§ 7. Очистка сточных вод.

7.1. Состав и свойства сточных вод.

Примеси, которые содержатся в сточных водах разных категорий, по происхождению делятся на органические ( 60-75%) и минеральные. Органические и минеральные примеси могут находиться в стоках в грубодисперсном, колоидно-растворенном и растворенном состоянии. К минеральным примесям принадлежат: песок, глинистые частички, шлаки, растворимые в воде соли, кислоты, щелочь.

Органические примеси бывают растительного (остатки растений, плодов, бумага, растительные масла и др.) и животного (физиологические выделения людей и животных, остатки мускульных и жировых тканей животных, органические кислоты и т.д.) происхождения.

Количество и виды примесей определяют условиями образования сточных вод. Хозяйственно-фекальные воды содержат грубодисперсные (взвешенные) вещества в количестве 35-40 г/сут, колоидно-растворенные- 10-25г/сут и растворенные - 40-50 г/сут в пересчете на одного человека. Бактериальное загрязнение хозяйственно-фекальных сточных вод огромно. Так, на каждые 1000 м3 сточных вод приходится свыше 400 л микроорганизмов. Микроорганизмы, которые содержатся в сточных водах, делятся на патогенные и сапрофитные.

9.14. Патогенные микроорганизмы Патогенные микроорганизмы — это возбудители брюшного тифа,паратифа, дизентерии идр., что ведут паразитирующий образ жизни иявляютя переносчиками инфекционных заболеваний.

9.15. Сапрофитные микроорганизмы Сапрофитные микроорганизмы — это кишечная палочкаколи, уробактерии идр., которые безвредны для человека и животных и не являются переносчиками заболеваний.

Патогенные микроорганизмы (8.14) (возбудители брюшного тифа, паратифа, дизентерии и др.) ведут паразитирующий образ жизни и являются переносчиками инфекционных заболеваний. Сапрофитные микроорганизмы (8.15)(кишечная палочка коли, уробактерии и др.) безвредные для человека и животных и не являются переносчиками заболеваний.

Сточные воды городов загрязненны яйцами гельминтов (глистов) - до нескольких сотен на 1 л и разными грибами в виде плетений тончайших нитей или в виде спор.

Большая часть грубодисперсных веществ способны к осаждению. Вхозяйственно-фекальных сточных водах количество нерастворенных веществ сравнительно постоянная и равняется 65 г/сут на одного человека, из них 40 г могут осаждаться при отстаивании. Некоторые примеси сточных вод представляют большую ценность для народного хозяйства. Это жиры и витамины, азот, калий, фосфор, которые входят в состав органических загрязнений и нужны для питания растений.

Сточные воды некоторых предприятий загрязнены соединениями хрома, никеля, кадмия и др., выделение которых из сточных вод экономически целесообразно.

Вещества органического происхождения имеют свойство загнивать, отравляя грунт, воду и воздух. Сложная химическая структура их не может быть переработана растительными организмами. Поэтому при использовании их как удобрения необходимо разлагать сложную химическую структуру органической примеси на более простые химические соединения - минеральные. Минерализация (окисление) органических веществ возможная в аэробных и анаэробных условиях. Аэробный процесс минерализации органики (9.16). происходит в присутствии воздуха. При анаэробной

минерализации на окисление органических веществ идет кислород из разных соединений. Этот процесс происходит очень медленно с выделением веществ с неприятным запахом и вредных газов. Процесс минерализации органических веществ происходит при содействии микроорганизмов-минерализаторов, которые в зависимости от условий минерализации делятся на аэробы и анаэроби (9.18).Степень загрязнения сточных вод органическими веществами может быть определено количеством кислорода, необходимого для их окисления с помощью аэробных микроорганизмов, т.е. по биохимической потребностью в кислороде (БПК) (9.19). БПК определяют по количеству кислорода в граммах на 1 м³(г/м³) или в миллиграммах на 1 л (мг/л). Полное окисление органических веществ при температуре 20° С длится не менее 100 дней. Для удобства лабораторных исследований довольно определить количество кислорода, израсходованного на минерализацию органических веществ за 5 или 20 суток, т.е. определить БПК₅ или БПК₂₀. Зная БПК₅, можно определить БПК₅и БПК₂₀.

