Питання для самоконтролю.

1. Значення і структура Агропромислового комплексу.

2. Дати оцінку агрокліматичним умовам України.

3. Спеціалізація АПК за сільськогосподарськими зонами України.

4. Умови і фактори розвитку і територіальної організації харчової промисловості.

5. Проблеми і перспективи розвитку АПК в Україні.

Соціальний комплекс.

Особливий сектор економіки являє собою соціальний комплекс країни як сукупність галузей виробництва та видів діяльності, що забезпечують безпосередньо головної продуктивної сили – людини, а в регіональному вимірі – всього населення даної території. Соціальний комплекс складається з двох достатньо відмінних між собою секторів господарства – соціальної інфраструктури та виробництва товарів народного споживання.

Основними цільовими функціями соціального комплексу є:

• забезпечення життєдіяльності людей, створення умов існування та відтворення робочої сили;

• забезпечення цілісності регіональної соціально-економічної системи;

• забезпечення основних демократичних свобод людини (право на життя, житло, освіту, охорону здоров’я, свободу слова, соціальне забезпечення на випадок втрати працездатності);

• забезпечення певного рівня соціально-економічного розвитку регіону;

• забезпечення продуктивності зайнятості;

• забезпечення тривалого періоду працездатності;

• формування освіченого і висококваліфікованого кадрового потенціалу розвитку економіки;

• створення умов щодо оптимізації міграційних потоків населення;

• створення умов збалансованого розвитку сільської та міської мереж розселення.

Галузевий склад соціального комплексу:

• соціальна інфраструктура;

• виробництво товарів народного споживання.

Соціальна інфраструктура складається з матеріально-побутових послуг населенню – торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, житлово-комунального господарства та соціально-культурних послуг – охорона здоров’я, освіта, наука, культура, туризм, фізична культура і спорт, рекреаційний комплекс, інформаційні послуги.

Соціальна інфраструктура має не тільки галузеву, але й територіальну структуру. Одиницями територіальної структури соціальної сфери є країна, регіон, автономна республіка, область, місто, сільський адміністративний район, населений пункт.

Соціально-культурні послуги.

Соціально-культурні послуги включають галузі: освіту, охорону здоров’я; фізкультуру і спорт; туристично-екскурсійні організації; соціальне забезпечення; культуру і мистецтво; масову інформацію; науку та наукове обслуговування; кредит і державне страхування; органи державного управління і громадських організацій.

Рівень розвитку соціально-культурні галузей значно відстає від сучасних вимог суспільства. Матеріальна база галузей цього комплексу становить лише 50-55% нормативного рівня. У складному становищі перебувають практично всі галузі соціальної інфраструктури і особливо: медичне обслуговування населення (скорочення середньої тривалості життя, зменшення народжуваності, поглиблення процесів депопуляції населення країни), в освіті (рівень освіти значно відстає від освітнього потенціалу розвинутих країн), культура і мистецтво (втратили попередні масштаби діяльності і творчості). Знижується інтелектуальний потенціал суспільства.

Однією з основних галузей соціально культурних послуг є освіта. Підвищує загальний рівень знань і культури населення та забезпечує всі галузі народного господарства кваліфікованими кадрами, а тому виступає важливим елементом відтворення робочої сили. В систему освіти входять дошкільна підготовка дітей у дошкільних закладах, навчання у загальноосвітніх школах та у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації (технікуми і коледжі) та ІІІ-ІV рівнів акредитації (університети, академії і інститути).

Аналізуючи стан ринку вищої освіти в Україні за 2000- 2013 роки, спостерігаємо, що динаміка мережі вищих навчальних закладів характеризується хвилеподібними тенденціями, коли їх мережа почала розширюватись з 2000 року від 979 закладів до найбільшого показника – до 1009 закладів, який і ознаменував пік розвитку, що припав на 2003/2004 навчальний рік.). При цьому кількість студентів за цей період збільшилася з 1930,9 тис. осіб до 2436,7 тис. осіб. Протягом наступних 10 років кількість ВНЗ в Україні скоротилася на 18 % (з 1009 ВНЗ – у 2003/2004 н.р. до 823 – у 2012/2013 н.р.).

До професійної середньої освітньої форми навчання належать професійно-технічні училища, що готують робітничі кадри для всіх галузей промисловості, сільського господарства і галузей сфери послуг. Актуальною сьогодні є оптимізація мережі шкіл в Україні, бо в деяких сільських школах на одного вчителя припадає максимум п’ять-шість школярів.

Вищий рівень забезпеченості населення навчальними закладами спостерігається у південних та східних областях України, нижчий – у західних та північних районах.

Створено сектор загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності, навчально-виховні комплексі та об’єднання.

Важливою галуззю соціально-культурних послуг є охорона здоров’я. Вона включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури.

Матеріальні умови функціонування охорони здоров’я забезпечують медична промисловість та матеріально-технічне постачання і збут ліків, які представлені базами та аптеками.

Загальний стан медичної допомоги в Україні на сьогодні визначається такими факторами, як недостатнє бюджетне фінансування, відсутність матеріальних стимулів для належної роботи медичного персоналу і, як наслідок, - невисокою якістю послуг, що зумовлює низький загальний рівень здоров’я населення та негативне ставлення до системи охорони здоров’я в цілому.

У сільській місцевості основними медичними закладами є фельдшерсько-акушерські пункти. Останнім часом тут швидко зростає мережа лікарських амбулаторій.

