6 Зміст практики

Відповідно до завдання практики студенти повинні здійснити інформаційний пошук та узагальнення матеріалу до обраної теми та підготувати звіт у вигляді дослідження проблем з обліку.

Після закінчення терміну практики студент повинен звітувати про виконання програми практики та індивідуального завдання. Формою звітності студента по практиці є письмовий звіт, який подається на рецензування керівнику практики. Звіт містить відомості про виконання студентом усіх розділів та індивідуального завдання, висновки і пропозиції, список використаних джерел.

Звіт з навчальної практики з введення до спеціальності повинен бути лаконічним за змістом; в ньому наводиться класифікація інформації; характеристика основних носіїв економічної інформації, науково-теоретичної та методологічної бази наукових досліджень; порядок і результати пошуку нормативно-правової бази, наукових літературних джерел, збирання, перероблення інформації з тематики, зазначеної в індивідуальному завданні. Основним розділом звіту є безпосереднє викладання матеріалу з теми дослідження, оформлене за всіма вимогами вищої школи щодо написання та оформлення студентських письмових робіт. Важливою складовою звіту є список використаних джерел, оформлений за всіма вимогами. Цей список обов’язково повинен включати перелік нормативно – правових актів (таких як Конституція України, Бюджетний, Податковий Кодекси, а також закони України, що регулюють діяльність у сфері обліку і аудиту), періодичних видань, що висвітлюють питання обліку і аудиту; а також підручників, навчальних посібників, монографій та публікацій в інших фахових виданнях.

Студент складає диференційований залік комісії, до складу якої входять керівники практики зі складу викладачів кафедри «Облік, аудит та інтелектуальна власність», що відповідають за організацію та проведення практики. Залік проводиться в останні дні проведення практики.

Студент, який не виконав програму практики або не склав залік, не переводиться до наступного курсу і відраховується з університету.

Підсумки практики обговорюються на засіданні кафедри «Облік, аудит та інтелектуальна власність». Керівник практики інформує кафедру щодо фактичних термінів початку й закінчення практики студентами, про їх дисципліну, стан охорони праці на базі практики та з інших питань організації та проведення практики та складає звіт.

7. Вимоги до оформлення звіту

Форма звіту:

1. Титульний аркуш

2. Зміст. Складається з переліку розділів, які наведені у звіті

3. Вступ, який відображає відповідність виконаної роботи завданню практики

4.1. Розділ, який відображає методику пошуку, збирання та узагальнення інформації

4.2. Основна частина звіту, що складається за результатами роботи, яка виконана студентом за період практики

5. Висновки. Студент робить свої висновки за результатами роботи за програмою практики

6. Список використаних джерел

Звіт друкують за допомогою принтера на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210x297 мм) через полуторний міжрядковий інтервал (до тридцяти рядків на сторінці). Вирівнювання тексту – по ширині.

Текст звіту повинен мати шрифт ТіmеsNewRoman, розмір якого 14, нарис звичайний, колір чорний.

Розміри полів дипломної роботи: лівого – 25 мм, верхнього та нижнього -20 мм, правого – 10 мм.

Абзацний відступ в звіті повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати12,7мм. Абзаци основного тексту не відокремлювати один від одного.

Кожну сторінку звіту нумерують. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті. На титульному аркуші номер не ставиться. Якщо в тексті є рисунки і таблиці, виконані на окремих сторінках, їх необхідно включити в загальну нумерацію. Сторінки зі списком використаних джерел та всі сторінки додатків також нумерують.

Формули, умовні позначки, схеми, рисунки тощо друкують.

У разі першої згадки в тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх слід писати як в українській транскрипції, так і мовою оригіналу (у дужках).

Виклад змісту тексту має бути коротким, чітким, без зайвого суб’єктивного тлумачення. Терміни та визначення повинні відповідати стандартам, а за їх відсутності – загальноприйнятим у науково-технічній літературі.

Текст розділів звіту повинен поділятися на підрозділи, пункти тощо. Розділи нумерують арабськими цифрами у межах усієї роботи. «Зміст», «Вступ», «Висновки», «Список використаних джерел» та «Додатки» не нумерують.

