45.Поясніть за якими принципами класифікуються організації-споживачі? Що входить у ринок товарів промислового призначення? Що ви відносите до некомерційних організацій?

Ринок організацій-споживачів — це сукупність юридичних осіб, які закуповують товари для їх подальшого використання у процесі виробництва, здачі в оренду, перерозподілу чи перепродажу.

Цей ринок представлений такими видами організацій-споживачів:

-виробничими підприємствами, які закуповують товари для їх подальшого використання (споживання або приєднання) у виробничому процесі;

-підприємствами-посередниками, що закуповують товари для їх подальшого перепродажу, маючи на меті отримання прибутку, зокрема підприємствами гуртової та роздрібної торгівлі;

-державними установами, що здійснюють закупівлю товарів для розв'язання різного роду соціальних проблем, завдань, виконання урядових програм тощо;

-безприбутковими організаціями, що закуповують товар для втілення певної ідеї у життя та її поширення у суспільстві.

Співпрацюючи з організаціями-споживачами, доцільно пам'ятати про такі особливості цього ринку:

-на ньому значно менша кількість покупців, адже підприємств, організацій та установ завжди набагато менше, ніж індивідуальних споживачів;

-організації-споживачі переважно фінансове потужніші за індивідуальних споживачів; вони закуповують товари великими партіями і на значні суми;

-попит на товари, що їх закуповують організації-споживачі, значною мірою залежить від попиту на товари широкого вжитку;

-покупці товарів промислового призначення, як звичайно, концентруються у великих промислових центрах;

-придбання товарів для організації-споживача — складний процес, що його здійснює професійно підготовлений персонал;

-здебільшого потрібне залучення багатьох фахівців для колегіального прийняття рішення;

З погляду професіоналів, які представляють організацію-споживача, велике значення мають раціональні мотиви придбання, тоді як кінцеві споживачі часто купують товари під впливом моди чи емоцій.

Купівельна поведінка організації-споживача залежить від:

-частоти придбання товару,

-вартості покупки

-ступеня ризику, яким супроводжується придбання товару, тобто від виду ситуації здійснення закупівлі.

Товари промислового призначення — товари, які закуповують юридичні особи з метою налагодження процесу виробництва. До них належать основні — сировина й матеріали, що використовуються безпосередньо у виробництві продукції (пальне, деталі, заготовки, хімікати та ін.); допоміжні — сировина й матеріали, що безпосередньо не використовуються у виробництві продукції (деталі до устаткування, мастильні матеріали та ін.); капітальне майно — основні виробничі фонди (будівлі, устаткування, інструменти та ін.).

РИНОК ТОВАРІВ ПРОМИСЛОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ - сукупність осіб і організацій, що купують товари та послуги, які використовуються при виробництві інших товарів і послуг на продаж, для здачі в оренду або поставки іншим споживачам.

Основними галузями діяльності, складовими ринок товарів промислового призначення, є: 1) сільське, лісове та рибне господарство. 2) гірничодобувна промисловість, 3) обробна промисловість, 4) будівництво, 5) транспорт, 6) зв'язок, 7) комунальне господарство, 8) банківське, фінансове та страхова справа, 9) сфера послуг. За розмірами товарної номенклатури та грошового обороту ринок товарів промислового призначення перевершує відповідні показники ринку товарів широкого споживання.

Ринок товарів промислового призначення має певними характеристиками, які різко відрізняють його від ринків товарів широкого вжитку. Ось ці характеристики. НА НЬОМУ менше покупців. Продавець товарів промислового призначення, як правило, має справу з набагато меншим числом покупців, ніж його колега, що пропонує товари широкого споживання.

Ці нечисленні покупці крупніші. Навіть у галузях з безліччю виробників основна частина закупівель доводиться, як правило, на частку всього декількох великих покупців.

ЦІ покупці сконцентровані географічно.

Попит на товари ПРОМИСЛОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ визначає попит на товари широкого вжитку.

Попит на товари ПРОМИСЛОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ нееластичний. Для загального попиту на багато товарів і послуги промислового призначення (на відміну від попиту з боку окремої фірми) характерна низька цінова еластичність.

ПОКУПЦІ ТОВАРІВ ПРОМИСЛОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ-професіонали. Товари для потреб промисловості закуповують професійно підготовлені агенти, які все своє робоче життя навчаються, як здійснювати закупівлі найбільш вигідним чином.

Некомерційні установи та організації головним чином належать до невиробничої сфери і їх фінансова діяльність відмінна від діяльності комерційних підприємств.

Основною особливістю цих організацій є те, що вони на виготовляють матеріальний продукт, не створюють вартість і існують за рахунок продукту створеного у матеріальному виробництві. Розрізняють некомерційні державні та недержавні установи.

Фінансування видатків державних установ здійснюється через систему бюджетного фінансування. Установи, що функціонують за рахунок коштів бюджетів різних рівнів називають бюджетними (Рис. 15).

Рис. 15. Бюджетні установи і заклади

Найбільша питома вага видатків бюджетних установ припадає на заробітну плату.

Некомерційні установи невиробничої сфери залежно від характеру фінансової діяльності поділяють на 4 групи:

1.установи бюджетного фінансування (послуги безплатні);

2. підрозділи бюджетних установ, що працюють на господарському розрахунку і не є відокремленими юридичними особами (оплата послуг здійснюється на договірних засадах та у вигляді тарифів);

3.установи, що працюють на господарському розрахунку з низьким рівнем доходності (оплата послуг дозволяє підприємству покривати видатки, винагороджувати своїх працівників т.п. );

4.установи, що працюють на господарському розрахунку з високим рівнем доходності (оплата послуг дозволяє підприємству розвиватися);

Фінансовий план бюджетної організації є основою його фінансування і складається у вигляді кошторису доходів і видатків. У видатковій частині кошторису виділяють окремо видатки за рахунок бюджетного фінансування та видатки за рахунок надходжень від діяльності. Перевищення суми видатків над сумою бюджетного фінансування можливе лише за рахунок прибутку від госпрозрахункової діяльності, що залишається на підприємстві після сплати податків та обов’язкових платежів. Прибуток від неосновної діяльності направляють в першу чергу на оплату праці, оплату комунальних послуг та інших невідкладних потреб.

Перелік платних послуг, що їх може надавати бюджетна установа, встановлює Кабінет Міністрів України. Ці послуги, як правило, не обкладаються податком. Доходи від іншої діяльності оподатковуються на загальних підставах. Облік неосновної діяльності з цією метою ведеться відокремлено.