1. 1. Загальні положення

Державна політика України в галузі охорони праці здійснюється згідно з міжнародною практикою і національним законодавством та базується на засадах пріоритетності життя і здоров’я людини відносно результатів виробничої діяльності. Отже, нормами життя мають стати додержання законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, своєчасне виявлення і усунення наявних недоліків, посилення відповідальності за стан охорони праці та порушення встановлених норм і правил, що зумовлюють численні нещасні випадки, професійні захворювання і аварії на виробництві. В Україні щороку на виробництві травмується близько 20 тисяч осіб, з них майже кожний двадцятий – зі смертельним наслідком.

За оперативними даними Держгірпромнагляду на протязі 2007 року на виробництві було травмовано 18192 чол., в т.ч. 1176 чол. із смертельним наслідком, допущено низку резонансних аварій із значними людськими і матеріальними втратами. В цілому ризик загибелі або травмування працівників у галузях національної економіки залишається значно вищим, ніж у розвинених європейських країнах. Через незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці щороку майже на 7 тисяч зростає кількість осіб, які одержали професійні захворювання. На відшкодування шкоди, медичну, професійну і соціальну реабілітацію потерпілих витрачено в 2007 р. близько 2,6 млрд. гривень. Поряд з організаційно-технічними причинами виробничих травм і аварій переважна їх частина трапляється через порушення трудової і технологічної дисципліни, недостатню підготовку кадрів з питань безпечних методів праці, відсутність контролю за додержанням працівниками вимог охорони праці та з інших причин, що не потребують для їх усунення значних фінансових витрат.

Найвищий рівень ризику травмування працівників на виробництві спостерігався у вугільній галузі, сільському господарстві, машинобудуванні, будівництві, металургії, транспорті. В загальній структурі причин нещасних випадків на виробництві 66% складають причини організаційного характеру. Рівень безпеки будь-яких робіт у суспільному виробництві знач­ною мірою залежить від рівня правового забезпечення цих питань, тобто від якості та повноти викладення відповідних вимог в зако­нах та інших нормативно-правових актах. В Україні приділяється належна увага удосконаленню актів національного законодавства, які містять правові норми з охорони праці, гігієни праці, соціального страхування та пожежної безпеки.

Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов'язання щодо приведення національно­го законодавства у відповідність з законодавством ЄС.

1. 1.1. Основні терміни з питань охорони праці

Охорона праці- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону України “ Про охорону праці”).

Роботодавець- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю (ст. 1 Закону України “ Про охорону праці”).

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом), (ст. 1 Закону України “ Про охорону праці”).

Гiгiєна працi- галузь практичної i наукової дiяльностi, що вивчає стан здоров'я працiвникiв у його обумовленостi умовами працi i на цiй основi обгрунтовує заходи i засоби щодо збереження i змiцнення здоров'я працiвникiв, профiлактики несприятливого впливу умов працi (п.4.61 ДСТУ 2293-99).

Відповідно до гігієнічної класифікації праці гiгiєна праці– галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров'я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу,практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих.

Умови праці - сукупнiсть чинникiв виробничого середовища i трудового процесу, якi впливають на здоров'я i працездатнiсть людини пiд час виконування нею трудових обов'язкiв (п.4.29 ДСТУ 2293-99).

Безпечні умови праці - стан умов працi, за якого вплив на працiвника небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв усунуто, або вплив шкiдливих виробничих чинникiв не перевищує гранично допустимих значень. (п.4.14 ДСТУ 2293-99).

Небезпечний (виробничий) чинник - виробничий чинник, вплив якого на працiвника у певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або iншого раптового рiзкого погiршення здоров'я або до смерті. ( п.4.18 ДСТУ 2293-99).

Виробничий ризик - iмовiрнiсть ушкодження здоров'я працiвника пiд час виконання ним трудових обов'язкiв, що обумовлена ступенем шкiдливостi та (або) небезпечностi умов працi та науково-технiчним станом виробництва ( п.4.5 ДСТУ 2293-99).

Гранично допустиме значення шкiдливого (виробничого) чинника -граничне значення величини шкiдливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разi його щоденної регламентованої тривалостi не призводить до зниження працездатностi i захворювання в перiод трудової дiяльностi та у наступний перiод життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадкiв ( п.4.20 ДСТУ 2293-99).