9.16. Аэробный процесс минерализации органики Аэробный процесс минерализации органики —вприсутствиивоздуха со свободным привлечением кислорода.

9.17. Анаэробныйпроцесс минерализации органики Анаэробныйпроцесс минерализации органики— вотсутствиивоздуха, с ограничениемзаборакислородаизвоздуха, с привлечением кислородаизразныхсоединений,которыеразлагаются химически, очень медленно, с выделением веществ с неприятным запахом и вредных газов.

9.18. Аэробы и анаэробы Аэробы и анаэробы—это виды микроорганизмов-минерализаторов, действующих соответственноваэробной илианаэробнойсредах.

9.19. Биохимическая потребность вкислороде (БПК) Биохимическая потребность вкислороде (БПК)—этоопределениестепени загрязнения сточных водорганическимивеществами,поколичеству кислорода, необходимого для их окисления с помощью аэробных микроорганизмов,вграммах на 1 м3(г/м3) иливмиллиграммах на 1 л (мг/л).Полноеокислениеорганическихвеществ при температуре 20° Сдлитсяне менее 100 дней. Для удобства лабораторных исследований достаточно определить количество кислорода, израсходованного на минерализациюорганическихвеществ за 5 или 20 суток, т.е. определитьБПК5 илиБПК20.ЗнаяБПК5, можно определитьБПК5иБПК20.

Степень загрязненности сточных вод кислотами и щелочами определяют по показателю «реакции воды» рН. Этот показатель имеет большое значение при выборе нужных материалов для сети и сооружений. Реакция воды очень сильно влияет на ход процессов минерализации. В некоторых случаях перед подачей сточных вод на очистные сооружения необходимо их нейтрализовать. Городские сточные воды обычно имеют рН = 7, 2-7,5 (т.е. малощелочную реакцию). В стоках есть растворенный кислород, а также кислород, который входит в состав некоторых соединений, которые загрязняют воду. Он идет на окисление органических веществ частично или целиком, после этого в воде начинаются процессы гниения с выделением газообразных продуктов (метана, сероводорода и др.).

Соотношение между общим содержанием кислорода в воде и БПК органических примесей в том же объеме, показанное в процентах, называют постоянством или стойкостью воды. При стойкости 50% загнивание начинается на третий день, и при стойкости 99% - на 20-и день. Степень бактериального загрязнения сточных вод определяют по « коли-титру» или « коли-индексу» (см. раздел Т-8). Для хозяйственно-фекальных сточных вод « коли-титр» обычно не превышает 0,000001. На некоторых предприятиях сточные воды загрязненны радиоактивными веществами.

9.20. Постоянство или стойкость воды Постоянство или стойкость воды —этосоотношениемежду общимсодержимымкислорода в воде иБПКорганическихпримесей в томжеобъеме, показанноевпроцентах.

7.2. Условия сброса сточных вод в водоем. Принципы определения степени очистки сточных вод.

Как и в любой воде, в водоеме содержится определенный запас растворенного кислорода, который может быть частично использован для минерализации органических веществ при сбросе сточных вод. Таким образом очищаются сточные воды. Это явление называют самоочищающейся способностью водоема (9.21), и зависит оно от степени разбавления сточных вод в водоеме, от температуры, продолжительности пребывания в водоеме, от флоры и фауны ее и др. Это облегчает процесс очистки сточных вод на очистных сооружениях перед сбросом их в водоем. При этом необходимо иметь в виду, что кислород водоема идет на естественные процессы ее фауны и на окисление имеющихся здесь органических веществ, а также возможное использование водоема в народнохозяйственных и культурно-бытовых целях.

9.21. Самоочищающаяся способность водоема Самоочищающаяся способность водоема —это минерализацияорганическихвеществ иочисткасточных вод определенным запасом кислорода,которыйсодержитсяв водоеме.

Сброс в водоем стоков с общим содержанием загрязнений, превышающих то количество котороеможет переработаться при естественном самоочищении водоема, способствует ее загрязнение. Водоем, может стать непригодной для использования. Отвод сточных вод у водоема регулируется Правилами охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами. Условия сброса сточных вод в водоем определяют с учетом их разбавления и самоочищения с тем, чтобы этой водой можно было пользоваться уже через 1 км от места сброса стоков.

