- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Частина і.
- •3. Зв’язки з забезпечуючими дисциплінами
- •4. Цілі і завдання
- •5. Бібліографія
- •6. Обов’язкові чи вибіркові розділи програми.
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Розподіл балів, присвоюваних студентам
- •Шкала оцінювання:
- •Критерії оцінювання:
- •Методи навчання:
- •Методи оцінювання
- •Система нарахування балів
- •Методичне забезпечення:
- •Частина іі.
- •Методичні рекомендації
- •Щодо організації
- •Самостійної роботи студентів
- •Змістовий модуль 1. Види туристичних ресурсів україни
- •Тема 1. Історія становлення й розвитку краєзнавства в україні
- •Олсновні риси етапів формування краєзнавства в Україні
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Видатний український педагог к. Д. Ушинський уперше дав визначення краєзнавства як педагогічного поняття, виділивши в ньому наступні аспекти:
- •2. Хто першим в Україні ще наприкінці XIX ст. Обґрунтував поняття «краєзнавство» як науку і в якій статті виклав його суть, значення та місце в житті народу?:
- •3. «Краєзнавство», — за визначенням відомого географа о. С. Баркова – це
- •4. Рекреаційно-туристичний комплекс (ртк) — це
- •5. Яким роком датує початок «руської землі» перший збережений український літопис «Повість врем'янних літ»?
- •Р ис.2.3. Структура Державного природно-заповідного фонду
- •1) Природоохоронна та науково-дослідна підсистема (біосферні заповідники, заповідники і пам'ятки природи).
- •2) Природоохоронна та рекреаційна підсистема (національні парки і пам'ятки садово-паркового мистецтва).
- •3) Природоохоронну та ресурсновідновну (заказники природи);
- •4. Науково-дослідну та природоохоронну (ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки).
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Природні краєзнавчо-туристичні ресурси — це
- •2. Загальна площа природних рекреаційних ландшафтів України становить:
- •3. Найбільшими річками України є:
- •4. Середня висота Українських Карпат становить:
- •5. Природні рекреаційні ресурси – це
- •6. Націона́льний парк – це
- •7. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення – це
- •8. Ботані́чний сад́ – це
- •9. Кількість ботанічних садів в Україні
- •10. Водні природні рекреаційні ресурси — це
- •Тема 3. Історико-архітектурні туристичні ресурси
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Види туристичних медичних послуг:
- •Чим Україна може залучити медичних туристів?
- •Найбільш популярні у медичному туризмі клініки України
- •Найбільш популярні у у світі курорти України:
- •До основних методів кліматотерапії належать такі:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Аерогідротермічний комплекс – це
- •2. Повітряно-електричний комплекс представлений якими з наведених складових?
- •3. Талассотерапія – це
- •4. В якому році було введено термін «талассотерапія»?
- •Рекреаційну придатність і цінність акваторій в цілому або окремих ділянок визначають такі фактори:
- •Найбільші озера й лимани України
- •Параметри акваторій для рекреаційного використання
- •Основні природні фактори, що визначають рекреаційну придатність і цінність водних об'єктів:
- •Гігієнічні нормативи регламентують якість води в зонах рекреації з органолептичних, хімічних і бактеріологічних показників:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Класифікація об'єктів культурної спадщини
- •Завдання для самостійної роботи:
- •4. Згідно з законом України «Про охорону культурної спадщини» «пам'ятка» - це
- •5. Згідно з законом України «Про охорону культурної спадщини» «охорона культурної спадщини» - це
- •6. Згідно з законом України «Про охорону культурної спадщини» надайте визначення терміну «музеєфікація»
- •7. Класифікація об'єктів культурної спадщини за типами
- •8. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на
- •9. До кращих твердинь (замків) Волині відносять
- •10. До туристично найбільш загосподарьованих замків Львівщини відносять
- •Тема 7. Спеліотуристичні ресурси україни
- •Етапи розвитку спелеології:
- •Цікаві факти про печери України:
- •Найбільші печери України
- •Найглибші печери України
- •Завдання для самостійної роботи:
- •3. Українська спелеологія до 1917 р. – це
- •4. Рік відкриття печери Оптимістичної
- •Параметри оцінки рекреаційних територій
- •Показники оцінки рекреаційних територій
- •Завдання для самостійної роботи:
- •9. Основним недоліком методу «Дельфі»
- •10. Основною перевагою методу «сценаріїв» є
- •Тема 9. Кластеризація в туристичній діяльності
- •Найбільш поширені визначення кластеру
