6.8.3. Нормування іонізуючих випромінювань, захист

6.8.3.1. Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються Нормами радіаційної безпеки України НРБУ-97, які є основним документом, що встановлює радіаційно-гігієнічні регламенти для за­безпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі.

В НРБУ-97 наводяться:

допустимі рівні з використанням дозиметричних моделей з вік-залежними параметрами;

дві групи категорій осіб, які зазнають опромінювання (персонал та населення);

система чотирьох груп радіаційно-гігієнічних регламентів:

регламенти, щодо обмеження опромінення при нормальній практичній діяльності;

регламентування аварійного опромінення населення;

регламентування опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження;

основи обмеження медичного опромінення.

НРБУ-97поширюються на ситуації опро­мінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

• нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;

• медичної практики;

• радіаційних аварій;

• опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

6.8.3.2. Норми включають чотири групи радіаційно-гігієнічних регламентованих величин:

Перша група - радіаційно-гігієнічні регламентовані величини (далі регламенти) для контролю за практичною діяльністю, метою яких є додержання опромінення персоналу та населення на прийнятному для індивідууму та суспільства рівні, а також підтримання радіаційно-прийнятного стану навколишнього середовища та технологій радіаційно-ядерних об'єктів як з позицій обмеження опромінення персоналу та населення, так і з позицій зниження імовірності виникнення аварій на них. До цієї групи входять: ліміти доз, похідні рівні, допустимі рівні, контрольні рівні.

Друга група - регламенти, що мають за мету обмеження опромінення людини від медичних джерел. До цієї групи входять рекомендовані рівні.

Третя група - регламенти щодо відвернутої внаслідок втручання дози опромінення населення в умовах радіаційної аварії. До цієї групи входять: рівні втручання, рівні дії.

Четверта група - регламенти щодо відвернутої внаслідок втручання дози опромінення населення від техногенно-підсилених джерел природного походження. До цієї групи входять: рівні втручання, рівні дії.

6.8.3.3. Опромінювані особи поділяються на наступні категорії:

категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

категорія Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення.

категорія В — все населення.

6.8.3.4. НРБУ-97 включають такі регламентовані величини: ліміт дози, допустимі рівні, контрольні рівні, рекомендовані рівні, питому активність природних радіонуклідів у будівельних матеріалах та мінеральній сировині, природних радіонуклідів у воді джерел господарчо-питного водопостачання, вимоги до протирадіаційного захисту людини від техногенно-підсилених джерел природного походження на виробництві та інші.

6.8.3.5. Радіаційна безпека та протирадіаційний захист стосовно практичної діяльності будуються з використанням наступних основних принципів:

будь-яка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не приносить більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому у порівнянні зі шкодою, яку вона завдає (принцип виправданості);

рівні опромінення від усіх значимих видів практичної діяльності не повинні перевищувати встановлені ліміти доз (принцип неперевищення);

рівні індивідуальних доз та/або кількість опромінюваних осіб по відношенню до кожного джерела випромінювання повинні бути настільки низькими, наскільки це може бути досягнуто з врахуванням економічних та соціальних факторів (принцип оптимізації).

6.8.3.5. Радіаційна безпека та протирадіаційний захист в ситуаціях втручань будуються на наступних основних принципах:

будь-який контрзахід повинен бути виправданим, тобто отримана користь (для суспільства та особи) від відвернутої цим контрзаходом дози повинна бути більша, ніж сумарний збиток (медичний, економічний, соціально-психологічний тощо) від втручання, пов'язаного з його проведенням (принцип виправданості);

повинні бути застосовані всі можливі заходи для обмеження індивідуальних доз опромінення на рівні, нижчому за поріг детерміністичних радіаційних ефектів, особливо порогів гострих клінічних радіаційних проявів (принцип неперевищення);

форма втручання (контрзахід або комбінація декількох контрзаходів), його масштаби та тривалість повинні вибиратися таким чином, щоб різниця між сумарною користю та сумарним збитком була не тільки додатною, але і максимальною (принцип оптимізації).

6.8.3.5. Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 № 116 затверджені значення гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення" ( НРБУ-97/Д-2000).

6.8.3.6. Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватися шляхом:

• використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом зниження активності джерела випромінювання;

• скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випроміню­вання;

• віддалення робочого місця від джерела іонізуючого вип­ромінювання;

• екранування джерела іонізуючого випромінювання;

• екранування зони знаходження людини;

• застосування засобів індивідуального захисту людини;

• провадження санітарно-гігієнічних та лікарсько-профілактич­них заходів;

• впровадження організаційних заходів захисту робітників з відкритими та закритими джерелами іонізуючого випромінювання.

• використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов'язковим застосуванням засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення пацієнтів.

6.8.3.7. Обґрунтування і вибір доцільного комплексу заходів щодо за­хисту від іонізуючих випромінювань в кожному конкретному випадку здійснюється на основі аналізу реальних особливостей джерел випромінювання та радіаційно небезпечних чинників.

6.8.3.8. Найбільш поширеним засобом захисту від іонізуючого випро­мінювання є екрани. Екрани можуть бути пересувні або стаціо­нарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх збе­рігання.

6.8.3.9. Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декіль­ка сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Од­нак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також за­хищатись і від бета- або гамма-випромінювання.

6.8.3.10. З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується ма­теріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою.

6.8.3.11. З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).

6.8.3.12. Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, бе­рилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки суп­роводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).

6.8.3.13. Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керу­вання, маніпуляторів, комплексів з використанням роботів.

6.8.3.14. В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засо­би індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тка­нини, захисні фартухи, гумові рукавички, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратори), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.

6.8.3.15. Особливі вимоги пред'являються до приміщень, в яких про­вадяться роботи з джерелами іонізуючого випромінювання. Такі приміщення розташовуються в окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними шлюзами. При вході обов'яз­ково повинні бути встановлені знаки радіаційної небезпеки і вка­зані класи робіт, що здійснюються у приміщенні. Вхід в такі приміщення суворо заборонено для сторонніх осіб.

6.8.3.16. Для захисту людини від дії іонізуючого випромінювання ви­користовують різноманітні речовини штучного та природного походження, які здатні зв'язувати та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротектори). Для зниження дії радіонуклідів велике значення має харчування лю­дини продуктами, які мають радіозахисні властивості. До таких відносяться, наприклад, продукти, які містять значну кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавлини, яблука та ін.).

6.8.3.17. Захист людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, забезпечується такими заходами:

вибором земельних ділянок для будівництва будинків і споруд з урахуванням рівня виділення радону з землі та рівня гамма-випромінювання;

проектуванням і будівництвом будинків і споруд з урахуванням захисту від надходження радону в повітря цих будинків та споруд;

веденням виробничого контролю за вмістом радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, прийняттям будинків і споруд в експлуатацію з урахуванням рівня вмісту радону в повітрі цих будинків та споруд і рівня гамма-випромінювання;

експлуатацією будинків та споруд з урахуванням рівня вмісту в них радону і рівня гамма-випромінювання;

зміною характеру використання будинків та споруд, якщо реальні дози опромінення людини перевищують затверджені в установленому порядку нормативи;

забороною застосування будівельних матеріалів і виробів з них, що не відповідають вимогам захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.

6.8.3.18. Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозимет­ричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.