- •Тема 1.1. Предмет, метод і задачі дисципліни.
- •Тема 1.2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •Тема 1.3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.4. Регіон в системі поділу праці.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.5. Сутність, мета і завдання державної регіональної економічної політики.
- •Питання і завдання
- •Тема 1.6. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.7. Економічний потенціал регіонів України.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.8. Господарський комплекс України, його структура трансформація в ринкових умовах.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- •Питання для самоконтролю.
- •Питання для самоконтролю.
- •Питання для самоконтролю.
- •Питання для самоконтролю .
- •Питання для самоконтролю.
- •Питання для самоконтролю.
- •Питання для самоконтролю.
- •Питання для самоконтролю.
Питання для самоконтролю.
Значення соціального комплексу для соціального розвитку країни.
Структура комплексу.
Сучасний стан та особливості розміщення соціально-культурних послуг в Україні.
Сучасний стан та особливості розміщення матеріально-побутових послуг в Україні.
Проблеми і перспективи розвитку соціальної інфраструктури України.
Структура комплексу по виробництву товарів народного споживання.
Які форми впливають на розміщення галузей комплексу.
Розміщення комплексів текстильної промисловості України.
Транспортний комплекс
Транспорт– одна з найбільш важливих галузей народного господарства. Це головна ланка у сфері економічних відносин, оскільки він бере участь у створенні продукції і доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом і споживанням, між різними галузями господарства, країнами і регіонами.
Транспортний комплекс належить до інфраструктурних галузей. Транспортна інфраструктура – мережа транспортних шляхів, видів транспорту, засобів перевезення вантажів та пасажирів, сервісного обслуговування транспортних перевезень.
Головними показниками роботи транспорту є:
обсяг перевезень вантажів (т.);
обсяг перевезень пасажирів (осіб);
вантажооборот (тонно-кілометрів);
пасажирооборот (пасажиро-кілометрів).
За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі – вантажний та пасажирський. Вантажний забезпечує обслуговування матеріального виробництва, пасажирський – потреби перевезень населення. За видами використання можливостей навколишнього середовища на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний, за видами використанням засобів пересування – на залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий.
Транспортний комплекс– це територіальне поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які взаємодіючі, найповніше задовольняють потреби суспільного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. До його складу входить сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання, що забезпечує роботу всіх видів транспорту.
Вантажний транспорт– галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названий трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживача, коли від доставлений до споживача. Пасажирський транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктури галузей.
Транспорт впливає на собівартість готової продукції: з одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т.п., а з другого – доставляє готову продукцію до споживача. Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва.
Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народного – господарських комплексів регіонів, формування ТВК, як локального, так і районно утворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв’язків між населеними пунктами та всередині їх.
Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня та внутрішня торгівля. Економічні відносини України з зарубіжними країнами значною мірою визначають обсяг вантажообігу з ними. Вигідне транспортно-географічне положення України на межі Центральної та Східної Європи сприяє розвитку транзитних транспортних коридорів та її території.
Транспортний комплекс України представлений всіма сучасними видами транспорту і характеризується значним регіональними особливостями галузевої та функціональної структури. Система транспортних шляхів України наведена у схемі 4.
Схема 4
Система транспортних шляхів України, 2011 р.
Шляхи сполучення |
Довжина, тис.км |
Щільність, км на 1 тис.км2 території |
Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування |
21,6
|
37,0 |
Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування |
2,1 |
4,0 |
Довжина автомобільних шляхів загального користування |
169,6 |
271,0 |
Довжина трубопроводів загального користування, з них: газопроводів нафтопроводів продуктопроводів |
43,2
34,2 4,0 5,0 |
64,0 |
По вантажообігу перше місце займає залізничний транспорт, далі – трубопровідний, автомобільний, морський, річковий та авіаційний.
Обсяги перевезення вантажів окремими видами транспорту загального користування останніми роками різко зменшилися, на що вплинули такі основні причини: загальна криза економіки України; Зменшення обсягів виробництва основних вантажотвірних галузей; скорочення експортно-імпортних перевезень; нестача, фізичне постаріння і незадовільний стан транспортних засобів; обмеження поставок нової техніки та ін.
Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, це – галузева структура і територіальна організація національної економіки, вигідне економіко-географічне положення, які визначили розвиток і розміщення всіх галузей транспортного комплексу. Вигідне транспортно-географічне положення України на межі Центральної та Східної Європи сприяє розвитку транзитних транспортних коридорів на її території. Через територію країни в перспективі має бути прокладено ряд нових транспортних магістралей, які забезпечуватимуть ефективну реалізацію міжнародних транспортно-економічних зв’язків України і транзитних перевезень.
Економіко-географічне положення істотно впливало на прокладення транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, де є багато зручних бухт, став передумовою будівництва морських портів і розвитку морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річного транспорту.
Потім потрібно окремо розглянути кожен вид транспорту.
Залізничний транспортє однією з важливих базових галузей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки і потреби населення у перевезеннях. На нього припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Цей транспорт характеризується регулярністю руху і високою швидкістю перевезень, великою пропускною і провізною спроможністю.
В Україні сформувалась мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Лозова, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Полтава, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Жмеринка, Козятин, Тернопіль, Львів, Ковель, Коростень, Чоп та ін.. Багато з них пов’язані з іншими видами транспорту, що сприяє формуванню транспортних вузлів змішаного типу.
