3.3. Порядок декларування взуття при перетинанні митного кордону України

Для захисту національного товаровиробника, стимулювання експорту взуття в даному випадку «жіночого взуття», держава визначає комплекс заходів, що регулюють порядок та умови пропуску через митний кордон взуття, та інших предметів. Основоположні закони, якими керується державна митна служба в Україні – це закон «Про митну справу», закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність України», Митний кодекс України, закон України «Про митний тариф».

Декларування — заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних вiдомостей про в даному випадку взуття i транспортнi засоби, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 81 МКУ). Умови та порядок застосування форм декларування, перелiк вiдомостей, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Взуття ті інші товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здiйснює митне оформлення цих товарiв i транспортних засобiв. Транспортнi засоби, що використовуються для перемiщення взуття, декларуються одночасно з цими товарами (взуттям). Порожнi транспортнi засоби та транспортнi засоби, якi перевозять пасажирiв, декларуються в мiсцi перетину митного кордону України або в митному органi за мiсцем розташування власника транспортного засобу. Декларантами можуть бути пiдприємства або громадяни, яким належать товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, або уповноваженi ними митнi брокери (посередники). Декларантами товарiв i транспортних засобiв, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноваженi власниками зазначених товарiв i транспортних засобiв на здiйснення декларування нотарiально посвiдченими дорученнями. Декларант виконує всi обов’язки i несе у повному обсязі вiдповiдальнiсть, передбачену МКУ, незалежно вiд того, чи вiн є власником товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, митним брокером чи iншою уповноваженою особою.

Декларант зобов’язаний:

• здiйснити декларування товарiв i транспортних засобiв вiдповiдно до

порядку, встановленого МКУ;

• на вимогу митного органу пред’явити товари i транспортнi засоби для

митного контролю i митного оформлення;

• надати митному органу передбаченi законодавством документи i вiдо-

мостi, необхiднi для виконання митних процедур;

• сплатити податки i збори.

Сертифікація взуття - оформлення сертифікатів відповідності, декларування взуття для дорослих і обов'язкова сертифікація взуття для дітей, схеми проведення процедури сертифікації.

Сертифікація взуття проводиться відповідно до діючих нормативів і схемами сертифікації, однак, обов'язкову сертифікацію взуття проводять у відношенні тільки дитячого взуття та спеціальної. Підсумковим документом є сертифікат відповідності або декларація про відповідність. Звичайна повсякденне взуття для дорослих в даний момент підлягає декларуванню відповідності. Зараз випробування здійснюються з урахуванням вимог ГОСТ. Однак, після розробки і вступу технічного регламенту на даний вид продукції, оцінка якості проводитиметься вже за оновленими вимогам [29].

Відповідно, після прийняття нового нормативу, процедура декларування взуття знову може бути замінена обов'язковою сертифікацією. Але поки, для митного оформлення та подальшої реалізації повсякденного взуття для дорослих, потрібно оформити декларацію про відповідність. На дитяче взуття оформляється обов'язковий сертифікат ГОСТ Р. Потрібно відзначити, що одночасно з декларуванням, підприємством заявником може бути проведена добровільна сертифікація взуття.

Декларування і добровільна сертифікація взуття

Термін дії цих документів залежить від схеми проведення процедури. Приміром, якщо продукція виробляється в Україні і заявником для отримання декларації або сертифіката є вітчизняний виробник, то термін дії даних документів може бути від одного року до трьох років. Якщо проводиться експертиза виробником, якою є зарубіжна компанія, то документ про якість також може бути виданий на компанію виробника.

При даній схемі добровільний або обов'язковий сертифікат може бути виданий на термін до трьох років. Однак, якщо мається на увазі повсякденна виріб для дорослих, а вони підлягає декларуванню, то одержувачем декларації може бути тільки компанія імпортер. На зарубіжних виробників декларація відповідності не оформляється [30].

Основним документом, на підставі якого здійснюється митне оформлення експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД), Додаток А.

Вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці. Вона складається 54 граф, частина з яких заповнюється декларантом, а частина - митним органом. Декларація містить відомості про відправника та одержувача товару, країну контракту (країну, у якій зареєстрована фірма-партнер), країну походження товару (для імпортера) чи країну призначення (для експортера), про умови постачання, про валюту контракту, транспорт, на якому повинен бути доставлений товар, про митницю, на якій він має пройти оформлення, квоту, митну вартість товару та підстави стягнення мита та зборів.

