Таблиця 5.1 види оцінки необоротних активів та склад витрат, що формують їх вартість

Надходження необоротних активів	Вид оцінки вартості необорот­них активів, за якою вони відображуються в обліку	Склад витрат, що формують відповідну вартість необоротних активів
Придбані за грошові кошти або створені підприємством	Первісна вартість	Первісна вартість (фактична собівартість) або справедлива вартість матеріальних і нематеріальних необоротних активів, придбаних або створених підприємством, включає: суми (без непрямих податків), що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт; реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) необоротних активів, які не відшкодовуються підприємству; витрати із страхування ризиків, пов’язаних з доставкою об’єкта; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження об’єкта; інші витрати, безпосередньо пов’язані з приведенням об’єкта до стану, в якому він придатний для використання в запланованих цілях
Обмін на інші активи (чи обмін з частковою оплатою гро­шовими коштами):		Первісна вартість мінус сума зносу (залишкова вартість)
придбані в результаті обміну на подібні об’єкти, такі, що мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість;	Первісна вартість, що дорівнює залишковій; при перевищенні залишкової вартості над справедливою, первісною вартістю є справедлива вартість	Витрати на сплату процентів за користування кредитом не включаються до первісної вартості об’єктів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу

Закінчення табл. 5.1

Надходження необоротних активів	Вид оцінки вартості необорот­них активів, за якою вони відображуються в обліку	Склад витрат, що формують відповідну вартість необоротних активів
придбані в обмін на (або частковий обмін на неподібний об’єкт)	Справедлива вартість, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну	Справедлива вартість — це сума, в результаті якої може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язань у результаті операцій між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Величина справедливої вартості підтверджується прайсом чи експертною (оціночною) комісією
Збудовані власними силами підприємства	Первісна вартість	Первісна вартість об’єктів, збудованих власними силами, включає: вартість робіт, виконаних субпідрядниками; вартість устаткування, що підлягає монтажу; прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; накладні витрати, що безпосередньо пов’язані з будівництвом активу; оплату фахових послуг (архітекторів, юристів тощо)
Розроблені підприємством нематеріальні активи	Первісна вартість	До первісної вартості нематеріальних активів, розроблених підприєм- ством, входять:
		вартість матеріалів і послуг, використаних або спожитих у процесі створення нематеріального активу;
		заробітна плата та інші витрати на персонал (соціальне страхування, підвищення кваліфікації тощо), прямо пов’язані із створенням нематеріального активу;
		будь-які інші прямі витрати на створення нематеріального активу (мито, сплачене за реєстрацію юридичного права, амортизація патентів і ліцензій, які були використані для створення нематеріального активу тощо);
		накладні витрати, які потрібні для створення нематеріального активу та можуть бути включені до його первісної вартості через розподіл
		Не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, створених підприємством:
		витрати на збут і адміністративні витрати, що прямо пов’язані з приведенням активу до стану, в якому він придатний для використання за призначенням;
		непродуктивні витрати та первісні операційні збитки, які виникають до моменту досягнення активом запланованої потужності;
		витрати на навчання персоналу управління активом
Безоплатно отримані, а також — отримані в результаті об’єднання підприємств	Первісна вартість (справед­лива їх вартість на дату отримання необоротних активів)	Справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби»
Внесені до статутного капіталу	Первісна вартість (погоджена засновниками (учасниками) їх справедлива вартість )	Справедлива вартість (ринкова вартість, підтверджена прайсом або визначена на основі експертної оцінки)
Переведені до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо	Первісна вартість (собівартість)	Собівартість цих активів визначається відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати»

Після цього з’ясовуються факти збільшення первісної вартості об’єктів, розукомплектування обладнання, наявності резервного обладнання та його збереження, обладнання, що спричиняє брак продукції, виявлення фактів підміни нових видів обладнання старими, використання у виробничій діяльності списаних машин та обладнання.

Збільшення первісної вартості об’єктів є результатом проведення робіт по їх поліпшенню (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Аудитор звертає увагу на правильність відображення в обліку фактичного збільшення первісної облікової вартості, а у випадках невідображення в обліку конструктивних змін окремих об’єктів виявляються винні в цьому особи.

У разі виявлення необлікованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням побудовані необліковані об’єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано витрати на їх побудову. При цьому дані відомостей заносяться до протоколу засідання інвентаризаційної комісії.

Якщо встановити первісну вартість за фактичними витратами неможливо, виявлені необліковані об’єкти оцінюються за їх справедливою вартістю на дату їх виявлення.

