3.2. Шкідлиіві речовини і виробничий пил

Шкідливі речовини при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до професійних захворювань або розладів у стані здоров'я як зараз, так і в наступних.

По токсичній дії на людський організм шкідливі речовини поділяються на:

Кров'яні отрути при взаємодії з гемоглобіном гальмують його здат­ність приєднувати кисень, (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду);

Нервові отрути викликають збудження нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірчаний водень, кофе­їн, ін);

Подразнюючі отрути вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пари кислот, окиси азоту, ароматичні вуглеводні, ін);

Печінкові отрути, дія яких супроводжується запаленням тканин печі­нки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець, ін);

Алергени змінюють реактивну спроможність організму (алалоїди).

Канцерогени спричинюють утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола).

Мутагени впливають на генетичний апарат клітин (окис етилену, спо­луки ртуті, ін)

Шкідливі речовини потрапляють в організм через органи дихання і травлення та шкіру.

Найнебезпечніше - через легені - до 95% всіх отруєнь. Причина - зна­чна площа альвеол 90-100 м² і мала товщина мембран - 1-4мкм.

Виробничий пил буває: органічний (рослинного, тваринного похо­дження), неорганічний (мінеральний) і змішаний (органомінеральний).

Найнебезпечнішим є дрібнодисперсний пил розміром 1-2 мкм, так як потрапляючи в легені він через альвеоли потрапляє відразу в кров.

Забруднення виробничої зони пилом, може призвести до таких професійних захворювань:

- захворювання верхніх дихальних шляхів (пошкодження слизової обо­лонки, астма, бронхіти);

- захворювання очей (кон'юктивіти);

- пилові захворювання шкіри;

- захворювання легень - пневмоконіози (силікоз - пил кремнію);

(антрокози - вугільний пил)

(сидероз - метал);

(амілоз - борошно);

- захворювання нервової системи;

- захворювання серцево-судинної системи;

- захворювання лімфатичної системи;

- захворювання системи травлення.

Дуже небезпечним є пил з вмістом SiО₂ (пісок). Його концентрація не повинна перевищувати при вмісті до 70%-2мг/м³ , більше 70%-1мг/м³.

Є багато способів , призначених підтримувати чистоту повітря робочої

зони. Всі вони зводяться до конкретних заходів:

1. Запобігання проникнення шкідливих речовин в повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення з'єднань, люків та отворів, удосконалення технологічного процесу.

2. Видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації, або очищення і нормалізації повітря з допомогою кондиціонерів.

3. Застосування засобів захисту.

3.3. Шум і вібрація.

Шуми - безладні звуки, що заважають. Поділяються на:

Ультразвук - більше 11200Гц;

Звук-16-20000Гц;

Інфразвук - менше 16Гц.

Сила звуку вимірюється в ДБЛ.

Виділяють 5 зон:

- спокійна зона - до 30ДБЛ - (шепіт).

- зона фізичної дії 30-70ДБЛ - (нечутна мова)

- зона психологічної і фізіологічної дії 70-100ДБЛ - (робота вентиляторів, транспортерів)

- зона психологічного і фізіологічного порушення - 100-130ДБЛ — (робо­та компресорних установок)

- зона больових відчуттів 130-150ДБЛ - (робота реактивних двигунів).

Під впливом шуму зменшується швидкість вирішення розумових задач, збільшення кількості помилок, зниження працездатності оператора.

Під впливом шуму виникають такі хвороби:

Серцево-судинної системи

70% працюючих в шумних цехах - нервові захворювання;

24-33% 10% працюючих в шумних цехах - захворювання шлунку;

10 % працюючих в шумних цехах - гіпертонія.

Існують такі способи зменшення шуму:

– зменшення шуму на джерелі: заміна ударного на безударне

заміна ланцюгової передачі на пасову

заміна склепування на зварювання і т.д.

• заміна направленості

– акустичні засоби захисту: звукоізолюючі щити, екрани, звукопоглиначі

– засоби індивідуального захисту:

1. Навушники перекривають вушну ра­ковину;

2. Вкладиші перекривають зовнішній слуховий канал;

3. Шлеми закривають частину голови і вуха.

Вібрації – коливання окремої точки чи цілої механічної системи.

Буває локальна через руки або загальна через опорні поверхні люди­ни.

Характеризується частотою, Гц, амплітудою, м, прискоренням, м²/с .

Викликають такі патології в людському організмі:

– порушення в центральній нервовій системі;

– захворювання серцево-судинної системи;

– головний біль;

– дратівливість;

– порушення вестибулярного апарату;

– зниження працездатності.

Хронічно діюча вібрація викликає вібраційну хворобу (ураження скелету, порушення роботи внутрішніх органів, їх опускання і т. д.).

Найнебезпечнішою є вібрація частотою 2-30Гц, §6 органи людини ма­ють такі ж свої частоти:

2-8 Гц - руки і ноги;

2-3 Гц- живіт;

2-12 Гц - грудна клітка;

12-27 Гц-голова;

10 Гц - мозок.

Захист від шкідливої дії вібрації:

• знешкодження джерела;

• вібродемпфіруування (вкрив поверхонь гумою, пластмасами);

• віброгашення - збільшення маси обладнання, жорсткості;

• віброізоляція - зменшення передачі на підлогу (гума, амортизитори).