Питання для самоконтролю

1. Поясните, в яких випадках особа виступає| об'єктом політики.

2. Що таке політична участь, назвіть її основні форми і типи.

3. Розкрийте зміст понятя «еліта», визначте склад політичної еліти і дайте характеристику її функціям.

4. Чим викликана структурна безліч еліт в сучасних суспільствах? Визначите головні елітні групи в соціумі.

5. Розкрийте механізми рекрутування еліти (система гільдій та антрепренерська).

6. Дайте розгорнене визначення понять «лідер» і «лідерство». Поясніть, чому становлення і функціонування лідерів – це об'єктивне й універсальне явище?

7. Поясніть поняття «Політичне лідерство», які воно має ознаки?

8. На яких трьох соціальних рівнях існує політичне лідерство?

9. Розкрійте головні функції політичних лідерів?

10. Наведіть відомі Вам типології політичних лідерів за різними критеріями.

Тема 4. Політична свідомість і політична культура

4.1. Політична свідомість: поняття й основні характеристики

Політична свідомість і політична культура характеризують суб'єктивні аспекти політики. Мова йде про теоретичні, ціннісні і нормативні, раціональні і підсвідомі уявлення громадян щодо подій, явищ і тенденцій, пов'язаних із політичним життям, політичною владою. Найпоширенішим є тлумачення політичної свідомості як сукупності поглядів та установок, які характеризують ставлення людей до держави, партій, суспільно-політичних організацій, політичних цінностей і цілей розвитку, традицій і норм політичного життя.

Політична свідомість безпосередньо пов'язана з політичним буттям (особливостями суспільно-політичної структури і систем суспільних відносин, рівнем розвитку освіти і культури), на нього впливають історичні, соціально-економічні, національні і культурні особливості, а також глобальні, загальнолюдські проблеми. Але політична свідомість не є пасивним віддзеркаленням реалій політичного буття, оскільки має власну активність і може:

– прогнозувати і моделювати політичні процеси;

– впливати на політичне життя суспільства, а через нього – на його економічні, духовні, культурні процеси;

– визначати напрям політичної діяльності соціальних груп, політичних партій і громадських організацій, політичних лідерів і звичайних осіб.

Тому практика управління суспільними процесами повинна враховувати вияв політичної свідомості у всіх його проявах.

Можна виділити такі сфери політичної свідомості:

– політична наука (політичні теорії, концепції, гіпотези);

– політична ідеологія (політичні цінності, доктрини, програми, гасла;

– політична психологія (політичні відчуття, настрої, думки, воля, спрямованість і тому подібне).

Проявами взаємодії політичної свідомості і політичної системи суспільства є функції політичної свідомості, які конкретизують напрями його впливу на політичну систему в цілому. До них відносяться:

– когнітивна, направлена на пізнання політичної дійсності, завдяки чому формуються політичні теорії, концепції, суб'єкти набувають нових знань;

– прогностична – реалізується в передбаченні руху політичної системи в майбутньому на основі отриманих політичних знань;

– моделююча, суть якої полягає у визначенні засобів, методів і форм змін в політичній системі суспільства або змін самої системи;

– регулятивна – полягає у впливі на спрямованість, активність та інтенсивність діяльності суб'єктів політики;

– компенсаторна, завдяки їй здійснюється заміна бажаного, але|та| відсутнього в реальному житті політичного явища;

– інтеграційна – реалізується в об'єднанні людей в межах соціуму на основі певних загальних поглядів, переконань, цінностей, норм та ідеалів;

– репрезентативна, направлена на відображення, узагальнення, представництво певних політичних інтересів, очікувань і потреб;

– комунікативна, забезпечує зв'язок окремих елементів політичної системи через функціонування постійної системи цінносних орієнтацій.

Політична наука розглядає політичну свідомість як багатоструктурне і багаторівневе поняття.

Першим компонентом політичної свідомості є політичні знання і сформовані на їх основі типові політичні уявлення щодо різноманітних аспектів політичного життя суспільства. Принципово важливим є те, що політичні знання і політичні уявлення, як і політична свідомість в цілому, функціонують на двох рівнях – повсякденному і теоретичному.

Повсякденна політична свідомість – сукупність ідей, знань і уявлень, які виникають безпосередньо з буденної практики того або іншого класу, соціального шару, групи людей або окремих індивідів. Ця свідомість відображає процеси і відносини суспільства поверхнево, без аналізу їх сутнісних характеристик. Повсякденна політична свідомість створює інформаційну базу для узагальнень, на основі яких синтезуються політико-теоретичні моделі. Носіями повсякденної політичної свідомості є члени суспільства, які можуть нормально, раціонально мислити.

Вищим ступенем політичної свідомості можна вважати науково-теоретичну свідомість, яка стосується рівня узагальнень, аналізу механізмів управління політичною сферою суспільства.

Науково-теоретична політична свідомість – сукупність ідей, знань і учень, які виникають на основі наукового дослідження політичних відносин, процесів, інститутів, проникнення в їх суть, розуміння глибинних взаємозв'язків і суперечностей, закономірностей розвитку.

Рівень науково-теоретичної політичної свідомості не є загальнодоступним. Він характерний для специфічної висококваліфікованої діяльності політичних мислителів – ідеологів, науковців і тому подібне

Другим важливим компонентом політичної свідомості є політичні цінності і політичні орієнтації, тобто такі політичні уявлення і знання, які визначають значущість, сенс вчинків людини, спрямовують її дії у політичному житті. Наприклад, такі політичні цінності, як демократія, політична воля, соціальна справедливість, політичні права і тому подібне, є найважливішим мотиваційним компонентом діяльності людей, тому їх втрату людина часто переживає як особисту трагедію. Щодо суспільства, то втрата або занепад цих цінностей може призвести до духовної катастрофи.

Третім компонентом політичної свідомості є політичні установки, тобто ставлення суб'єкта до політичних явищ, процесів. Це може бути позитивна орієнтація на активну діяльність з метою отримання політичних знань або, навпаки, негативне ставлення до того, щоб отримати ці знання. Це може бути орієнтація на активну або пасивну участь у політичній діяльності, відношення до різних аспектів політичного життя.

Залежно від суб'єкта (носія) в структурі політичної свідомості виділяють політичну свідомість індивіда, соціальної групи, соціального співтовариства, нації, суспільства в цілому. На цій підставі виділяють індивідуальну, групову і масову політичну свідомість.