Различают два вида водопользования:

1) для питьевого водоснабжения и водоснабжения пищевых предприятий;

2) для купания и отдыха населения.

Водоемы, которые используются для рыбохозяйственных целей, также делятся на два вида: используемые для воспроизведения ценных пород рыбы; остальные рыбохозяйственные водоемы. При выпуске стоков непосредственно в водоем рыбохозяйственного значения нормативные условия определяют для воды в месте выпуска. Установленны такие показатели состава и свойств воды водоема (и для смеси вод водоема и стоков).

Растворенный кислород.В водоеме количество растворенного кислорода должно быть не более <4 мг/л (г/м³)в любой период года в пробе, взятой до 12 часа дня. Биохимическая потребность в кислороде при 20° С не должна превышать 3 и 6 мг/л (Цифровые данные приведенны в качестве примера для водоемов питьевого (первое число) и культурно-бытового водопользования (второе число)

Взвешенные вещества. Содержимое их должно возрастать не более чем на 0,25 и 0,75 мг/л (г/м³).Интенсивность запахови привкусовне должна быть больше чем 2 балла.Окраскане должно замечаться в столбике воды выше 20 и 10 см.Реакция водыдолжна быть в пределах от 6,5 до 8,5.Температура водыводоема не должна повышаться летом более как на 3^вС сравнительно с максимальной температурой года и др.

Итак, на очистных сооружениях сточная жидкость должна быть очищена до такой степени, чтобы вода водоема после смешивания со стоками, сброшенными в него, по указанным параметрам не выходила за пределы, которые требуются. Степень очистки сточных вод определяют по взвешенным веществами, балансом кислорода, БПК, рН, температурой и др. Ниже приведен пример определения степени очистки по взвешенным веществами. На очистные сооружения поступает расход q(м³/сек) сточной жидкости с концентрацией взвешенных веществ а (г/м³). После очистных сооружений, считая, что потерь воды не было, т.е. расходq— постоянен, концентрация взвесей в очищенных сточных водах должны бытьх(г/м³). Концентрация взвешенных веществ в смеси воды сточной и водоема с расходомQ(м3/сек) не должна увеличиться более чем на 0,25 (для первого вида водоема водопользования).

Таким образом, если концентрация взвесей в реке b(г/м³), то наиболее допустимое количество взвесей в воде водоема плюс сточные воды равняется:(Q + q) • (b+ 0,25).

К расчетному сечению (створа) реки поступает от очистных сооружений q • х взвешенных веществ, в воде водоема —Q • b взвесей.

Составляем уравнение баланса:

Q • b +q • х = (Q + q) • (b+ 0,25)

из которого находим х— конечное значение концентрации взвешенных веществ после станции очистки.

Степень очистки по взвешенным веществамв процентах может быть определена так:

По другим параметрам степень очистки определяют аналогично, но, учитывая то, что от места сброса сточных вод к расчетному створу органическая примесь окисляется (БПК уменьшается), при этом изменяется и содержимое кислорода в водоеме. В этом процессе большое значение имеет явление естественного растворения кислорода воздуха в воде. Сначала (по течению от места сбросасточных вод) количество растворенногокислорода уменьшается благодаря интенсивному потреблению его на минерализацию. В это время интенсивность растворения кислорода воздуха в воде возрастает. Дальше она постепенно начинает опережать интенсивность его потребления, которое объясняется небольшими значениями БПК, которая все более уменьшается, и приводит к недостатку кислорода в воде. В результате от места выпуска количество кислорода в водоеме (плюс сточные воды) по течению уменьшается к минимуму, а потом возрастает.

Сточные воды должны быть очищены до такой степени, чтобы после их сброса в водоем минимальное количество растворенного кислорода в воде превышал наименьшую допустимую для данного водоема величину. Сточные воды, которые прошли очистные сооружения, каналами или трубами направляются к месту спуска их, где через береговой колодец и выпускной оголовок сбрасывается в водоем. Поскольку степень разбавления сточных вод в водоеме играет большую роль в самоочищающей ее способности, то при введении сточных вод стремятся, чтобы по возможности большее количество воды водоема принимала участие в перемешивании со стоками. Для этого применяют разнообразные конструкции выпусков. Наиболее распространенная из них - рассеивающий выпуск.

