або оптові бази до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів, що швидко псуються.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.

5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

На обіг товарів впливає і безліч інших чинників: організація реклами і продажу товарів, транспортні умови, стан матеріально-технічної бази, особливості фасування товарів тощо. Важливе значення мають кваліфікація кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і тощо.

До систем управління запасами належать::

1. Метод червоної лінії- товари зберігаються на складі в контейнерах, в середині яких червоною лінією позначений рівень, за яким слід робити наступне замовлення.

2. Зберігання в двох контейнерах. Коли один з них опустошається , корпорація робить замовлення, а до його надходження товари беруться з другого.

3. Комп’ютерізовані системи управління запасами. У пам’ять комп’ютера вводять дані про запаси і в процесі їх зменшення всі зміни також вносять в пам’ять. Коли досягнуто момент наступного замовлення , комп’ютер робить його автоматично, а по одержанні товару фіксує відповідні зміни в обсягах запасів.

4. Системи « саме вчасно».Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time ("просто вчасно"). Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на корпорації. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля.

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

• Реальної оцінки поточного стану запасів;

• Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

• Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

• Визначення необхідного обсягу страхових запасів;

• Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Контрольні запитання:

1. Сутність та призначення готівки. Причини для утримання готівкових коштів.

2. Основні причини підтримки пропорції готівки.

3. Ліквідні цінні папери, як замінник готівкових грошів та тимчасова інвестиція.

4. Види ризиків у виборі цінних паперів.

5. Сутність дебіторської заборгованості.

6. Система контролю дебіторської заборгованості.

7. Сутність та функції товарних запасів.

8. Класифікація товарних запасів та причини їх утворення.

9. Основні чинники, які впливають на оборотність товарних запасів.

10. Системи управління запасами.