Тема 3. Організація аудиту страховиків. Планування та програма аудиту

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Організаційно-договірні засади проведення аудиту страховиків. За необхідності здійснити зовнішній аудит (обов’язковий або ініціативний) страхова компанія сама обирає аудиторську фірму і звертається до неї з відповідною пропозицією. При цьому страховик має враховувати певні законодавчі обмеження, які стосуються його співпраці з аудиторською фірмою. Закон України «Про аудиторську діяльність» забороняє проведення аудиту:

• аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом суб’єкта, що перевіряється;

• аудитором, який має особисті майнові інтереси в господарюючого суб’єкта, що перевіряється;

• аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;

• аудитором-робітником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;

• аудитором-робітником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб’єкта, що перевіряється.

Аудит здійснюється на підставі договору, який укладається між страховою компанією і аудиторською фірмою. Договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем щодо здійснення аудиторської перевірки. Порядок укладення договору, його зміст та структура визначаються Національним нормативом № 4 «Договір на проведення аудиту».

Зміст договору може бути різним залежно від конкретних обставин і мети аудиторської перевірки. Однак існує низка положень, які завжди включаються в договір, а саме:

• вид робіт, що має здійснити аудиторська фірма (аудиторська перевірка, консультації тощо);

• мета аудиту;

• масштаб аудиту (обсяг аудиторських послуг);

• терміни перевірки;

• розмір і умови оплати аудиторських послуг;

• відповідальність сторін (відповідальність керівництва страхової компанії, що перевіряється, за надану аудитору інформацію; відповідальність аудиторської фірми за збитки, які можуть бути заподіяні страховикові з вини аудиторської фірми);

• можливість доступу до усієї необхідної для здійснення аудиту інформації;

• форма, в якій замовник отримає результати аудиту.

Укладенню договора може передувати листування між страховиком і аудиторською фірмою. Лист-пропозиція аудиторської фірми підтверджує її згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту. Він може містити пропозиції щодо форми надання звіту аудитора і аудиторського висновку, а також інші моменти, стосовно яких аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Іноді відправленню листа-пропозиції може передувати етап обстеження об’єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважає за необхідне здійснення такого обстеження. Листи можуть бути невід’ємною складовою або додатком до договору, якщо сторони цього забажають.

Страхова компанія як суб’єкт обов’язкового аудиту зобов’я­зана до 1 грудня поточного року повідомити свою податкову інспекцію про укладення договору на аудиторську перевірку і не пізніше десяти днів після її закінчення подати до податкової інспекції аудиторський висновок за результатами перевірки.

Після підписання договору на проведення аудиту аудиторська фірма має спланувати аудиторську перевірку, керуючись Національним нормативом № 9 «Планування аудиту». План проведення аудиту залежить від характеру і завдань аудиторської перевірки.

Планування аудиту. Планування аудиту — це опрацювання загальної стратегії аудиторської перевірки і конкретних підходів до характеру, періоду та термінів проведення аудиту. В плані визначається черговість і час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитор прагне спланувати свою роботу таким чином, щоб мати можливість здійснити аудиторську перевірку якомога ефективніше. Планування, як правило, базується на попередньому ви­вченні аудитором особливостей бізнесу клієнта (страхової компа­нії). Планування допомагає аудитору заздалегідь окреслити проб­леми, які потребують особливої уваги; належним чином організувати свою роботу в часі, розподіливши термін виконання аудиторської перевірки на певні періоди, необхідні для перевірки конкретних питань; здійснювати попередню координацію роботи аудиторів та інших фахівців, що беруть участь у перевірці. Плануючи проведення аудиторської перевірки, аудитор має обговорити з керівництвом страхової компанії порядок проведення аудиторських процедур, виходячи з внутрішнього розпорядку робо­ти фахівців страхової компанії.

Загальний план аудиту аудитор опрацьовує настільки детально, щоб мати змогу, керуючись ним, підготувати програму аудиту.

Програма аудиту страхової компанії. Програма аудиту — це перелік питань, які складають зміст аудиторської перевірки, із зазначенням часу, потрібного для перевірки кожного питання.

Програма аудиту, її зміст і обсяг залежить від розміру, виду та специфіки страхової компанії, умов договору щодо проведення аудиту, а також методики і техніки проведення аудиту, використовуваних аудитором у своїй роботі.

Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку Рішенням № 15 від 3 липня 1997 р. затвердила узгоджені з колишнім Укрстрахнаглядом (функції якого нині покладені на Уповноважений (наглядовий) орган у сфері страхування) «Вимоги Держав­ної Комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій)».

Цей документ визначає перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (аудиторські фірми) повинні підтверджувати повноту та достовірність фінансової звітності страхових компаній, що є акціонерними товариствами (а переважна більшість страховиків діють у формі акціонерних товариств закритого й відкритого типу) або підприємствами-емітентами облігацій, а також визначати їх реальний фінансовий стан.