Причини виявлених надлишків або нестач мають бути письмово пояснені матеріально відповідальною особою (особами) і в подальшому використовуються для встановлення характеру надлишків та нестач, для регулювання інвентаризаційних різниць і прийняття рішення про відшкодування нестач. Надлишки незалежно від причин їх виникнення оприбутковуються й відображу­ються в балансі підприємства.

У разі виявлення непридатних для експлуатації основних засобів на них складається акт ліквідації за типовою формою ОЗ-3, затвердженою наказом Мінстату від 29 грудня 1995 р. № 352, і вносяться пропозиції щодо їх використання в майбутньому в іншій якості. Об’єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МШП та ін.). Машини, обладнання та силові установки мають заноситися до акта інвентаризації особисто аудитором із зазначенням інвентарного номера, заводу-виробника, дати випуску та призначення.

Витрати, які здійснюються для підтримки об’єкта в робочому стані, та витрати на технічне обслуговування й ремонт і отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» включаються до складу витрат.

Орендовані машини й обладнання уважно перевіряють з огляду на їх стан, спроможність випуску продукції, а також повноту обліку виробленої на них продукції. Перевіркою встановлюється, чи закріплені основні засоби за окремими матеріально відповідальними особами за номерами, місцями їх збереження та використання. Щодо документального оформлення, то на основні засоби, які перебувають в оренді на даному підприємстві, має бути окремий опис у двох примірниках з обов’язковою перевіркою відповідних документів, які підтверджують факт отримання в оренду (договір, згода, акт приймання-передачі). Один примірник опису (належно оформлений) пересилається (передається) орендодавцю. Перевіряється також правомірність включення основних засобів, переданих в оренду, до списків інвентаризації. Підставою для цього є обо­в’язкове отримання від орендатора інвентаризаційного опису.

Наявність фактів заміни нових окремих видів основних засобів старими встановлюється перевіркою правильності заповнення інвентарних карток та технічної документації: марки, заводського номера, обсягу виконаних робіт, відпрацьованого часу, зносу та ін. Особливої уваги потребує перевірка фактів незаконної передачі в особисте користування окремим особам виробничого та господарського інвентарю тощо. У разі виявлення таких фактів господарський інвентар має бути повернутий з оплатою сум за його використання та встановленням винних осіб.

У випадку розукомплектованих основних засобів визначається перелік вузлів і деталей, яких не вистачає, з’ясовуються причини розукомплектування, винні в цьому особи та встановлюється сума збитків.

Особливо уважно перевіряють наявність і зберігання обладнання, що не працює та перебуває в резерві, умови його зберігання й комплектність.

Технічний стан окремих видів основних засобів перевіряє залучений інженер-механік, а технічний стан будівель, окремих споруд — інженер-будівельник. Разом з ними аудитор встановлює наявність нових, не введених в експлуатацію машин і обладнання, обладнання, яке потребує поточного або капітального ремон­ту, перевіряє технічний і протипожежний стан будівель і споруд.

Обладнання, що спричиняє брак продукції, ретельно оглядається в робочому режимі.

Особливій перевірці підлягає технічний стан обладнання та машин, призначених для списання, фактичні строки їх експлуатації з метою виявлення випадків списання недоамортизованого обладнання й машин для наступного привласнення. При виявленні таких фактів складається проміжний акт.

Окремим напрямом перевірки є виявлення в експлуатації списаних машин і обладнання. Виявлені у процесі аудиторської перевірки такі об’єкти підлягають відновленню в обліку. Особливо ретельно слід перевіряти факти нестачі або крадіжки пристосувань, які належать до окремих видів основних засобів. Такі факти мають місце через неправильний облік основних засобів, невідображення окремих пристосувань в інвентарних картках тощо. Зловживання полягає в тому, що окремі об’єкти основних засобів поділяють на складові частини, що обліковуються як самостійні. В такий спосіб приховуються нестачі або крадіжки. Для виявлення таких зловживань аудитор повинен вивчити технічну доку­ментацію, паспорти дорогого імпортного обладнання.

У разі виявлення порушень і недоліків щодо збереження основних засобів і їх технічного стану аудитор має згрупувати їх у накопичувальній відомості, де нестача обладнання й порушення групуються за однорідними ознаками: винні особи, сума нестач з цієї причини та сума нестачі, що має бути компенсована винною особою, тощо.

Аудитор має встановити правильність обробки результатів перевірки працівниками бухгалтерії підприємства, що полягає в регулюванні розбіжностей фактичної наявності основних засобів з даними бухгалтерського обліку, встановленими при інвентаризації (табл. 5.2).