10.3. Програмні питання

1. Поняття підсумкових документів аудитора.

2. Види підсумкових документів аудитора.

3. Аудиторський висновок та його форми.

4. Аудиторський звіт та інші додаткові підсумкові документи.

5. Безумовно-позитивний аудиторський висновок та умови його видачі.

6. Поняття невпевненості та незгоди аудитора та їх вплив на думку аудитора.

7. Умовно-позитивний висновок.

8. Негативний аудиторський висновок.

9. Відмова аудитора від надання висновку.

10. Передача підсумкових документів замовнику аудиту.

10.4.Література

1. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профессиональных бухгалтеров. — М., 2000. — 699 с. (С. 261—275; 296—346.)

2. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999. — 274 с. (С. 45—46; 181—215.)

3. Аудит: Практ. пособие / Под ред. А. Н. Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — 283 с. (С. 108—121.)

4. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 322 с. (С. 149—160.)

Аудит активів

11.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

• аудит необоротних активів;

• аудит запасів;

• аудит грошових коштів і дебіторської заборгованості;

• аудит витрат діяльності.

Вивченню тем, присвячених аудиту активів і пасивів, повинно передувати повторне ознайомлення із законодавчими актами і нормативно-інструктивними документами, які регулюють питання організації і методики обліково-економічної роботи. Необхідність такого повернення обумовлена недостатнім практичним досвідом студентів не тільки в аудиті, а й у бухгалтерському обліку.

У загальному розумінні мета аудиту окремих об’єктів (активів, пасивів) полягає в одержанні належних і достатніх аудиторських доказів про те, що їх облік відповідає законодавчим і нормативним вимогам, а інформація про них у фінансовій звітності є достовірною в усіх суттєвих аспектах.

Завдання аудиту необоротних активів полягають у перевірці:

• реальності існування необоротних активів на визначену дату;

• права власності на них;

• правильності документального оформлення їх надходження, використання та вибуття;

• правильності нарахування їх амортизації;

• законності і правильності відображення в обліку операцій з необоротними активами;

• правильності і достовірності подання інформації про не- оборотні активи в фінансовій звітності.

При визначенні джерел інформації необхідно пам’ятати, що до них насамперед належать законодавчі акти, нормативно- інструктивні документи, у тому числі Міжнародні стандарти і Національні нормативи аудиту, П(С)БО та інші, які є законо- давчо-нормативною базою проведення аудиту.

Законодавчі акти та інші документи нормативно-правового характеру в умовах використання комп’ютерної техніки об’єд­нують в інформаційно-пошукову систему, до якої аудитори постійно звертаються як на підготовчому до проведення аудиту етапі, так і в процесі його проведення.

Джерела інформації для формування аудиторських доказів при аудиті необоротних активів:

1. наказ про облікову політику;

2. первинні документи з обліку основних засобів, нематері- альних активів та інших необоротних матеріальних активів;

3. облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку основних засобів та нематері- альних активів;

4. документи попередніх аудиторських перевірок та інша документація, що узагальнює результати контролю¹;

5. фінансова звітність.

Аудиторські процедури при проведенні аудиту необоротних активів:

1. одержання документів (первинних, облікових, звітних) від замовника;

2. ознайомлення зі складом та структурою необоротних активів, організацією їх обліку;

3. перевірка відповідності складу необоротних активів пред­мету та особливостям діяльності господарюючого суб’єкта;

4. перевірка первинних документів з надходження необоротних активів та його відображення в регістрах аналітичного і синтетичного обліку;

5. перевірка формування інвентарної вартості необоротних активів (оцінки);

6. перевірка вибуття необоротних активів та відображення його в обліку (продажу, безоплатної передачі, ліквідації);

7. перевірка нарахування зносу необоротних активів та відображення його в обліку;

8. перевірка документів з оренди необоротних активів та відображення орендних операцій в обліку;

9. перевірка документів з переоцінки необоротних активів та відображення її в обліку;

10. перевірка документів з інвентаризації необоротних активів та відображення її результатів в обліку;

11. перевірка правильності відображення в обліку податку на додану вартість при придбанні, спорудженні та реалізації необоротних активів;

12. перевірка документів на відповідність інформації про необоротні активи в регістрах аналітичного, синтетичного обліку, головній книзі та фінансовій звітності.