Назви структурних частин звіту: «Зміст», «Вступ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки», а також заголовки розділів мають напівжирний нарис, прописні літери. Розміщують по середині рядка. Заголовки підрозділів – нарис напівжирний, строкові букви, розміщують з абзацу. Кожний розділ повинен починатися з нової сторінки.

Після номера розділу крапку не ставлять.Підрозділи, пункти та підпункти слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номера розділу та порядкового номеру підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу не ставиться крапка, наприклад, «2.1» (перший підрозділ другого розділу). Номер пункту має складатися з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками, наприклад «2.1.3» (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Розділи і підрозділи, які відображають зміст і результати роботи, повинні мати змістовні заголовки. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Наприкінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити слова в заголовках не допускається. Номер відповідного розділу або підрозділу ставлять на початку заголовка, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межу абзацу.

Назви структурних елементів відокремлюються від наступного тексту одним пустим рядком.

Заголовок підрозділу не відокремлюється від заголовку розділу, а від наступного тексту – одним пустим рядком.

Від попереднього та наступного тексту заголовок підрозділу відокремлюється одним пустим рядком (для тих випадків, коли кінець одного і початок іншого підрозділу розташовуються на одній сторінці).

Пункти та підпункти від попереднього тексту відокремлюються інтервалом у один рядок, відступу від першого рядка наступного тексту немає.

У змісті послідовно перераховують заголовки розділів, підрозділів і проставляють номери сторінок, на яких вони розміщені.

Кількість ілюстрацій у звіті визначається її змістом і має бути достатньою для розкриття ідеї роботи. Усіілюстрації (фотографії, схеми, кресленнятощо) називаються рисунками, якінумеруютьпослідовно в межах розділуарабськими цифрами. При послідовній нумерації в межах розділу номер рисунка має складатися із номера розділу та порядкового номера рисунка у розділі, розділених крапкою, наприклад, «Рисунок 1.2 – Схема формування доходів і витрат» (другий рисунок першого розділу). Після назви рисунку крапка не ставиться. Посилаючись на рисунок перший раз, необхідно вписувати його повний номер, наприклад (рис. 1.2), а повторні посилання необхідно давати зі скороченими словами «дивися рисунок», наприклад, див. рис. 1.2, або див. рис. 3.1.

Рисунки розташовують відразу після посилання на них в тексті, або на наступній сторінці. Рисунки слід розміщати так, щоб їх можна було розглядати без повороту звіту. Якщо таке розміщення неможливо, рисунки розташовують так, щоб для їхнього розгляду було достатньо повернути звіт на чверть оберту за рухом годинникової стрілки.

Ілюстрації повинні мати змістовні назви, які слід розташовувати під ілюстрацією, та на кожну ілюстрацію повинне бути посилання по тексту. За необхідності під ілюстрацією можна розміщувати пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрації позначати скороченим словом «Рисунок», яке разом із номером та підписом розміщувати після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.2 - Схема розподілу доходів залізниці». Підрисунковий підпис повинен бути поза рисунком, мати шрифт TimesNewRoman, розмір 14, нарис звичайний, друкується з абзацу, перед та після підпису залишати один пустий рядок.

Цифровий матеріал необхідно оформляти у вигляді таблиць. Форма таблиці показана на рисунку 7.1.

Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, який розміщується після слова «Таблиця» з її номером, які містяться з самого початку рядка. Слово «Таблиця», назва таблиці і заголовки граф починаються з великих букв, підзаголовки – з малих, якщо вони становлять одне речення із заголовком, та з великих, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиці крапки не ставити. Заголовки і підзаголовки граф указувати у однині. Підкреслювати заголовки не треба.

Таблиця__________ - ______________________

(номер)(назва таблиці)

Головка таблиці			Підзаголовки граф Заголовки граф
			Рядки

Графи (колонки)

Боковик

Рисунок 7.1 - Форма таблиці

Графу «№ п/п» та графу «Одиниці виміру» у таблицю окремо включати не потрібно. Номери показників і одиниці їх виміру безпосередньо включаються у рядки таблиці.