Слід зазначити, що страховики намагаються дотримуватися цих вимог. Якщо аудиторський висновок не буде містити необхідної інформації, Уповноважений орган може використати своє право «призначати не частіше одного разу на рік проведення додаткової обов’язкової аудиторської перевірки страховиків з визначенням аудитора». Таке право встановлене статтею 37 Закону України «Про страхування» на тій підставі, що до компетенції Уповноваженого органу належить розробка нормативних і ме­тодичних документів з питань страхової діяльності; встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; контроль за платоспроможністю страховиків. Уповноважений орган є користувачем фінансової звітності страхових компаній (має право одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність й інформацію про їх фінансовий стан).

Якщо зміст аудиторського висновку за результатами звітного періоду відповідає встановленим вимогам, це позбавляє страховиків від додаткової аудиторської перевірки за призначенням Уповноваженого органу.

В аудиторському висновку мають бути висвітлені такі питання:

1. основні відомості про аудитора (аудиторську фірму);

2. основні відомості про емітента (якщо йдеться про аудиторську перевірку, пов’язану зі збільшенням статутного капіталу);

3. формування і структура статутного фонду відповідно до ст. 2 і 29 Закону України «Про страхування»;

4. облік основних засобів, нематеріальних активів та їх зносу (амортизації);

5. облік фінансових вкладень;

6. облік матеріальних цінностей;

7. облік коштів і розрахунків;

8. облік позикових коштів;

9. здійснення страхової діяльності;¹

10. формування страхових резервів та їх розміщення;

11. операції з перестрахування;

12. облік фондів та їх використання;

13. стан бухгалтерського обліку та звітності;

14. фінансовий стан страховика.

Перелічені вимоги стосуються, перш за все, проведення зовнішнього аудиту страхових компаній. Але слід зазначити, що ці вимоги об’єктивно формують напрямки здійснення внутрішнього аудиту страховиків. Внутрішній аудит повинен проводитися навіть більш жорстко, ніж зовнішній, і торкатися всіх сторін діяльності страховика. Особливо важливим є внутрішній аудит для розгалужених страхових компаній, що мають широку мережу відокремлених підрозділів (представництв та філій), діяльність яких регулюється Положенням про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженим наказом Укрстрахнагляду № 13 від 12. 03. 1994 р. Згідно з цим Положенням страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, організовує контроль за страховими операціями філій.

Аудиторський висновок щодо підтвердження фінансової звітності страхової організації. Результати аудиторської перевірки оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен чітко і ясно відбивати думку аудитора щодо перевіреної фінансової звітності. При цьому можна керуватися Методичними рекомендаціями щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків), затвердженими Аудиторською палатою України від 23.02.2001 р. № 99.

Відповідно до Нормативу № 26 Аудиторської палати України, Аудиторський висновок може бути:

• позитивним (він може бути двох видів: безумовно позитивним або позитивним за наявності нефундаментальної невпевненості аудитора);

• умовно-позитивним (позитивний висновок за наявності нефундаментальної незгоди);

• негативним (за наявності фундаментальної незгоди);

• сформульованим як відмова від надання аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, однак існують певні вимоги до його змісту, затверджені Аудиторською палатою України в Нормативі № 26.

Будь-який аудиторський висновок має містити такі елементи:

• заголовок, в якому зазначається, що перевірку зроблено незалежним аудитором; дається назва аудиторської фірми та назва страхової компанії; вказується час перевірки;

• розділ «Вступ», в якому зазначається склад перевіреної фінансової звітності і дата її складання, а також застереження щодо відповідальності керівництва страхової компанії за надану фінансову звітність та відповідальності аудитора за аудиторський висновок;

• розділ «Масштаб перевірки», в якому зазначається обсяг і зміст проведених аудиторських робіт. Цей розділ дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснювалась відповідно до вимог українського законодавства і норм, що регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку або відповідно до вимог міжнародних стандартів і практики;

• розділ «Висновок аудитора щодо перевіреної фінансової звітності», який містить висновок аудитора щодо фінансової звітності, її правильності в усіх суттєвих аспектах;

• розділ «Дата аудиторського висновку». Дата проставляється в той день, коли керівництво страхової компанії підписує акт прийому—передачі аудиторського висновку. Дата ставиться або перед вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора;

• розділ «Підпис аудиторського висновку». Аудиторський вис­новок підписує директор аудиторської фірми або уповноважена ним особа, яка має сертифікат аудитора України відповідної серії;

• розділ «Адреса аудиторської фірми». Адреса фактичного місце­знаходження аудиторської фірми може розміщуватися як у кінці аудиторського висновку після підпису аудитора, так і на початку (у матриці бланку аудиторської фірми).

Аудиторський висновок складається в заздалегідь обумовленій кількості примірників, кожний з них скріплюється печаткою аудитора (аудиторської фірми) та подається страховиком до відповідних органів.