Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка курсовая фин учет.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
527.36 Кб
Скачать

2.3 Загальні правила подання матеріалу у курсовій роботі

Якщо в курсовій роботі наводиться матеріал з конкретного підручника у квадратних дужках варто вказати його номер за списком літератури;

- у кожному розділі курсової роботи спочатку наводиться загальнотеоретичний матеріал (він береться з підручників), потім викладаються особливості формування цієї інформації на конкретному підприємстві, виявляються недоліки та надаються рекомендації з їх усунення;

- після кожного розділу варто зробити короткі висновки: вказати, що в цілому розглянуто в розділі, які результати отримано, чим вони істотно відрізняються від існуючих розробок, та що дасть їх впровадження в практику діяльності підприємств та організацій.

2.4 Структура висновків до курсової роботи

Загальні висновки курсової роботи виконують роль закінчення. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в курсовій роботі, з формулюванням розв'язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. Перший пункт висновків має дати коротку оцінку стану питання. Потім у висновках розкривають методи вирішення поставленої в курсовій роботі наукової проблеми (завдання), їхній практичний аналіз, порівняння з відомими даними, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовують їхню достовірність.

Після загальних висновків прийнято вміщувати перелік використаних літературних джерел - одну із суттєвих частин курсової роботи, яка відтворює самостійну творчу роботу студента. Студент повинен посилатися на джерела, з яких у роботі використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розробки власних проблем, задач, питань. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність цитування певних наукових робіт, повідомляють необхідну інформацію про них, допомагають з'ясувати їх зміст, мову тесту, обсяг. Посилатися слід на останні видання творів. Більш ранні видання можна зазначати лише в тих випадках, коли в них міститься матеріал, що не був включений до останнього видання. Список використаних джерел рекомендується розміщувати в алфавітному порядку. Не варто включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті курсової роботи.

Допоміжні або додаткові матеріали, які переобтяжують текст основної частини курсової роботи, але необхідні для повноти її сприйняття, доцільно виносити до додатків.

За змістом додатки можуть бути вельми різноманітними. Для них характерні, наприклад, розрахунки вартості об’єкту дослідження, схеми організаційної структури підприємства, копії справжніх документів, витяги із звітних матеріалів, виробничі плани і програми, розрахунки економічного ефекту і т.д.

3.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Загальні вимоги до оформлення основної частини курсової роботи

Основний текст – дидактично та методично оформлений і систематизований автором навчальний матеріал. Викладання матеріалу повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Текст повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень. У тесті повинні застосовуватись науково технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науково - технічній літературі.

Ілюстрації. Вибір виду ілюстрації залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Загальні рекомендації по ілюструванню навчальної літератури:

А) Ілюстрації мають використовуватися тільки у тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють інформацію, що міститься у роботі. Наявність їх дозволяє студентам передати більш чітко, точно та образно матеріал, що досліджується.

Б) Ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає від теми дослідження.

В) Однотипні ілюстрації у курсовій роботі повинні бути виконанні однією технікою.

Г) При поданні статистичних даних доцільно використовувати графіки та діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації між величинами і явищами, що вивчаються.

Діаграма - один із способів графічною зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. У курсових роботах найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм звичайно використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат - показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна зображеним ними величинам.

При вертикальному положенні прямокутників діаграма зветься стовпчиковою, при горизонтальному - стрічковою. Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори; розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкту чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного образу, графік містить низку допоміжних елементів:

- загальний заголовок графіка;

- словесне пояснення умовних знаків і сенсу окремих елементів графічного образу;

- осі ординат, шкалу із масштабами і числові сітки;

- числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, прийняті у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підпису.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділи на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в межах яких розглядається дана функціональна залежність.