7.3 Методы очистки сточных вод.

Очищення стічних вод здійснюють механічним, біологічним, хімічним і фізико-хімічним способами.

Механічне очищення роблять для виділення зі стічної води грубодисперсних забруднень проціджуванням, центрифугуванням, обробкою на гідроциклонах, устоюванням і фільтруванням води. Великі домішки затримуються при проціджуванні води черезграти і сита (9.22). При устоюванні важкі частинки випадають, а легкі

спливають на поверхню.

9.22. Грати і сіта Грати і сіта — це споруди для механічного очищення стоків у вигляді таких собі пристосувань, з прозорами від 20х20 до 5х5 мм. Бувають ручні та автоматичні.

Для механічного очищення застосовують такі споруди:

— піскоуловлювачі (9.23) (затримують завислі мінеральні частинки, переважно пісок);

відстійники (відділяють основну масу дрібнішої за­висі, переважно органічного походження);

9.23. Піскоуловлювачі Піскоуловлювачі — це споруди для механічного очищення стоків а вигляді резервуарів, де строюється режим руху, при якому відбувається осадження часток піску.

— жироуловлювачі, мастилоуловлювачі, смолоуловлювачі (9.24) (для виділення з виробничих стічних вод жи­рів, мастил, нафти, смол і т. ін.).

9.24. Жироуловлювачі, мастилоуловлювачі, смолоуловлювачі Жироуловлювачі, мастилоуловлювачі, смолоуловлювачі — це споруди для механічного очищення стоків а вигляді резервуарів, де строюється режим руху, при якому відбувається спливання маслоподібних речовин, з меншою питомою вагою, ніж вода. Ці речовини збираються у відповідні канали і подаються на переробку у корисних цілях.

Стічні води вивільняють від завислих частинок дріб­ної суспензії фільтрацією води крізь спеціальні сітки або шар зернистого матеріалу. Фільтруванням головним чи­ном очищають виробничі стічні води.

Біохімічні методи очищення мають метою змінити структуру органічних речовин, що містяться в стічних водах у вигляді тонких суспензій, колоїдів і роз­чинів, за допомогою мікроорганізмів-мінералізаторів. Для біологічного очищення застосовують окислювачі — споруди з природними умовами мінералізації і штучно створеними. До перших належать поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави. До других — біологіч­ні фільтри (9.26) та аеротенки (9.26). У спорудах другого виду про­цеси окислення органічних речовин

проходять інтенсив­ніше.

9.25. Поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави Поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави — це споруди для біологічного очищення з природними умовами мінералізації і штучно створеними. Тобто це поля, або стави, які можуть використовуватися у своєму господарському значенні.

9.26. Біологічні фільтри Біологічні фільтри — це споруди для біологічного очищення великої кількості стічних вод на спеціальних фільтрах з активним мулом —одноклітинними чи багатоклітинними мікроорганізмами флори та фауни. Потребують запровадження інтенсивної аерації.

9.27. Аеротенки Аеротенки — це споруди для біологічного очищення великої кількості стічних вод в спеціальних резервуаром з активним мулом і інтенсивною аерацією.

Бактеріальні забруднення перед скиданням стічних вод у водойми знищують дезинфекцією.

Хімічне очищення ґрунтується на хімічній взаємодії реагенту, що його вводять у стічні води, і за­бруднення. Реагент перетворює розчинні сполуки в не­розчинні (або розчинні, але нешкідливі), змінює реакцію води, сприяє повнішому виділенню нерозчинних, колоїд­них і розчинних домішок. Хімічні методи застосовують переважно для виробничих стічних вод. До хімічного очищення стічних вод можна віднести електродіаліз (9.28), що полягає в окисленні одних забруднень за рахунок від­новлення інших (зокрема, іонів водню) при пропусканні електричного струму через розчини.

9.28. Електродіаліз Електродіаліз — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає окисленні одних забруднень за рахунок від­новлення інших (зокрема, іонів водню) при пропусканні електричного струму через розчини.