- •Порівняльна характеристика туристичного кластеру та об’єднання підприємств
- •Завдання для самостійної роботи:
- •2. Мета створення кластера
- •3. Туристичний кластер – це
- •4. В структурі типового туристичного кластеру виділяють наступні сектори
- •5. До складу сектора виробництва туристичних послуг відносять
- •6. До складу сервісного сектору відносять
- •7. До складу допоміжного сектору відносять
- •8. До складу сектора забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру відносять
- •9. Назвіть туристичні кластери Хмельницуької області
- •10. В якій з областей знаходиться туристичний кластер «Країна дитячих мрій»
- •Тема 10. Курортні ресурси україни
- •Завдання для самостійної роботи:
- •2. Назвіть 11 курортів України міжнародного значення
- •3. До курортів республіканського значення відносяться
- •4. Яку кількість населених пунктів за часів незалежності України було віднесено до курортів
- •5. Яка кількість родовищ лікувальних грязей існує на території України
- •6. Бальнеотерапія - це
- •7. Газові ванни - це
- •8. Перлинні ванни - це
- •9. Мінеральні води - це
- •10. Лікувальні грязі або пеліди (термін запропонований Комітетом Міжнародного товариства гідрології) - це
- •Список літератури, що рекомендується і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
- •Навчальне видання
Гігієнічні нормативи регламентують якість води в зонах рекреації з органолептичних, хімічних і бактеріологічних показників:
відсутність на поверхні води плаваючих плівок, плям мінеральних масел і накопичень інших домішок;
сторонні запахи і присмаки води не повинні перевищувати двох балів;
нормуються у воді також концентрація водневих іонів, розчинений кисень, біохімічне споживання кисню, токсичні хімічні речовини і бактеріальне забруднення
межа забруднення води кишковими паличками в зоні пляжу - 5000 мікробних клітин в одному кубічному дециметрі.
при купанні діти протягом дня можуть поглинати близько 120 мл води, з якою в організм потрапляє до декількох десятків ентеропатогенних бактерій - сальмонел.
Несприятливі антропогенні фактори, що впливають на умови рекреації:
випускання неочищених і недостатньо очищених стичних вод,
забруднення водних об'єктів стоками з невлаштованих територій промислового і сільськогосподарського використання,
забруднення атмосфери і шумове забруднення оточуючого середовища.
У зв'язку з цим для більшості водних об'єктів рекреаційною цінністю є тільки частина їх акваторій і побереж.
Співвідношення придатних і непридатних для масового рекреаційного освоєння прибережних акваторій і берегових зон різне для різних типів водних об'єктів (річок, озер, водосховищ, морів) і становить в середньому 40-70% загальної протяжності берегової лінії.
В районах крупних міських агломерацій це співвідношення менше і становить звичайно 10-20%.
З позицій раціонального природокористування і охорони водних ресурсів слід розуміти діяльність населення, пов'язану з відпочинком, спортом і туризмом на акваторії і побережжі водойм, яка суттєво (прямо чи побічно) не впливає на якість води і водні екосистеми.
Пряма дія - це безпосереднє забруднення води в результаті надходження мікрофлори з тіла людини, витоки нафтопродуктів і вихлопні викиди від суднових моторів, внесення корму для риби, накопичення відходів на льоді.
Побічний вплив - погіршення якості природних вод внаслідок кількісних і якісних змін поверхневого і підземного стоку з територій рекреаційного водокористування.
Слід зауважити, що міра негативної дії масового відпочинку населення на оточуюче середовище в значній мірі залежить від культури природокористування. Особливо негативно впливає на природні компоненти водойм масовий неорганізований відпочинок. Це обумовлено:
масштабністю розвитку неорганізованого відпочинку. Так, за наявними оцінками, потік «дикунів» коротко-відпочиваючих у 10 разів перевищує чисельність триваловідпочиваючих;
значною концентрацією рекреантів на обмежених мальовничих ділянках побережжя з надзвичайною перевантаженістю природних комплексів;
підвищеною епідемічною небезпекою для рекреантів через відсутність медичного обслуговування і умов для організації водопостачання, харчування, дотримання правил особистої гігієни, збору і знешкодження відходів;
безконтрольним і некерованим використанням акваторіально-територіальних комплексів для різних видів відпочинку з більш вираженими забрудненням і порушенням прибережного ландшафту в порівнянні із зонами організованої рекреації;
підвищеною небезпекою забруднення водойм в місцях неорганізованого відпочинку патогенною мікрофлорою та яйцями гельмінтів.