В Україні експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування становить 22,6 тис.км, а густота залізничної мережі – 38км. на 1тис.км2 території.
На території України розташовані шість залізниць: Південно-Західна (управління в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів) і Одеська (Одеса).
Залізничний транспортУкраїни займає четверте місце у світі за обсягом товарообігу після Росії, США і Канади. Але залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскільки його виробнича база фізично і морально застаріла. Тому для подальшого розвитку залізничного транспорту потрібно створювати виробничі потужності з випуску пасажирських вагонів, електровозів, електро- і дизель-поїздів, контейнерів міжнародних стандартів, колієремонтних машин і устаткування.
Автомобільний транспорт– це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Цим видом транспорту здійснюють місцеві, міжміські та міжнародні централізовані перевезення. Він забезпечує транспортне обслуговування підприємств і населення в усіх сферах господарської діяльності. Зі створенням міждержавних автомагістралей постійно зростає значення автотранспорту у здійсненні міждержавних зв’язків, зокрема з Росією, Білорусь, Молдовою та країнами Європи. Особливе значення автомобільний транспорт мав під час проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу – Євро-2012.
Автомобільний транспорт– це сукупність транспортних засобів, шляхів, технічних засобів (складів, вантажно-розвантажувальних пунктів, вантажних і пасажирських станцій, засобів зв’язку і сигналізації тощо).
Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціонування і територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.
По території України проходять важливі автомагістралі міжнародного і державного значення, зокрема Москва – Київ, Москва – Харків – Сімферополь, Одеса – Київ – Санкт-Петербург, Київ – Дніпропетровськ – Донецьк – Маріуполь, Київ – Житомир – Рівне – Львів – Ужгород.
Щоб забезпечити Україну автошляхами на рівні європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати значну частину автошляхів, у т.ч. у сільській місцевості.
Морський транспорт концентрується виключно на півдні України – на узбережжі Чорного і Азовського морів, у так званому Азово-Чорноморському басейні, який через Босфор і Дарданелли має вихід у Світовий океан. Цей вид транспорту є порівняно дешевим; він відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України, особливо з країнами далекого зарубіжжя. Загальна довжина морської берегової лінії становить близько більше 1000км. Багато є зручних бухт, які сприяли формуванню 18 морських портів.
Морський транспорткраїни має важливе значення перш за все для зовнішньоекономічних зв’язків. Його частка у вантажообігу транспортного комплексу України становить 1,14%. Він концентрується включно на Півдні України – на узбережжі Чорного і Азовського морів, у так званому Азово-Чорноморському басейні, який через протоки Босфор і Дарданелли має вихід у Світовий океан. Протяжність берегової лінії становить більше 1000км. У бухтах берегової лінії споруджено 18 морських портів, серед яких найважливішими є Одеса (на нього припадає більше 20% вантажообігу морського транспорту країни), Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв, Феодосія, Керч, Севастополь, Ялта на березі Чорного моря та Маріуполь і Бердянськ на березі Азовського моря.
Організаційно морські потри України об’єднані в три морські пароплавства: Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Дунайське (УДП).
Річковий транспортздійснює перевезення вантажів і пасажирів переважно внутрішніми водними шляхами. Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування за останні 10 років скоротилися у 1,5 рази і становить 3,2тис.км.
Річковий транспорт поряд з морським є одним з найдешевших, оскільки використовує природні транспортні магістралі – судноплавні річки.
Трубопровідний транспортпризначений для транспортування рідких, газоподібних або твердих продуктів трубами на значні відстані. Трубопровідний транспорт поділяють на магістральний (загального користування) і технологічний. Магістральний об’єднує магістральні нафто-, нафтопродукто-, газопроводи і відводи від них, а також магістральні водоводи, призначені для транспортування води на великі відстані.
Трубопровідна система має потужну та розгалужену мережу магістральних нафто- та газопроводів – 46,3тис.км загального користування, 120 компресорних станцій, 13 підземних сховищ. Україна є одним з найпотужніших у світі транспортувальників нафти та газу ( з Росії та Туркменії) до Європи.
Нафтопровідний транспорт охоплює 13 основних нафтопроводів. Нафтопровідна міжнародна мережа представлена транс’європейським нафтопроводом «Дружба» ним поставляють нафту з Росії в країни центральної Європи. Решта нафтопроводів має внутрідержавне значення і забезпечує нафтопереробні заводи України сировиною, більшість якої знаходиться в Росії.
Авіаційний транспортздійснює швидкісні перевезення пасажирів, вантажів, пошти, санітарні перевезення на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях. Велике значення авіаційний транспорт має у проведенні сільськогосподарських робіт, боротьбі з лісовими пожежами, в службі спостереження тощо. Основна перевага авіаційного транспорту – швидкість і, як наслідок, значна економія часу.
В даний час авіатранспорт перевозить переважно пасажирів і має частку в загальному вантажообігу. Найбільші аеропорти: Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ та інші області центри.
Подальший розвиток авіаційного транспорту пов'язаний з будівництвом нових типів літаків підвищеної комфортності та паливної економності.
Пріоритетними напрямами розвитку транспортного комплексу України є: затвердження ролі України як транзитної держави; інтеграція транспорту України в міжнародну транспортну систему на основі створення національної нормативної бази галузі, адаптованої до міжнародної; розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів; створення ринку транспортних послуг; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; вдосконалення державного регулювання, структури управління і реформування галузі; залучення інвестицій у розвиток транспортного комплексу України.