До фізико-хімічного очищення стічних вод входять сорбція, екстракція, евапорація, коагуляція і флотація. Це основні методи фізико-хімічного оброблен­ня виробничих стічних вод.

Сорбція (9.29) — виділення зі стічної рідини розчинених у ній речовин і газів при концентрації їх на поверхні твер­дого тіла (адсорбція), в об'ємі твердого тіла (абсорбція) або при хімічній взаємодії розчинених домішок з твер­дим тілом (хемосорбція). Процес сорбційного очищення проходить так: у стічну воду подають подрібнений сорбент (наприклад, активоване вугілля), який при перемішуванні з водою концентрує домішку, а потім разом з нею механічно видаляється із стічної рідини.

9.29. Сорбція Сорбція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в виділенні зі стічної рідини розчинених у ній речовин і газів при концентрації їх на поверхні твер­дого тіла (адсорбція), в об'ємі твердого тіла (абсорбція) або при хімічній взаємодії розчинених домішок з твер­дим тілом (хемосорбція).

Екстракція (9.30) — поділ концентрованої домішки розчиненням її в екстрагенті (речовині, нерозчинній у воді, але такій, що інтенсивно розчиняє домішку). Інтенсифікація цього процесу забезпечується ретельним добором пар екстрагент — екстрагована (тобто розчинювана) рідина (оцтова кислота, фенол та ін.). Наступний поділ відпрацьованого екстрагенту і стічної рідини досягається устоюванням при великій відмінності їх питомих ваг.

9.30. Екстракція Екстракція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в розподілі концентрованої домішки розчиненням її в екстрагенті (речовині, нерозчинній у воді, але такій, що інтенсивно розчиняє домішку). Потім відбувається наступний поділ відпрацьованого екстрагенту і стічної рідини устоюванням при великій відмінності їх питомих ваг.

Евапорація (9.31) — відгін з водяною парою домішок, що забруднюють воду. Процес полягає в тому, що стічну рідину попередньо нагрівають і в спеціальних евапораційних колонах продувають перегрітою парою, що виносить леткі речовини — забруднювачі води (фенол, анілін та ін.).

9.31. Евапорація Екстракція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в відгоні з водяною парою домішок, що забруднюють воду.

Коагуляція (9.32) — оброблення стічних вод реагентами, в результаті чого завислі і колоїдні речовини зсідаються у пластівці, які сорбують нерозчинні тонкодисперсні

речовини

9.32. Коагуляція Коагуляція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в оброблення стічних вод реагентами, в результаті чого завислі і колоїдні речовини зсідаються у пластівці, які сорбують нерозчинні тонкодисперсні речовини.

Флотація (9.33) — виділення зі стічних вод домішок наданням їм плавучості за допомогою пухирців повітря, що продувається через товщу стічної рідини.

9.33. Флотація Флотація — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в виділенні зі стічних вод домішок наданням їм плавучості за допомогою пухирців повітря, що продувається через товщу стічної рідини.

Перші три методи фізико-хімічного очищення стічних вод застосовують, коли треба виділити з них цінні речовини (при належному техніко-економічному обґрунтуванні), тобто якщо одержуваний в результаті очищення товарний продукт покриває експлуатаційні витрати.

Наведені вище способи очищення стічних вод залежно від складу домішки і її властивостей можна застосовувати як самостійні (остаточні) або несамостійні (кінцеві, проміжні або попередні) етапи оброблення води в різних комбінаціях. Останнє особливо стосується виробничих стічних вод. Наприклад, при нейтралізації кислих стічних вод устоюванню (механічному очищенню) передує хімічна нейтралізація.

Господарсько-фекальні стічні води звичайно очищають на спорудах механічного і біологічного очищення. Іноді обмежуються лише механічним обробленням (при випуску стічних вод у моря). Господарсько-фекальні води знезаражують обов'язково.