При купанні з тіла людини змивається значна кількість різних мікробів - стафілококів, стрептококів, сарцин, кишкових паличок і інших бактерій. За даними бактеріологічних досліджень, протягом десятихвилинного купання людина привносить у воду більше 3 мільярдів сапрофітних бактерій та від 100 тисяч до 20 мільйонів кишкових паличок.
Дослідження, проведені на ряді водойм, показують, що в зонах пляжів бактерій у воді в 10-100 разів більше, ніж на інших ділянках акваторій. Встановлена певна залежність рівня бактеріального забруднення води від кількості людей, що купаються.
Крім мікробного забруднення, кожна людина привносить у водойму в середньому 75 міліграмів загального фосфору і до 700 міліграмів загального азоту.
Наведені цифри можуть здатися не дуже значними, однак необхідно мати на увазі, що азот і фосфор є найважливішими біогенними елементами, невеликі концентрації яких, порядку декількох десятків мільйонних часток грама на літр, визначають основні умови (поряд з підігріванням води і швидкістю руху менше 0,2 метра на секунду) масового розвитку синьо-зелених водоростей, тобто "цвітіння" води.
Одним з поширених видів рекреації є відпочинок з використанням моторних суден. Від одного судна за навігацію у воду поступає до 10 кілограмів нафтопродуктів важких фракцій і значна кількість канцерогенних речовин. Кількість забруднюючих речовин, які поступають у воду від судна в результаті так званого підводного вихлопу, не постійна і залежить від потужності мотору, типу всмоктуючого і вихлопного пристрою, оборотів двигуна і, звичайно ж, його технічного стану.
Велику небезпеку становлять канцерогенні викиди суднових моторів, перш за все бенз(а)пірену. Експериментальне встановлено, що за одну годину роботи моторів різних типів у воду поступає до 600 мікрограмів бенз(а)пірену, а за навігаційний період - близько 80 міліграмів. Дослідження на ділянці водойми, де розміщена база малолітражного флоту на 1500 суден, показали, що вміст бенз(а)пірену в донних відкладах приблизно в 10 разів більший, ніж на контрольній ділянці акваторії, віддаленій від бази. В пробах води відмічено збільшення концентрації бенз(а)пірену в 4,5 раза.
Забруднення водойм відбувається також і іншими речовинами, які поступають з вихлопними газами від ПЛМ. За даними американських дослідників, при роботі двигунів внутрішнього згорання в оточуюче середовище виділяється більше 100 різних сполук. Експериментальне в США встановлено, що для збереження задовільної кількості природних вод потрібно розведення продуктів вихлопу від ПЛМ, які утворюються при згоранні 1 літру бензина, у співвідношенні 1:2 000 000.
Також існує ряд досліджень оцінки змін грунтово-рослинного покриву в зонах інтенсивного рекреаційного природокористування, де відбувається ущільнення ґрунту з погіршенням його структури, зменшенням водо-, повітропроникності і корисної життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, що приводить до зменшення мікробіологічної активності ґрунту в 2-3 рази, а відповідно, і до порушення процесів його самоочищення, які і так відбуваються досить повільно.
Особливо негативно впливають на прибережний ландшафт автомобілі та мотоцикли.
В місцях відпочинку з використанням мототранспорту значно погіршуються деякі властивості ґрунту: збільшується більш ніж на 10% його щільність, зменшується приблизно на 80% здатність до інфільтрації і на 16% - вологість.
Використання автомототранспорту в берегових зонах приводить також до забруднення повітря, ґрунтів і води нафтопродуктами, свинцем і канцерогенними речовинами.
Досить популярним видом відпочинку на водоймах є любительська риболовля. За даними анкетного опитування, протягом доби кожним рибалкою вноситься у воду в середньому 300 грамів так званої приманки (різні каші), за рік це склало більше 80 тонн різних органічних речовин. Крім того, водойма забруднюється продуктами життєдіяльності людського організму, що в сумі становить ще близько 8 тонн на рік речовин, хлоридів, фосфатів, азоту амонійних солей.
Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об’єктів
Створюючи можливості для організації відпочинку населення, водосховища необхідно охороняти, як і інші природні об'єкти. Для цього необхідно розробляти норми навантаження на акваторію і природно-територіальні комплекси в прибережній зоні водосховищ. За своїм значенням рекреаційний потенціал водосховищ, особливо для короткочасного відпочинку, переважає рекреаційні ресурси внутрішніх морів.