Завдання аудиту запасів полягає в перевірці:

• реальності існування запасів;

• права власності на них;

• правильності їх визнання та оцінки;

• правильності і повноти обліку надходження, документального оформлення та руху запасів;

• документів з інвентаризації запасів та відображення її результатів в обліку;

• правильності і достовірності подання інформації про запаси в фінансовій звітності та примітках до неї.

Джерела інформації для формування аудиторських доказів при аудиті запасів:

1. наказ про облікову політику;

2. первинні документи з обліку запасів (договори поставок, угоди, рахунки-фактури, накладні, вимоги, лімітно-забірні картки, акти, інвентаризаційні документи, картки складського обліку тощо);

3. облікові регістри з обліку запасів;

4. документи з попереднього аудиту та інші документи;

5. фінансова звітність.

Аудиторські процедури при проведенні аудиту запасів:

1. одержання документів (первинних, облікових, звітних) від замовника;

2. ознайомлення з організацією складського та бухгалтерського обліку запасів;

3. перевірка первинних документів з надходження запасів та його відображення в регістрах аналітичного і синтетичного обліку;

4. перевірка формування фактичної собівартості запасів (їх оцінки);

5. перевірка використання запасів у виробництві, на інші потреби та відображення цих операцій в обліку;

6. перевірка операцій з реалізації запасів;

7. перевірка документів з інвентаризації запасів та відображення її результатів в обліку;

8. перевірка визначення оцінки запасів на дату балансу;

9. перевірка правильності відображення в обліку податку на додану вартість при придбанні та реалізації (вибутті на сторону) запасів;

10. перевірка документів аналітичного, синтетичного обліку, головної книги і фінансової звітності на відповідність і достовірність інформації про запаси.

Завдання аудиту грошових коштів і дебіторської заборго­ваності полягають у перевірці:

• реального існування залишків грошових коштів на відповідних рахунках та дебіторської заборгованості на визначену суму;

• правильності відображення в обліку операцій з грошовими коштами;

• правильності і відповідності облікової політики відображення в обліку дебіторської заборгованості;

• правильності і достовірності подання і розкриття інформації про залишки грошових коштів, їх рух, а також дебіторської за- боргованості в фінансовій звітності та примітках до неї.

Джерела інформації для формування аудиторських доказів при аудиті грошових коштів та дебіторської заборгованості:

1. наказ про облікову політику;

2. первинні документи з обліку касових операцій (виписки банку, прибуткові та видаткові касові ордери, розрахунково-пла­тіжні та платіжні відомості, накази, розпорядження керівництва, чеки на отримання готівки, об’яви на внесення готівки, заявки-розрахунки про встановлення ліміту каси та ін.);

3. первинні документи з обліку розрахунків з підзвітними особа­ми (посвідчення про відрядження та накази, документи, які підтвер- джують понесені витрати, акти на закупівлю, авансові звіти та ін.);

4. облікові регістри з обліку касових операцій (касова книга, звіт касира, журнали та відомості, головна книга, оборотні відомості та ін.);

5. первинні документи з обліку розрахунків (договори, угоди, контракти, рахунки-фактури, накладні, виписки банку);

6. облікові регістри з обліку грошових коштів, розрахунків (журнали, відомості, головна книга, оборотні відомості);

7. документи фінансової звітності.

Аудиторські процедури при аудиті дебіторської заборгова- ності:

1. одержання переліку дебіторів і сум дебіторської заборгованості, перевірка первинних документів;

2. дослідження методу визначення величини дебіторської заборгованості та розрахунку резерву сумнівних боргів;

3. перевірка документів з інвентаризації дебіторської заборгованості;

4. дослідження класифікації дебіторської заборгованості за строками її непогашення;

5. перевірка фактів списання дебіторської заборгованості (за рішенням суду, по якій закінчився строк позовної давності);

6. перевірка правильності відображення дебіторської заборгованості в аналітичному і синтетичному обліку, в тому числі по розрахунках з підзвітними особами та персоналом;

7. перевірка правильності відображення дебіторської заборгованості в балансі.

