МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет

залізничного транспорту ім. В.А. Лазаряна

Кафедра «Облік, аудит та інтелектуальна власність»

Контрольна робота

з дисципліни

«Економічний аналіз на залізничному транспорті»

Варіант 23

Виконав студент 2-ОА-1 гр.

Міщенко Роман Вікторович(10040)

Перевірив ст.в. Матусевич О.О.

Дніпропропетровськ 2012

Зміст

1. Об’єкти і суб’єкти аналізу. Основні категорії економічного аналізу: ресурси, фактори, резерви виробництва, їх кваліфікація та характеристика…....….. 3

2. Аналіз використання виробничої потужності………………………………. 8

3. Задачі…………………………………………………………………………..12

Список використаної літератури……………………………………………………15

1. Об’єкти і суб’єкти аналізу. Основні категорії економічного аналізу: ресурси, фактори, резерви виробництва, їх кваліфікація та характеристика.

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування самостійності та відособленості тієї або іншої галузі знань. Усі визначення предмета аналізу банківської діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі, можна згрупувати у такий спосіб: фінансова та інша діяльність комерційного банку; різні процеси і явища, що відбуваються як усередині банку, так і в масштабах економіки в цілому. Зазначимо, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати. Щоб виділити особливості, властиві тільки банківському аналізу, потрібно виходити із сутності процесів діяльності банку. Процес — це причинно обумовлена зміна подій, явищ, стан об’єкта відповідно до поставленої мети. Результати економічних процесів, які безпосередньо впливають на діяльність банку, плануються і прогнозуються у відповідних показниках, ураховуються в міру фактичного їх виконання і потім аналізуються. Але результати як наслідок процесів є не предметом аналізу банківської діяльності, а його об’єктом. Предметом же аналізу є причини утворення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв’язків у діяльності банку дає змогу розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об’єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення. Тільки розкривши причинно-наслідкові зв’язки різних сторін діяльності банку, можна досить швидко розрахувати, як зміняться основні фінансові показники, обґрунтувати будь-яке управлінське рішення, обчислити зміни суми прибутку, економічні нормативи банківської діяльності у разі зміни кон’юнктури різних ринків. Отже, особливістю аналізу банківської діяльності є дослідження причинно-наслідкових зв’язків економічних явищ і процесів, які прямо або опосередковано впливають на діяльність банку.

Обумовленість економічних явищ і процесів причинним зв’язком потребує від аналізу вивчення факторів, що викликають зміни тих чи інших показників. За допомогою аналізу установлюються найсуттєвіші факторні показники, які впливають на зміни результатів діяльності банку. Виявлення і вимірювання взаємозв’язку між показниками, що аналізуються, забезпечує комплексне, органічно взаємозв’язане дослідження роботи комерційного банку. Основними об’єктами аналізу банківської діяльності є такі:

фінансово-економічна ситуація у країні;

заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

показники прибутковості функціонування банку, що дають змогу судити про ефективність його роботи;

темпи зростання банку;

показники ліквідності й платоспроможності банку, які характеризують його фінансову стійкість;

показники економічних нормативів.

Ця класифікація є узагальненою і в разі необхідності може бути деталізована. Отже, комплексний аналіз фінансового стану банку являє собою багатовимірне завдання. На рис. 1.1 показана система комплексного аналізу банківської діяльності сучасного комерційного банку, що включає аналіз власного капіталу, зобов’язань банку, аналіз активів (у тому числі аналіз кредитних операцій, інвестиційних та інших операцій банку з цінними паперами, валютних та інших активних операцій, аналіз банківських послуг), аналіз доходів і витрат банку, аналіз прибутку і рентабельності, аналіз ліквідності, аналіз банківських ризиків та аналіз фінансового стану банку.

До суб’єктів внутрішнього аналізу належать: інсайдери банку, банківські спеціалісти, менеджери різних рівнів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, консультанти, а до суб’єктів зовнішнього аналізу — аутсайдери банку й органи нагляду.

Понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії — ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літературі, як правило, дотримуються загальновживаного за радянських часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засоби праці. Проте за ринкових умов цей поділ потребує уточнення й коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи: трудові, матеріальні, фінансові та земельні ресурси, Стосовно П(С)БО, що запроваджені в Україні, доцільно використовувати термін “фінансово-виробничі ресурси”, оскільки, виходячи з загальновідомого кругообігу ресурсів, у сучасних умовах фінансові ресурси неможливо розглядати окремо від виробничих, причому, виробничі ресурси на певному етапі є похідною від фінансових і навпаки. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення необоротних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вихідним моментом діяльності будь-якого підприємства є кругообіг та перевтілення ресурсів. Фінансові ресурси формуються із власних, запозичених та резервної суми ресурсів, представляють собою джерела формування економічних (виробничих та інших) ресурсів і відображаються в пасиві балансу підприємства. Економічні ресурси представляють собою суму виробничих та інших ресурсів і групуються в активі балансу. Виробничі ресурси складаються з необоротних, матеріальних та трудових ресурсів і представляють собою ресурси, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До складу економічних ресурсів суб’єктів господарювання належать інші ресурси, які представляють собою грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, фінансові інвестиції тощо, тобто ті ресурси, які безпосередньо не задіяні у виробничій сфері.

Фінансово-виробничі ресурси представляють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв’язок складових ресурсного потенціалу підприємства, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигод у майбутньому.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Розгляньмо такі визначення:

Фактори — це рушійні сили розвитку будь-яких процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві і визначають їх характер і результат. Фактор – це причина, яка впливає на певний результат (наслідок).

Причини — умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

На результати діяльності підприємств впливають численні та різноманітні фактори.

В економічній літературі фактори виробництва групуються за різними ознаками.

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літературі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх факторів, або допускають їх повторюваність у різних групах (порушується принцип економічної однорідності, надмірне дроблення, то звуження або спрощення).

Однією з найбільш вдалих класифікацій факторів виробництва є майже традиційна їх класифікація (табл. 3).

Таблиця 3. Схема класифікації факторів економічного аналізу

За економічним змістом	Виробничо-економічні та соціально-економічні
За мірою впливу на результати роботи	Основні і другорядні
За рівнем залучення резервів	Інтенсивні та екстенсивні
За внутрішнім змістом	Кількісні і якісні
За часом дії	Постійні і тимчасові
За рівнем деталізації	Прості і складні
За рівнем охоплення	Загальні і специфічні
За порядком дії	Першого, другого і n-го порядку
За характером дії	Об’єктивні та суб’єктивні
За способом визначення впливу	Прямі і розрахункові
За об’єктами маркетингового середовища	Демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного порядку

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів.

Класифікація резерві підвищення ефективності виробництва

1. За місцем утворення: внутрішньо-виробничі, галузеві, регіональні, національні;

2. За простими моментами процесів праці: поліпшення використання трудових ресурсів; засобів праці; предметів праці.

3.За способами виявлення: явні (негативні відхилення і втрати відображені в звітності); приховані (виявлені через порівняння з іншими об’єктами).

4.За напрямами мобілізації на базі вдосконалення: - якості продукції на стадії її проектування і виготовлення; - підготовки виробництва; - техніки виробництва; - технології виробництва; - організації виробництва і праці; - організації управління; - економічного стимулювання.

5. За строками використання: поточні, перспективні.