2.2.2. Розрахунок нагрівальних приладів

Розрахункову теплову потужність Q_пр, кВт, кожного опалювального приладу слід визначати за формулою:

Q_пр=Q_а+Q_в+Q_вн–0,9 ∙Q_т - Q_эп , (1.11)

де, Q_a – тепловий потік через конструкції, що обгороджують, кВт;

Q_в – втрати теплоти на нагрівання вентиляційного повітря, кВт;

Q_вн- втрати тепла, кВт, через внутрішні стіни, що відокремлюють приміщення, для якого розраховується теплова потужність опалювального приладу, від суміжного приміщення, у якому можливо експлуатаційне зниження температури при регулюванні. Величину Q_вн необхідно враховувати тільки при розрахунку теплової потужності опалювальних приладів, на підводках до яких проектуються автоматичні терморегулятори.

Q_т– тепловий потік, кВт, від неізольованих трубопроводів опалення, що прокладаються в приміщенні (слід враховувати тільки при розрахунку опалення всієї будівлі);

Q_эп- тепловий потік, кВт, що регулярно надходить у приміщення від електричних приладів, освітлення, технологічного обладнання, комунікацій, матеріалів і інших джерел тепла. При розрахунку теплової потужності опалювальних приладів житлових, адміністративно-побутових та будинків закладів ресторанного господарства величину Q_эп враховувати не слід.

Величина побутових тепловиділень враховується для всього будинку в цілому при розрахунках теплової потужності системи опалення і загальної витрати теплоносія.

Тепло, загублене приміщенням повинне компенсуватися нагрівальними приладами. Підбір і розрахунок нагрівальних приладів починається з визначення їхньої поверхні нагрівання в м² або в еквівалентних квадратних метрах (ем²).

Розрахунок поверхні нагрівальних приладів, необхідної для опалення приміщення водяними системами опалення визначається за формулою:

, (1.12)

де Q – теплова потужність системи, кВт;

k – коефіцієнт теплопередачі приладу, Вт/(м²∙⁰С), приймається з табл. 1.4.

Таблиця 1.4.

Коефіцієнти теплопередачі нагрівальних приладів при відкритій установці

Тип нагрівального приладу	Різниця середньої температури води в приладі та температури повітря в приміщенні, в град.					Пар низького тиску
	40-50	50-60	60-70	70-80	>80
Радіатори чавунні
М-140	8,49	9,19	9,54	9,88	10,0	10,35
М-140-АО	8,25	8,84	9,19	9,54	9,65	10,0
М-90	8,95	9,77	10,1	10,5	10,58	10,93
РД-90	9,42	10,1	10,6	10,93	11,05	11,39
Панелі сталеві штамповані
МЗ-500	9,54	10,35	10,69	11,05	11,28	11,63
МЗ-300	10,1	10,93	11,39	11,74	11,86	12,21

t_СР.Т– середня температура теплоносія, t_СР.Т =(t_вх+t_вих)/2 ⁰С;

t_В- температура теплоносія в приміщенні, ⁰С (додаток Б)

₁– коефіцієнт_, що враховує спосіб установки радіатора. При установці радіатора в ніші приймають коефіцієнт ₁=1,05–1,03; при установці за декоративними ґратами ₁=1,06–1,3; за декоративною панеллю –₁=0,9; відкритим способом - ₁=1,0; (додаток Л)

₂ – коефіцієнт, що враховує спосіб приєднання радіатора і витрати води, приймається по додатку М;

₃ – коефіцієнт, що враховує кількість секцій у радіаторі. При кількості секцій до 5 ₃=0,95, від 6 до 10 ₃=1,0, а при кількості секцій більш 10 ₃=1,05 більш 20 ₃=1,1.

Кількість секцій радіаторів (n),число конвекторів або опалювальних труб, які складають один опалювальний прилад, визначають за формулою:

, (1.13)

де f_c – площа поверхні однієї секції, м², визначається з додатку К.

В закладах ресторанного господарства рекомендується проектувати водяну систему опалення з нижнім розведенням магістральних трубопроводів (двохтрубні або однотрубні, вертикальну або горизонтальну).

При проектуванні на плани поверхів наносять нагрівальні прилади, стояки з вказівкою підводок від стояків до приладів з відповідною нумерацією стояків. Гаряча магістраль зображується суцільною лінією, зворотна – пунктирною лінією чорного кольору. Стояки опалення на планах нумеруються і позначаються Ст О.1, Ст. О.2 і т.д. Рисунок 1.1. і 1.2.