Механічне очищення стічних вод супроводжується утворенням мінеральних і органічних осадів. Мінеральні осади звичайно обробляють з метою зменшення вологості (підсушують). Органічні осади обробляють біохімічними способами для зміни їх властивостей (підсушують і спрямовують на утилізацію). Органічні осади господарсько-фекальних стічних вод мають цілий ряд несприятливих властивостей: сирий (необроблений) осад має велику вологість (95—99%), пластівцевоподібну пухку структуру, що погано віддає вологу; складну хімічну структуру, що не перероблюється рослинними організмами; нетранспортабельний. Після анаеробної мінералізації осад, маючи зернисту мінеральну структуру, легко підсушується, може бути використаний як добриво, транспортабельний. Обробляють органічні осади у септиках, двоярусних відстійниках і метантенках. Перші дві споруди виконують роль відстійників і анаеробних окислювачів. Метантенки призначені тільки для мінералізації (зброджування) осаду.

Зменшити вологість органічних опадів стічних вод можна в мулових ставах, на мулових майданчиках, установках механічного і термічного збезводнення.

7.4. Схеми споруд для очищення міських стічних вод.

Для очищення міських стічних вод їх пропускають через комплекс окремих очисних споруд, де при русі стічної води відбувається поступове її очищення, починаючи від крупних завислих частинок і до найдрібніших або розчинених речовин, очищення від яких забезпечує одержання потрібного ступеня чистоти стічних вод.

Метод очищення і склад очисних споруд визначають за техніко-економічним обґрунтуванням, враховуючи необхідний ступінь очищення стічних вод, склад і властивості їх, гідрогеологічні умови, наявність енергетичних ресурсів, санітарні умови та ін.

При скиданні стічних вод у потужну водойму (море, океан) самоочисна здатність котрих більша (головним чином, завдяки дуже сильному розбавленню стічних вод у собі), іноді буває достатньо механічного оброблення і знезаражування стічних вод, схема якого показана на мал. 9.10.

Спочатку стічна рідина проходить через грати, призначені для затримання великої зависі. Далі у піскоуловлювачі відділяються важкі домішки, здебільше мінерального походження. У відстійнику осаджується основна маса органічних забруднень. І, нарешті, у змішувачі перемішують стічні води з хлором, а в контактному резервуарі (9.34) їх знезаражують. Пісок із піскоуловлювачів за допомогою гідроелеватора (9.35) подається

для підсушування на піскові майданчики. Органічний осад з відстійників обробляють на метантенках ( 9.36) і підсушують на мулових майданчиках.

9.34. Контактний резервуар Контактний резервуар — це споруда для контакту стічної води , очищеної механічно і біологічно, з хлором для іі знеражування.

9.35. Гідроелеватор Гідроелеватор — це прилад для подання піску з піскоуловлювача до піскового майданчика для підсушування.

9.36. Метантенк Метантенк — це споруда для оброблення органічного осаду з відстійників, яке відбувається в замкненому просторі при анаеробному режимі мінералізації.

Якщо ступінь очищення стічних вод вимагає повного біологічного оброблення при невеликих витратах стоків, застосовують очисну систему за схемою, показаною на мал. 9.11. Механічне очищення відбувається на ґратах, піскоуловлювачах і двоярусних відстійниках, призначених для устоювання води і обробляння осаду в анаеробних умовах; біологічне — на полях зрошення або полях фільтрації (аеробні умови). Стічні води, що містять у складі органічних забруднень азот, фосфор, калій, доцільно подавати на поля зрошення, де вони використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, а органічні домішки, затримані у порах ґрунту, мінералізуються при наявності кисню повітря.

Міські стічні води очищуються звичайно на станціях, де органічні домішки окислюються в аеротенках і біофільтрах.

Схема очисної станції з біологічним очищенням стічних вод в аеротенках наведена на мал. 9.10, б. Механічне очищення стічних вод відбувається на ґратах, піскоуловлювачах

і первинних відстійниках (9.37). Біологічна мінералізація здійснюється в аеротенках.

9.37. Первинний відстійник Первинний відстійник — це споруда для відстоювання стічних вод в процесі механічного відстоювання, після проходження гратів і піскоуловлювачів. Завжди буває не менше двох.

Стічні води із вмістом органічних домішок, що пройшли механічні споруди, в аеротенку продувають стисненим повітрям при перемішуванні з активним мулом. Активний мул нагромаджується при устоюванні вод, які пройшли аеротенк у вторинних відстійниках (9.38).

9.38. Вторинний відстійник Вторинний відстійник— це споруда для відстоювання стічних вод після біологічного очищення для затримання відпрацьованого активного мулу.