Розміщувати таблицю слід після першої згадки у тексті роботи, або на наступній сторінці так, щоб її зручно було розглядати. Якщо таке розташування неможливе, таблицю розміщують так, щоб для її вивчення звіт необхідно було б повернути на чверть обороту за годинниковою стрілкою.

Рекомендується не переносити таблицю на наступну сторінку. У разі необхідності, при переносі частини таблиці на наступну сторінку головку таблиці не повторюють, а вставляють строку з нумерацією колонок і над нею ліворуч поміщують слова «Продовження таблиці» з указівкою номера. Назву таблиці не повторюють.

Таблиці повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами. Назві таблиці передує напис «Таблиця» із зазначенням порядкового номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Посилаючись на таблицю, вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть у скороченому вигляді, наприклад, (табл. 1.2). Повторні посилання на таблицю слід подати із скороченим словом «дивись», наприклад, (див. табл. 1.2). Якщо цифрові дані в рядку таблиці не наводяться, в ній ставиться риска.

Номер та назва таблиці має шрифт TimesNewRoman, розмір 14, нарис звичайний. Назва таблиці розташовується відразу за номером.

Голівка таблиці має шрифт TimesNewRoman, розмір 14, у разі необхідності – 12, нарис звичайний із вирівнюванням по середині відповідних граф, інтервал до і після – 1 пункт.

Текст таблиці має шрифт TimesNewRoman, розмір 14, у разі необхідності – 12, нарис звичайний, строкові літери.

Розмір шрифту повинен бути однаковим у межах всієї таблиці.

Таблиця відокремлюється від наступного тексту одним пустим рядком.

Формули розміщують окремими рядками, посередині сторінки. До і після формули необхідно залишити один пустий рядок. Після формули ставлять той розділовий знак, що необхідний виходячи з побудови фрази. Розділові знаки ставлять безпосередньо за формулою, перед номером.

Переносити формулу чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконування операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Знак множення при цьому записувати у виді «×».

Пояснення позначень символів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного позначення символу слід давати з нового рядка. Перший рядок починають зі слова «де», дві крапки після нього не ставлять. Розмірність одного й того самого параметра в межах звіту має бути постійною.

Формули нумерують в межах розділу арабськими цифрами. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою, наприклад, (1.2) (друга формула першого розділу). Номер формули слід брати в круглі дужки і розташовувати праворуч на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується. Посилаючись на формулу в тексті, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, у формулі (1.2).

Математичні знаки використовують лише у формулах. У тексті вони пишуться словами. Не можна використовувати математичні знаки без цифр. Позначення одиниць застосовувати тільки після числового значення розмірів та в заголовках граф і найменуваннях рядків таблиць. У тексті (без числового значення розмірів) приводити повне найменування одиниць. Не застосовувати різні позначення однакових фізичних величин.

Позначення одиниць, що входять у добуток, розділяють крапками на середній лінії, як знаками множення, наприклад: Нм (ньютонметр). У позначеннях одиниць, що утворені діленням одних одиниць на інші, застосовують косу риску, при цьому всі позначення складної одиниці розміщують в один рядок.

Всі формули друкуються у редакторі формул.

Основна увага студента повинна бути направлена на правильне оформлення посилання на літературні джерела. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання подаються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела в списку літератури та відповідна сторінка джерела, наприклад [4, с. 35].

Додатки оформляють як продовження звіту з практики на наступних її сторінках. Кожний додаток починається з нової сторінки, зверху по центру друкують (вписують) слово «Додаток». Кожний додаток повинен мати заголовок. Якщо в роботі є більше ніж один додаток, їх нумерують послідовно великими буквами за абеткою (крім букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь).

При першому посиланні в тексті роботи на інформацію додатків належить у круглих дужках написати слово «дод.» і вказати його номер, наприклад (дод. А). Повторні посилання на інформацію додатка слід давати із скороченим словом «дивись», наприклад (див. дод. А).

У ході написання звіту студент повинен давати посилання на літературні джерела. Такі посилання дають змогу відшукати документи й перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. Зразок оформлення переліку посилань наведено у дод. 3. Посилання даються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела в списку літератури та відповідна сторінка джерела, наприклад: «… [4, с. 35].», або під текстом цієї сторінки у вигляді виноски, в якій зазначають прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.