Виробничий травматизм  - явище, що характеризується сукупнiстю виробничих травм i нещасних випадкiв на виробництвi ( п.4.23 ДСТУ 2293-99).

Нещасний випадок на виробництвi - раптове погiршення стану здоров'я чи настання смертi працiвника пiд час виконування ним трудових обов'язкiв внаслiдок короткочасного (тривалiстю не довше однiєї робочої змiни) впливу небезпечного або шкiдливого чинника  ( п.4.25 ДСТУ 2293-99).

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть ( ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”).

Робоче мiсце- мiсце постiйного або тимчасового перебування працiвника пiд час виконування ним трудових обов'язкiв ( п.4.36 ДСТУ 2293-99).

Постiйне робоче мiсце - робоче мiсце, на якому працiвник перебуває половину або бiльшу частину свого робочого часу (понад двi години безперервно). Примiтка. Якщо за цих обставин робота виконується на рiзних дiльницях робочої зони, постiйним робочим мiсцем вважається вся зона ( п.4.37 ДСТУ 2293-99).

Тимчасове робоче мiсце - робоче мiсце, на якому працiвник перебуває менше половини або меншу частину (менше 2 годин неперервно) тривалостi щоденної роботи (змiни), ( п.4.38 ДСТУ 2293-99).

Тяжкiсть працi  - характеристика трудової дiяльностi людини, яка визначає ступiнь залученостi до роботи м'язiв та вiдображає фiзiологiчнi витрати внаслiдок фiзичного навантаження ( ДСТУ 3038- 95).

Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі. (Гігієнічна класифікація).

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника (Гігієнічна класифікація).

Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків (Гігієнічна класифікація).

Виробничий травматизм - явище, що характеризується сукупнiстю виробничих травм i нещасних випадкiв на виробництвi (п.4.23 ДСТУ 2293-99).

Професiйне захворювання - патологiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженням органiзму, або дiєю шкiдливого виробничого чинника пiд час трудової дiяльностi (п.4.54 ДСТУ 2293-99).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою (ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".)

Виробниче середовище -сукупнiсть фiзичних, хiмiчних, бiологiчних, соцiальних та iнших чинникiв, що дiють на людину пiд час виконування нею трудових обов'язкiв (п.4.30 ДСТУ 2293-99).

Гігієнічні нормативи умов праці (ГДК, ГДР, ОБРВ тощо) - рівні шкідливих виробничих факторів, які при щоденній (крім вихідних днів) 8-годинній роботі, але не більш 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу не повинні викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені періоди життя нинішнього та наступних поколінь. При більшій (ніж 8-годинна) тривалості зміни у кожному конкретному випадку можливість виконання роботи повинна бути погоджена з закладами (установами) державної санітарно-епідеміологічної служби. Дотримання гігієнічних нормативів не виключає порушень стану здоров'я в особ з підвищеною чутливістю ( Гігієнічна класифікація ).

Гранично допустима концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони (ГДК ) - концентрація речовини, яка за умов регламентованої тривалості її щоденної дії при 8-годинній роботі (але не більш ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати в експонованих осіб захворювань або відхилень у стані здоров'я, які можуть бути діагностовані сучасними методами досліджень протягом трудового стажу або у віддалені періоди їх життя або життя наступних поколінь ( Гігієнічна класифікація ).

Гiгiєнiчна характеристика умов працi- визначення i оцiнка стану умов працi (робочого мiсця, виробничого середовища, трудового процесу) щодо вiдповiдностi їх державним санiтарним нормам, правилам, гiгiєнiчним нормативам (п.4.63 ДСТУ 2293-99).

Атестація робочих місць   за умовами працi- комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової дільності.

Засiб iндивiдуального захисту (працiвника) - засiб захисту, що надягається на тiло працiвника або його частину, або використовується працiвником пiд час працi (п.4.58 ДСТУ 2293-99).

Засiб колективного захисту (працiвникiв) - засiб захисту, конструктивно i (або) функцiонально пов'язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим примiщенням (будiвлею) або виробничим майданчиком (п. 4.59 ДСТУ 2293-99).

Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання (ст. 27 Закону України “ Про охорону праці).

Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи (санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища і вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

Державний нагляд за охороною працi - дiяльнiсть уповноважених державних органiв i посадових осiб, що спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання i працiвниками вимог актiв законодавства та iнших нормативно-правових актiв про охорону працi ( п.4.65 ДСТУ 2293-99).