2. Дія струму на організм людини.

Термічна - опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та ш.

Електролітична - характеризується розкладом органічної рідини, в т. ч. крові, що супроводжується значним порушенням їх фізико-хімічного складу.

Механічна - розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму (м'язи, стінки кровоносних судин, легеневі тканини) внаслідок електродинамічного ефекту.

Біологічна - проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі.

Електротравми умовно поділяються на місцеві та загальні.

До місцевих електротравм відносять:

1. Електричні опіки - це ушкодження поверхні тіла під дією електричного струму або дуги. За ступенями ураження поділяються на 4 категорії:

а) спостерігається легке почервоніння;

б) утворюються пухирі;

в) омертвіння шкіри і частин м'язів;

г) обвуглення тканин.

2. Електричні знаки - чітко окреслена пляма діаметром 1-5мм сі­рого або блідо-жовтого кольору. В більшості випадків вони безболісні. З часом верхній шар сходить і шкіра відновлюється

3. Електрометалізація шкіри - проникнення в шкіру частинок ме­талу під час горіння електричного дуги. Уражена ділянка має шорстку по­верхню, з часом сходить. При пошкодженні очей можна втратити зір.

4. Електрофтальмія - запалення очей під дією потужно­го ультрафіолетового опромінення. Настає через 4-8 годин.

5. Механічні пошкодження внаслідок судорожного скорочення м'язів. Можуть бути розриви сухожиль, кровоносних судин, нервових тканин і навіть переломи кісток.

До загальних електричних травм відносять:

Електричні удари - збудження живих тканин організму, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Може привести до порушення і навіть до припинення роботи серця та легень.

В залежності від наслідків ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів:

1- судомні ледь відчутні скорочення м'язів;

2 - судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним болем, що ледь переноситься без втрати свідомості;

3 - судомні скорочення м'язів з втратою свідомості але із збережен­ням роботи серця і легень;

4 - втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи роботи легень (або разом і те і те);

5 - клінічна смерть.

3. Фактори, що впливають на наслідки ураження струмом.

1. Сила струму. Розрізняють порогові значення:

- пороговий відчутний струм 0,5-1,5мА при змінному струмі час­тотою 50 Гц і 5-7мА при постійному;

- пороговий невідпускний струм. Струм, що викликає при прохо­дженні через тіло нездоланні судомні скорочення м'язів руки, в якій затис-нено провідник - 10-15мА змінного і 50-80мА постійного;

- пороговий фібреляційний стум – 100 мА при змінному 300мА при постійному.

Струм силою 25 - 50 мА – викликає утруднення або зупинку дихання.

50 -80 мА - па­раліч дихання.

2. Опір тіла людини. Складається з опору шкіри і опору внутрі­шніх органів. Головне - опір шкіри, який коливається від 800 до 100000 Ом. Опір внутрішніх органів близький до 0.

3. Вид і частота струму. Постійний струм в 4-5 разів безпечні­ший. Найнебезпечніший - при частоті 20 - 100 Гц. При 450 - 500 Гц і ви­ще струм стає безпечним. Він не зупинить серце чи дихання, але можуть бу­ти опіки.

4. Тривалість проходження струму. Чим довше проходить струм, тим більша небезпека.

5. Шлях протікання струму. Якщо на шляху протікання буде серце, легені, чи мозок то небезпека вища.

6. Напруга. Гранично допустима - 2В

Допустима 12В

Відносно допустима 36- 44 В

7. Індивідуальні особливості людини. Легше переносять фізично здорові, психічно підготовлені, кваліфіковані працівники.