Науково-методичне обґрунтування раціонального водокористування - один з важливих аспектів проблеми задоволення зростаючого попиту населення на рекреаційні ресурси і послуги. Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об'єктів потребує досліджень широкого кола взаємопов'язаних питань - економічних, технічних, екологічних, організаційних і проведення практичних заходів на основі наукових рекомендацій.
В науковому плані першочерговими є кілька наступних завдань.
Перш за все необхідно розробити генеральну схему рекреаційного використання водних об'єктів на перспективу. При розробці цієї схеми необхідно визначити фонд рекреаційних водойм, охарактеризувати принципові особливості рекреаційного водокористування для морів, озер, річкових систем, водосховищ, а також науково обґрунтувати потребу у створенні спеціальних рекреаційних водойм у районах міських агломерацій. По окремих крупних водних об'єктах, які є особливо цінними в міжнародному чи регіональному масштабах, повинні бути розроблені свої регіональні схеми рекреаційного освоєння.
Другим актуальним завданням є розробка наукових основ оптимізації рекреаційного водокористування з метою максимального обмеження негативного впливу водних рекреацій на оточуюче середовище, наукового обґрунтування рекреаційних навантажень на різні типи акваторіально-територіальних комплексів.
Розробка системи практичних заходів, спрямованих на регулювання розвитку рекреаційного водокористування, забезпечення оптимальних умов для масового відпочинку населення біля води. Сюди входять питання поточного і перспективного розвитку мережі рекреаційних закладів різного типу, об'єктів інфраструктури відпочинку, визначення режимів використання рекреаційних зон, регулювання потоків рекреантів і багато іншого. Особливого значення при цьому набуває правильна оцінка місцевих конкретних умов і реальних можливостей регіонального розвитку водних рекреацій.
Звичайно, здійснення теоретичних основ рекреаційного природокористування вимагає ряду соціальних, економічних, екологічних, географічних, гідрологічних, фізико-хімічних і медико-біологічних досліджень. При цьому найскладнішим в науково-методичному відношенні моментом є те, що масове рекреаційне використання більшості водних об'єктів (за винятком створених спеціально з метою рекреації) відбувається в умовах інтенсивного господарського використання ресурсів водойм і річкових екосистем. Інакше кажучи, рекреація повинна "вписуватись" у вже сформовану структуру взаємовідносин між галузями господарства, які використовують водні ресурси, акваторії і берегові зони. Необхідно також підкреслити і принципову важливість диференційованого підходу до рекреаційного освоєння ділянок побереж і акваторій стосовно різних видів водних рекреацій і особливостей водних об'єктів.
Науково-методичний підхід до використання акваторіально-територіальних комплексів передбачає: наукове обґрунтування і організацію цілеспрямованого та інтенсивного використання окремих ділянок акваторій і берегових зон водойм у відповідності з їх природними особливостями, характером і перспективами господарського освоєння, напрямками та інтенсивністю антропогенних впливів.
У зв'язку з істотними неоднорідностями розподілу по акваторії основних показників і характеристик кожне водосховище необхідно розглядати як систему взаємодіючих природних комплексів меншого рангу по відношенню до всієї водойми в цілому, просторову структуру (розміщення) і функціонування яких доцільно виявляти з допомогою районування.
Розробку конкретних рекомендацій для водосховищ з метою покращення просторової і функціональної структури комплексних складових можна проводити на основі детального вивчення структури, яке проводиться шляхом комплексного районування.
Метою планування є визначення найдоцільніших видів господарської, рекреаційної і природоохоронної діяльності на ділянках акваторій та у береговій зоні. Результатом планування водосховища є конкретна схема розміщення, організації, режиму функціонування і взаємодії промислових, транспортних, селітебних, сільськогосподарських, рекреаційних, біопродуктивних, природоохоронних, заповідних, буферних, водоохоронних зон, а також зон особливо несприятливої дії.
Заключним етапом підходу є облаштування водойм, тобто сукупність різних заходів, які здійснюються з метою управління водоймами і спрямованих на раціональне і комплексне використання їх ресурсів.
При комплексному облаштуванні водойм необхідне використання даних районування і планування, які створюють необхідну основу для вибору, облаштування і проектування заходів, визначення їх складу, об'єму, послідовності, місця і часу проведення.