Тема 6. Управління оборотним капіталом і короткостроковий кредит

1. Сутність і зміст управління оборотним капіталом

2. Короткостроковий кредит як форма фінансування оборотного капіталу

Література:

1. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К: Молодь, 1997. – 998 с.

2. Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика). – К: МАУП, 2002. – 232 с.

3. Ли Ч.Ф. Финансы корпораций: теория, методы и практика. – М: ИНФА-М, 2000. – 686 с.

1. Сутність і зміст управління оборотним капіталом

Успішна робота будь-якої корпорації залежить від декілька умов, однією з важливіших серед яких є наявність необхідного обсягу оборотного капіталу. Проблем раціональної організації оборотного капіталу і підвищення ефективності його використання, гостро встають перед підприємством, оскільки рішення цих питань є підставою для створення неперервності виробничого процесу й рентабельного виробництва.

Політика оборотного капіталу включає є два основних питання: 1) який існує підходящий рівень для поточних активів і в цілому, і через особливі рахунки; 2) як повинні фінансуватися поточні активи.

В умовах визначеності, коли збут, витрати, платіжні періоди, тощо безумовно відомі, усі компанії могли б утримувати тільки мінімальні рівні поточних активів. Будь-які значніші суми могли б підвищити необхідність зовнішнього створення фондів без відповідального збільшення у прибутках в той час, як будь-які менші внески могли б викликати затримку виплат і робітникам, і постачальникам, завдяки недостачам оборотного фонду та інше.

Слід знати, що послаблена інвестиційна політика щодо поточного активу є політика, у рамках якої задіяти відносно великі суми готівки, ліквідні цінні папери і оборотні фонди і у рамках якої збут стимулюється ліберальними кредитними умовами і високими рівнями дебіторських заборгованостей.

З обмеженою інвестиційною політикою поточного активу корпорація могла б утримати мінімально надійні рівні фондів для готівки і оборотних фондів, і вона могла б мати жорстку (ризикову) кредитну політику, незважаючи на те, що це могло б означати зростання ризику обмеження збуту. Обмежена інвестиційна політика поточного активу взагалі забезпечує найвищий очікуваний обіг з інвестицій, але це зумовлює найбільший ризик. Протилежне спостереження в умовах послабленої політики. Помірна (середня) політика знаходиться між двома крайніми значеннями за строками очікування ризику і обігу.

Альтернативний підхід фінансування поточного активу, характеризує те, що для більшості бізнесів властиві сезонні і/або циклічні коливання. Наприклад, конструкторські фірми переживають пік навесні і влітку, роздрібні торговці мають різдвяний пік, а виробники переживають підйоми разом з ними. Подібним чином фактично усі фірми мають підвищити поточні активи, коли економіка прогресує, але вони розпродують оборотні фонди і мають часті зниження дебіторських заборгованостей тоді, коли економіка послаблюється. До того ж поточні активи рідко падають до нуля. Цей факт має провідне значення для розвитку ідеї постійних поточних активів, які є поточними активами у розпорядженні компанії під час спаду.

Потім, коли збільшується збут протягом відповідного сезону, поточні активи мають подібним чином зростати. Ці сезонні поточні активи визначаються як тимчасові поточні активи. Спосіб, яким фінансуються постійні і тимчасові поточні активи називається політикою фінансування поточного активу.

Політика фінансування, яка відповідає строками платежів активу і заборгованості. є помірною політикою.

При обмеженні у коштах компанія спробувала б сформувати структуру строків платежів, що відповідала б її активам і заборгованостям. Оборотний фонд, що передбачався бути проданим через 30 днів, міг би фінансуватися з 30-денною банківською позикою. Фактично, як правило, два фактори не допускають саме відповідність строкам платежу: 1) існує невпевненість відносно цінності активів і 2) має використовуватись будь-яка звичайна маржа, а вона не має строку платежу. Щоб проілюструвати фактори невпевненості, корпорація могла б фінансувати оборотні фонди з 30-денною позикою, передбачаючи їх і використовувати готівку, яка дала б змогу відмовитись від позики. Але якщо збут був би повільним, готівка не могла б надходити і використання короткострокового кредиту могло б загострити обумовлену проблему. Крім того, якщо корпорація робить спробу забезпечити відповідність строків платежу активу і заборгованості, ми могли б визначити це як помірну політику фінансування поточного активу.

Агресивний підхідвключає фінансування і фіксовані активи з довгостроковим капіталом і частину її постійних поточних активів із короткостроковим, обмеженим кредитом.

Консервативний підхідвказує на те, що постійний капітал використовується для фінансування усіх вимог постійних активів і також для того, щоб задовольнити деякі або всі з сезонних потреб.

Ці описані підходи фінансування відрізняються відносними величинами короткострокового боргового зобов’язання, яке використовувалось в кожному підході. Агресивна політика вимагала найбільшого використання короткострокового боргового зобов’язання, в той час, як консервативна вимагала найменшого.