Особливістю активного мулу є велика насиченість його мікроорганізмами-мінераліза-торами, які можна знову використати для мінералізації органічних домішок в аеротенках циркуляцією цього мулу. Оскільки його кількість зростає, то залишки скидають в метантенки для мінералізації (збродження) разом з осадом первинних відстійників.

Для забезпечення нормальної роботи станції очищення стічних вод треба контролювати роботу окремих споруд і станції в цілому: визначати витрати стічної рідини, що надходить на окремі споруди і на станції, витрати осаду, активного мулу, повітря, пари, газу, електроенергії і необхідних реагентів; систематично проводити хімічні й гідробіологічні аналізи стічних вод, які надходять на станцію з окремих очисних споруд.

Витрати стічних вод визначають спеціальними вимірювальними пристроями (лотоки Паршаля (9.39), водоміри Вентурі, вимірювальні водозливи та ін.), які звичайно обладнуються самописними приладами. Витрати повітря, газу і пари визначають за допомогою сопел або діафрагм із самописними дифманометрами.

9.39. Лоток Паршаля Лоток Паршаля — це споруда для вимірювання витрати стічних вод, який діє по принципу утворення навмисного опору, який дає коливання рівню рідини в залежності від витрати.

7.5. Організація обслуговування очисних споруд і техніка безпеки.

Для забезпечення нормальної експлуатації очисної станції вона має бути обладнана центральним пультом керування, з якого здійснюють всі основні технологічні операції, зв'язані із зміною режиму роботи споруд. Ро­бота центрального пульта керування повністю або част­ково автоматизується. В разі виходу з ладу автоматич­ного обладнання споруди повинні мати і ручне керуван­ня. На великих очисних станціях, крім центрального, встановлюють пульти керування окремими групами споруд.

На очисній станції створюють ряд технологічних це­хів: механічного очищення, біологічного очищення, обробляння осаду та інші. При станції також мають бути механічні і електромайстерні, електропідстанції, котель­ні, відділ капітального будівництва та ін.

Технологічний контроль на очисній станції здійсню­ють працівники лабораторії.

Інженерно-технічні працівники станції очищення стічних вод забезпечують робочі місця інструкціями з експлуатації очисних споруд, зважаючи при цьому на конструктивні і місцеві умови та виробничий досвід, розробляють заходи щодо підвищення продуктивності і ступеня очищення стічних вод, впроваджують нову тех­ніку і новаторські методи праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986.

2. Калицун В.И., Кедров В.С., Ласков Ю.М. Гидравлика, водоснабжение и канализация. Стройиздат, М.: 1980.-400с.

3. СниП 2.04.03.86. Канализация. Внешние сети и сооружения. Госстрой СССР. М.: 1986.

4. Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицы для гидравлического расчета водопроводных труб. М.: Стройиздат. 1984.

5. Лукиных А.А., Лукиных Н.А. Таблицы для гидравлического расчета канализационных сетей и дюкеров по формуле академика Н.М.Павловского. М.:Стройиздат, 1974.

6. Методические указания и контрольные задания по дисциплине "Водоснабжение и канализация" Макеевка.: Кафедра ВК, ДГАСА, 1999.

7. Монтаж внутренних санитарно-технических устройств: Справочник строителя /под ред. М.Г.Староверова. – 3-е изд. М.: Строиздат, 1984. – 780с.

8. Водоснабжение и канализация: Учебник для вузов / В.С. Кедров, П.П. Пальгунов, М.А. Сомов. – М.: Стройиздат, 1984.-288 с.

9. Внутренние санитарно-технические устройства. Ч.2. Водопровод и канализация / Ю.Н. Староверов, Л.И. Друскин, И.Б. Покровская и др. - М.: Стройиздат,1990.-247с.

10. Кравченко В.С. Водопостачання та каналізація: Підручник. - “Кондор”, 2003-288 с.145

8. Карелин Я.А. и др. Таблицы для гидравлического расчета канализационных сетей из пластмассовых труб круглого сечения: Справ. пособие. - М.: Стройиздат, 1986.-56 с.

12. СНиП 2.04.03 – 85. Канализация. Наружные сети и сооружения / Госстрой СССР.- М.: ЦИПТ Госстроя.

29