Аудиторські процедури при аудиті грошових коштів:

1. перевірка наявності рахунків, відкритих суб’єктом господарювання в банках;

2. перевірка порядку документального оформлення та відображення в обліку касових операцій з готівкою;

3. перевірка правильності ведення обліку грошових до- кументів;

4. перевірка правильності ведення обліку грошових коштів на рахунках у банках;

5. перевірка документів з інвентаризації грошових коштів;

6. перевірка правильності відображення інформації про грошові кошти в фінансовій звітності.

Завдання аудиту витрат діяльності полягає в перевірці:

• реальності існування витрат;

• правильності їх визначення (оцінки), а саме: правильності визначення виробничих витрат, собівартості готової продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших надзвичайних витрат;

• правильності і повноти документального оформлення та бухгалтерського обліку витрат;

• правильності проведення та оформлення документів з інвентаризації незавершеного виробництва, готової продукції та відображення її результатів в обліку;

• правильності і достовірності подання інформації про витрати у фінансовій звітності та примітках до неї.

Джерела інформації для формування аудиторських доказів при аудиті витрат:

1. наказ про облікову політику;

2. внутрішні нормативні документи стосовно формування та визначення витрат за їх видами;

3. первинні документи з обліку витрат (накладні, вимоги, лімітно-забірні картки, акти, інвентаризаційні документи, наряди, змінні рапорти, калькуляції, розрахункові відомості);

4. облікові регістри з обліку витрат (журнали та відомості рахунків 2-го, 8-го та 9-го класів);

5. фінансова звітність та примітки до неї.

Аудиторські процедури при аудиті витрат:

1. дослідження системи формування витрат та організація їх обліку (застосовані методи обліку витрат, порядок віднесення витрат на рахунки бухгалтерського обліку, порядок обліку виробничих, загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут, фінансових та інших витрат, застосовані облікові регістри, процедури контролю витрат, організація обліку витрат у бухгалтерії);

2. визначення основних статей витрат, на які аудитор у ході аудиту буде звертати більше уваги;

3. визначення незвичайних операцій, витрат значних сум, витрат у валюті;

4. перевірка первинних документів з обліку витрат та їх відповідності бухгалтерським записам;

5. перевірка правильності віднесення витрат на відповідні періоди (додержання підприємством принципу відповідності витрат);

6. перевірка правильності віднесення витрат на відповідні рахунки обліку;

7. перевірка законності (санкціонованості відповідними посадовими особами) витрат;

8. перевірка результатів попередніх процедур на відповідність ведення обліку витрат встановленим на підприємстві методам (методикам);

9. перевірка правильності ведення обліку витрат за різними видами діяльності та видами продукції;

10. перевірка правильності ведення обліку витрат, які за своєю суттю не можуть бути віднесеними на виробництво;

11. перевірка незвичайних операцій, нестандартних бухгалтерських записів;

12. перевірка обліку витрат майбутніх періодів;

13. перевірка правильності обліку нарахованого зносу необоротних активів (його віднесення на витрати);

14. перевірка первинних документів з обліку праці та її оплати та віднесення її на витрати;

15. перевірка правильності віднесення обов’язкових внесків соціального характеру на витрати;

16. перевірка правильності обліку транспортних витрат та їх розподілення;

17. перевірка правильності ведення обліку загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут та відповідності порядку їх відображення встановленим методикам;

18. перевірка правильності формування собівартості готової продукції, собівартості її реалізації, обсягів незавершеного ви- робництва та відображення їх в обліку;

19. перевірка правильності оформлення орендних відносин та відображення їх в обліку;

20. перевірка правильності формування та обліку фінансових та інших витрат (витрат неопераційної діяльності);

21. перевірка правильності формування та обліку фінансових та інших витрат.

Як було розглянуто в попередніх темах, у процесі виконання аудиторських процедур аудитор повинен оформити їх проведення відповідними робочими документами. Форми таких документів та порядок їх оформлення розробляються аудиторськими фір­мами у вигляді внутрішньофірмових нормативних документів. Більш детальну інформацію можна отримати шляхом вивчення рекомендованої літератури.