23. Проаналізуйте «провали» (помилки) ринку і обґрунтуйте необхідність сполучення ринкового механізму з державним регулюванням

Саморегулювання ринку як спосіб управління економікою було властиве для епохи вільної конкуренції. У Другій половині XIX ст. у зв'язку з появою монополій і посиленням процесу усуспільнення капіталістичного виробництва, а пізніше — на рубежі XX ст., коли прискорилися розвиток монополій, зрощування промислового і банківського капіталу, з'явилася об'єктивна необхідність у втручанні держави у економіку, яка була викликана потребами подолання економічних криз, обмеження зростання безробіття, розвитку конкуренції, пом'якшення соціальних наслідків стихії ринку.

Класична вільна ринкова економіка вичерпала себе у період економічної кризи 30-х років, коли стало очевидним, що необхідно шукати шляхи пом'якшення результатів економічної кризи 1929—1933 рр. Було визнано, що додаткові регулятори ринку необхідні і функція регулювання має бути закріплена за державою.

Найбільш глибоке і всестороннє обґрунтування необхідності державного впливу на економіку було зроблене англійським економістом Д.Кейнсом у роботі "Загальна теорія зайня­тості, процента і грошей”(1936рік)

Об'єктивні причини необхідності державного регулювання сучасного ринкового господарства:

1) відсутність досконалої конкуренції; У багатьох галузях існують переваги для великого виробництва, що призводить до монополій або олігополії;

2) для певної категорії товарів ціновий механізм не працює; національна оборона, наприклад, це "товар", якому не можна давати ціну і продавати його на ринку; з цих причин держава бере на себе відповідальність за виробництво такого "колективного" товару і змушує громадян водночас оплачувати продукцію;

3) стосовно деяких виробництв ціни і витрати виробництва не відображають суспільного ефекту продукції: охорону навколишнього середовища, розвиток освіти, охорону здоров'я. Держава у таких випадках втручається у механізм ціноутворення або виділяє дотації на виробництво таких товарів і послуг;

4) наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно і досить болісно порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Наприклад, ринок робочої сили.

Об'єктивна необхідність державного регулювання економіки зумовлена також тим, що державні та міждержавні інститути покликані зберігати такі цінності, як стабільність, і гармонійність суспільства, збереження і відтворення середовища існування народів — природного, національно-історичного, культурного.

24. Назовите основные элементы экономической системы и определите место и роль каждого из них в ее функционировании.

Экономическая система (ЭС)-совокупность взаимосвязанных и соответствующим образом упорядоченных элементов экономики, которые образуют определенную целостность, экономическую структуру общества. Известный американский экономист П.Самуэльсон определяет какую-либо ЭС, независимо от ее социально-экономической формы, как такую, которая должна отвечать на 3 вопроса:

1) ЧТО?(что производить и в каких объемах)

2)КАК?(как производить, кто с помощью каких ресурсов и технологий)

3)ДЛЯ КОГО?(кто будет потребителем произведенной продукции)

ЭС должна обеспечивать не только теоретический ответ на эти вопросы, но и реальные экономические действия, так как каждая из существующих систем не способна избежать альтернативу выбора в условиях ограниченных природных ресурсов и производственных возможностей.

Важной характеристикой ЭС является определение ее структурных элементов. ЭС состоит из: продуктивных сил, экономических отношений, механизма хозяйствования.

Продуктивные силы - совокупность способов производства, работников с их физическими и умственными способностями, науки, технологий, информации, методов организации и управления производством, кот. обеспечивают создание материальных и духовных благ, необходимых для удовлетворения потребностей человека. В процессе развития продуктивные силы как в целом, так и отдельные их элементы, постоянно обновляются, обогащаются и находятся в диалектической целостности, количественной и качественной функциональной зависимости. Продуктивные силы составляют материально-вещественное содержание ЭС, является важнейшим показателем и критерием достигнутого ей уровня научно-технического прогресса продуктивности общественного труда.

Экономические отношения- это отношения между людьми по поводу производства, распределения, обмена и потребления материальных и нематериальных благ. Система экономических отношений состоит из: технико-экономических, организационно-экономических, социально-экономических отношений.

Технико-экономические отношения- это отношения между людьми по поводу создания и использования ими средств и предметов труда в процессе производства , с помощью которых они влияют на силы природы и производят необходимые жизненные блага. Технико-экономические отношения отражают технологию и являются материально-вещественным содержанием общественного производства.

Организационно-экономические отношения-отношения между людьми по поводу применения способов и методов организации управления общественным производством: отношения обмена деятельности между людьми, специализация труда, кооперирования, концентрация и комбинирование производства.

Социально-экономические отношения- прежде всего это отношения собственности в экономическом значении этого понятия. Отношении собственности определяют главное в экономической системе- способ объединения работника со средствами производства. Кроме того, отношения собственности обуславливают историческую специфику ЭС, ее социальную структуру, систему власти. Т.о., социально-экономические отношения занимают определяющее место в структуре экономических отношений и в экономической системе в целом, выполняя в ней системообразующую функцию.

Хозяйственный механизм является структурным элементом ЭС, кот. состоит из совокупности форм и методов регулирования экономических процессов и общественных действий хозяйствующих субъектов на основе использования экономических законов, правовых норм и институционных образований. Важнейшая функция хозяйственного механизма- обеспечение эффективного развития общественного производства на основе динамического равновесия между производством и потреблением, спросом и предложением.