Галузь соціальної інфраструктури є культура і мистецтво яка представлена театрами, палацами та будинками культури, клубами, бібліотеками, музеями та ін.. Культура вже не одне десятиліття фінансується за, так званим, залишковим принципом. У результаті суттєво погіршилася її матеріально-технічна база. Все це негативно позначається на рівні обслуговування населення, на культурно-дозвільній поведінці населення.

Матеріально-побутові послуги.

Забезпечують матеріальні умови життя населення. Він має галузеві під комплекси: житлово-комунальний, побутовий, торгівлі, громадського харчування та ін, які сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домашнього господарства.

Житлово-комунальний комплекс задовольняє потреби людей у житлі. У містах переважає державний, суспільний житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів і становить дві третини, а житловий фонд в особистій власності-третину. В сільській місцевості картина майже протилежна: житловий фонд в особистій власності громадян становитиме близько 90%, а державний – понад 10%.

Середня забезпеченість населення житлом у розрахунку на одного жителя у містах становить 18,7м² загальної площі, а в сільській місцевості 22,6м². Краща забезпеченість населення житлом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості – у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмільницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській областях.

За рівнем благоустрою жилі приміщення в міських поселеннях та сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням. Найкращий рівень благоустрою житлового фонду мають нові міста і санітарно-курортні центри.

Галузь побутового обслуговування займає одне з провідних місць в обслуговування населення, що обумовлено його функціональною роллю у відтворювальному процесі. Розвиток і удосконалення побутового обслуговування населення забезпечує покращення умов життя, підвищення матеріального благоустрою всіх верств населення різних регіонів і глибокий розвиток на всебічне удосконалення особливості. На цю галузь припадає чверть загального обсягу платний послуг. Галузь об’єднує більш ніж 20 окремих підгалузей. Підприємства побутового обслуговування надають населенню понад 900 видів послуг.

У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництво житла, ремонт та індивідуальне пошиття одягу і ін.

Надання побутових послуг має чітко виражений локальний характер. Найвищий показник щодо наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Харківську, Київську та південні області України. Внутріобласні відмінності зумовлені перш за все особливостями розселення, тобто територіальною концентрацією населення. Комплекс торгівлі і громадського харчування задовольняє перш за все особисті потреби населення. Роздрібний товарообіг визначається обсягом споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу громадського харчування усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємств.

Виробництво товарів народного споживання.

Виробництво товарів народного споживанняпредставлене різними галузями легкої промисловості а також цілою групою підгалузей машинобудування (радіоелектронна, виробництво телевізорів, автомобілів та інших транспортних засобів, електротоварів тощо), товарів побутової хімії. Сюди також відноситься виробництво меблів, музичних інструментів, засобів захисту рослин тощо. Велику групу товарів народного споживання становлять вироби, що належать до продовольчого комплексу – складової частини агропромислового комплексу України. Особливості і фактори їх розміщення, територіальна організація їх виробництва розглянуті у темі «Агропромисловий комплекс». Тому зупинимось на виробництві і особливості розміщення найважливіших галузей непродовольчого комплексу.

В структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з важливих місць належить легкій промисловості. В умовах соціальної переорієнтації економіки легкій промисловості належить провідна роль у підвищенні життєвого рівня населення. Розміщення основних галузей легкої промисловості представлено у схемі 3.

Підприємства легкої промисловості виготовляють продукцію з рослинної (бавовняної, льону, коноплі, кунжут), тваринної (вовна і шкіра), хімічної (хімічне або штучне волокно, штучна шкіра тощо) сировини. Виробництво продукції легкої промисловості в значній мірі залежить від забезпеченості України різними видами сировини.

Схема 3

Структура і розміщення галузей легкої промисловості

ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Текстильна
Бавовняна	Херсон, Тернопіль
Вовняна	Чернігів, Луганськ, Богослав (килими)
Шовкова	Київ, Черкаси, Луцьк
Лляна	Житомир, Рівне
Конопляно-джутова	Одеса, Харків
Трикотажна	Київ, Чернівці, Харків, Львів, Одеса
Швейна
Готовий одяг	повсюдно
Шкіряно-взуттєва
Шкіра, замінник	Київ, Львів, Харків, Васильків, Бердичів, Луганськ, Одеса, Дніпропетровськ, Львів
Хутрова
Одяг з натурального та штучного хутра	Харків, Івано-Франківськ
Галантерейна
Ґудзики, голки, парасольки, пояси, тощо	повсюдно

Рекреаційне господарство

Рекреаційне господарство задовольняє потреби людини, що пов’язані з оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням часу період дозвілля. Вони охоплюють мережу санаторіїв, профілакторіїв, пансіонатів, баз відпочинку та туризму. Найбільш природно-рекреаційними районами в Україні є: Крим, Карпати, Причорномор’я. Привабливими культурно-історичними цінностями є: Київ, Чернігів, Львів, Полтава, Чернівці, Камянець-Подільський, Харків.

Вихід економіки держави з кризи в значній мірі залежить від глибокої перебудови соціальної сфери. Важливим пріоритетом є здійснення політики зростання доходів та реформування системи оплати труда, подолання існуючої нині зниження вартості робочої сили та низького рівня соціальних витрат.

В перспективі в процесі реформування бюджетних коштів слід збільшити видатки на соціальний захист населення та розвиток соціальної сфери – освіти, медицини, науки та житлового будівництва для соціально незахищених верств населення.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культурних цінностях, освіті, охорони здоров’я, комунальному обслуговуванні, сприяє розв’язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвинутої особистості, ліквідації культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення та раціональній зайнятості трудового потенціалу України.