1.3. Основні етапи розвитку вітчизняної і світової політології

Впродовж тривалого історичного періоду політична наука була органічно вплетена в тканину буденних політичних уявлень, релігійних і філософсько-етичних поглядів.

Історично першою формою осмислення політики було її релігійно-міфологічне трактування. Судячи з джерел, що збереглися, в ІІ – І тисячоліттях до н.е. у всіх стародавніх народів панували релігійно-міфологічні погляди на політику, уявлення про божественне походження влади і суспільно-політичного ладу, і саме ці уявлення зазвичай передавалися у вигляді міфів.

Приблизно з середини І тисячоліття намітилася тенденція раціоналізації політичних поглядів, з'явилися перші політичні категорії, визначення. Саме у цей період були закладені основи теоретичних досліджень політики, які носили філософсько-етичну форму. Саме цей період ми відзначаємо як початок або перший підготовчий етап розвитку політичної науки.

1. Початковий, філософсько-етичний етап (IV століття до н.е. – до першої половини XIX ст.). Політичні знання існують і розвиваються в рамках філософсько-етичних поглядів.

Аристотель трактує політичну науку як вищу зі всіх наук, оскільки вона вчить людей жити по законам справедливості і права а також має на своїй меті загальне благо – «Політика».

Для своїх висновків і для класифікації держав він використовував матеріали конкретних досліджень 158 міст-держав-полісів. Його нерідко називають родоначальником політичної науки.

Згодом політична думка все більше звільняється від релігійного впливу і філософсько-етичної форми. Роботи Цицерона «Про республіку», «Про закони» не містять яких-небудь філософських або релігійних міркувань.

Найбільш чітке розмежування політичної науки, філософії і етики здійснив в XVI столітті Н.Макіавеллі. В центрі його досліджень – аналіз проблеми держави і влади, розробка цілого комплексу методів боротьби за владу. Цінність його досліджень – підпорядкування їх вирішенню практичних завдань боротьби за владу та її утримання.

Подальший розвиток політична наука отримала в працях Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеськ’є, Ж-Ж. Руссо, К. Маркса, Ф. Енгельса і так далі.

2. Емпіричний етап (друга половина XIX c. – до 1945 р.). У цей період у розвинених країнах на основі накопичених знань, появи і використання емпіричних методів досліджень, загального прогресу в цілому соціологічних знань, політична наука знаходить сучасну зовнішність, відбувається її становлення як самостійної науки. Формальним початком політології як науки одні вважають виникнення у другій половині XIX столітті в Німеччині «правової школи». Інші ж датують її виникнення другою половиною XIX століття – в 1857 році у Колумбійському коледжі. Ф. Лейбер почав читати курс політичної теорії і створив необхідні умови для відкриття там же в 1880 році Д. Берджесом вищої школи політичної науки.

У 1903 році там з’явилась Американська асоціація політичних наук. Термін «політична наука» наприкінці XIX – початку XX століть отримує визнання і розповсюдження в Європі. У 1896 році італієць Г. Моска називає свою працю «Елементи політичної науки».

Слід відзначити значний внесок у політичну науку, зроблений К. Марксом, Ф. Енгельсом, В.І. Леніним, Г.В. Плехановим Б.Н. Чичеріним, М.Я.Острогорським та ін.

На початку XX століття процес виділення політології у самостійну науку в основному завершився.

У 1949 році під егідою ЮНЕСКО створюється Міжнародна асоціація політичної науки, що завершила процес інституціоналізаці політології.

3. Сучасний етап (друга половина ХХ століття до нашого часу). Критичне переосмислення емпіричних та історичних знань, накопичених у попередній період, їх поглиблення. Політологія остаточно затверджується і як учбова дисципліна.

Після жовтня 1917 року політична наука в наший країні була оголошена лженаукою, буржуазною наукою. Окремі теоретичні проблеми аналізувалися у вузьких рамках історичного матеріалізму, історії КПРС, наукового комунізму і так далі, тобто ідеологізованих дисциплін.

Тільки з початком перебудови, тобто з другої половини 80-х років їй як науці були повернені права громадянства. Курс політології був введений в учбові програми вищих навчальних закладів.