Зовнішньоекономічний контракт — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Попередня фактура — це перелік цін, який надається експортером потенційному закордонному покупцеві на етапі, коли ще не укладено договір на продаж та покупку товарів і ведуться попередні переговори;

Комерційний рахунок-фактура — це вимога оплати за продані товари, запропонована експортером імпортеру. Вона містить такі дані: опис товарів; кількість; ціна за одиницю і сумарну ціну продажу; умови доставки; умови платежу;

Сертифікований рахунок-фактура — це комерційний рахунок-фактура, яка містить висновок експортера щодо стану відправлених товарів або країни їх виготовлення;

Консульський рахунок-фактура — це комерційний рахунок-фактура, який складений за формою, встановленою в країні експортера, консульством країни покупця. Головне призначення консульського рахунка-фактури — надання допомоги уряду країни покупця при контролі над імпортом, тому її завіряють консульською печаткою.

Рахунок-специфікація - це комерційний рахунок, який поєднує реквізити як рахунка, так і специфікації.

Сертифікатом походження товару є документ, який використовується для підтвердження походження товару, як доказ того, що товар повністю виготовлений або підданий достатній переробці в конкретній державі. Форму сертифіката походження товару визначають умови міждержавних договорів України.

Сертифікати про походження товару видаються у разі вивезення і ввезення товару. При вивезенні товару з митної території України сертифікат про його походження видається у випадках, коли це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України.

Товарно-транспортні накладні - це документи, які супроводжують транспортні засоби і свідчать про укладення договору на перевезення вантажів. Залежно від обраного виду транспорту, яким перемішуються вантажі, як товаротранспортний документу може використовуватись: міжнародна автомобільна накладка (CMR), Додаток Б.

Carnet TIR (книжка МДП) свідчить про перевезення товарів та інших предметів за умовами згідно з Конвенцією МДП 1975 року. Може використовуватись при здійсненні перевезень вантажів з використанням автомобільного виду транспорту. Наявність книжки МДП підтверджує допущення транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами та дійсність фінансової гарантії. Дає підстави митним органам виставляти позов до національного гарантійного об'єднання (АС-МАП) у разі недоставлення вантажів до митниць призначення, Додаток В.

Митний брокер (посередник) — це пiдприємство, що здiйснює декларування товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, i має лiцензiю на право здiйснення митної брокерської дiяльностi, видану спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Митним брокером може бути тiльки пiдприємство-резидент. Вiд iменi цього пiдприємства декларування товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, може здiйснювати його вiдокремлений структурний пiдроздiл (фiлiя, представництво тощо) (ст. 176 МКУ). Митний брокер здiйснює брокерську дiяльнiсть вiдповiдно до норм МКУ та лiцензiйних умов, що затверджуються спецiально уповноваженим органом з питань лiцензування та органом лiцензування. Взаємовiдносини митного брокера з особою, яку вiн представляє, визначаються договором доручення. Лiцензування дiяльностi митного брокера здiйснюється вiдповiдно до Закону України «Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi».

Митний брокер зобов’язаний:

• пред’являти митниці товари, які переміщуються через митний кордон

України;

• подавати митниці документи, які необхідні для здійснення митного

контролю;

• сплачувати мито, митні збори та інші платежі.

Також митний брокер несе відповідальність у повному обсязі як особа, яка самостійно переміщує товари через кордон. Для отримання ліцензії про визнання підприємства декларантом особа подає до митниці, у зоні діяльності якої знаходиться, такі документи:

• заяву, з зазначенням назви організації, юридичної та фактичної адреси;

• наявність рахунків у національній та іноземній валюті;

• назви та адреси філій;

• заяву стосовно погодження митницею видачі свідоцтва про визнання

підприємства декларантом;

• копії всіх установчих документів;

• довідку банку про відсутність заборгованості;

• копію платіжного доручення про перерахування коштів за отримання

Ліцензії [31].

Справа про видачу ліцензії розглядається протягом 30 днів. Ліцензія видається ДМСУ на підставі наказу голови ДМСУ. Ліцензія діє безстроково, за умови щорічної перереєстрації. Перереєстрація ліцензії про визнання підприємства декларантом проводиться щорічно за наявністю заяви, копії платіжного доручення про перерахування коштів за перереєстрацію ліцензії, копії ліцензії. Заява розглядається протягом 15 днів. При цьому митниця перевіряє стан роботи підприємства, що здійснює декларування [29].