Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції на основі підвищення рівня якості

Група	Безпосередні заходи
Технічні	використання досягнень науки в процесі проектування товару; запровадження новітньої технології виробництва і сурове дотримання технологічної дисципліни; забезпечення належної технічної оснащеності виробництва; удосконалення застосованих стандартів та технічних умов; поліпшення стандартизації.
Організаційні	- запровадження сучасних форм та методів організації виробництва та управління; - удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції; - розширення прямих господарських зв’язків між продукцією та споживачами; - узагальнення та використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції.
Економічні та соціальні	- застосування узгодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості продукції; - установлення прийнятих для споживачів цін; - використання ефективної мотивації всіх категорій персоналу підприємства; - усебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

Системи управління якістю продукції являють собою органічне поєднання економічних, правових та інших факторів, що впливають на якість. За допомогою системи нововведень можна не тільки уникнути консерватизму і застою в розвитку комплексного підходу до якості, а й свідомо і впевнено рухатися далі. У системах якості нововведення поділяються на дві групи:

− функціональні;

− системні.

До функціональних нововведень належать нововведення, що стосуються завдання однієї з функцій управління якістю і не потребують структурних змін системи. У крайньому разі необхідність у структурних змінах настільки незначна, що їх можна не проводити.

До системних належать нововведення, що стосуються не однієї, а декількох функцій управління якістю і зумовлюють необхідність внесення змін до змісту елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але за масштабами впливу впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення в них змін. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у певний момент часу, коли якість починає опускатися нижче від припустимої межі, виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю – матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці торкнеться інших функцій – технологічної підготовки виробництва, контролю за якістю, а за масштабами впливу вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення.

За допомогою класифікації нововведень нам легше визначити адресність у реалізації нововведень. Функцію нововведення здійснюють підрозділи апарату управління – технічні, технологічні служби, відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих чи інших завдань управління якістю.

Системні нововведення здійснюються керівництвом, адміністрацією вищого рівня, ніж функціональні органи управління. Це пояснюється необхідністю координації внесення змін (одночасно або у певній послідовності) у діяльність різних служб і підрозділів.

Для визначення порядку дії із системними і функціональними нововведеннями надзвичайно важливо оцінювати їх наслідки і рівень впливу на якість, тому що точні відомості одержати дуже складно, доводиться покладатися на думку авторитетних фахівців, експертів, працівників підприємства, що здійснюють розробку і впровадження нововведень у діяльність з поліпшення якості.

О. Дорошин вважає, що системні нововведення більш ефективні як за масштабом впливу на якість, так і за величиною економічних результатів з поліпшення якості [4, с.55]. В умовах ринку дуже важливо об’єктивно оцінити не лише якість продукту, а й систему управління якістю продукції в цілому. Наявність у виробників ефективної системи є додатковою гарантією стабільності якості продукту, що виготовляється. Було б помилкою керівника підприємства знехтувати вищезазначеним і думати, що системи якості навіть при їх високому рівні розвитку не мають потреби в удосконаленні.

Планування якості  складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

План поліпшення рівня якості продукції на підприємстві передбачає:

• створення й освоєння виробництва нового виду товару, значення показників якості яких перевищують кращі вітчизняні та зарубіжні аналоги або відповідають їм;

• підготовку продукції до сертифікації;

• постійне поліпшення характеристик якості виготовлених виробів і впровадження системи заходів щодо поліпшення якості виготовлення продукції, запобігання браку.

Отже, щоб підвищити якість необхідно:

1) визначити вимоги і бажання споживача;

2) порівняти вироблений товар з імпортним;

3) зміна стайлінгу (упаковка, дизайн, тощо) з урахуванням можливого підприємства;

4) визначити оптимальний рівень якості, що задовольняє споживача за якістю і ціною;

5) розробити нові товари з урахуванням прогнозованих вимог споживачів до якості товарів в перспективі;

6) вибір джерел інформації для отримання даних про ситуацію на ринку про якість продукції конкурентів.

З перерахованими пропозиціями необхідно проводити ряд заходів, які дозволять підвищити якість і конкурентоспроможність продукції, що виготовляється:

• особиста участь вищого керівництва в питаннях підвищення якості й конкурентоспроможності продукції;

• залучення усіх працівників підприємства до процесу поліпшення якості;

• ставлення до споживача як до вищої фігури в діяльності підприємства, визначення потреб споживачів на основі маркетингових досліджень і підтримка постійного зворотного зв’язку зі споживачами;

• якість вихідних матеріалів, сировини, що комплектують вироби;

• удосконалювання й поширення систем управління якістю продукції на базі міжнародних стандартів по рівнях, сферах, аспектах, стадіях життєвого циклу продукції, елементам формування якості продукції;

• створення й удосконалювання системи підготовки фахівців із забезпечення якості й конкурентоспроможності продукції (підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів).

Висновки до розділу 1

Найважливішою проблемою розвитку економіки України є підвищення ефективності суспільного виробництва при зосередженні зусиль на випуск конкурентоспроможної продукції.

Конкурентоздатність підприємства характеризується цілим рядом показників. Проте основний чинник, що пронизує кожен з цих факторів та відіграє найвагомішу роль у підтримці конкурентоздатності підприємства,  якість, причому не лише якість готової продукції, а й забезпечення її на кожному етапі виробничо-господарського процесу. Тому можемо зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції на сучасному етапі розвитку світової економіки досягається саме шляхом забезпечення відповідного рівня якості.

За ринкових умов різко зросли і змінилися позиції споживача щодо процесів придбання й використання товарів. Виробникам товарів необхідно постійно освоювати нові методи господарювання, які б відповідали вимогам економічних обставин, змінювати умови і принципи діяльності, результати якої прямо залежатимуть від конкурентоспроможності вироблених товарів.

Довгостроковий курс розвитку підприємства повинен бути у сучасних умовах направлено на досягнення не стільки кількісних показників, скільки якісних, тому менеджерам підприємств доцільно звернути увагу на розробку пропозицій для свого підприємства з метою підвищення конкурентоспроможності продукції і виходу на міжнародний рівень.

Отже, основні перспективні напрями розвитку промисловості України полягають в інтенсифікації зусиль вітчизняних виробників щодо опанування стійких конкурентних позицій на зовнішньому ринку шляхом підвищення якості товарів на основі високорозвинених передових технологій, зниження їхньої собівартості. Забезпечення більш гнучкого реагування підприємств на запити споживачів, відмова від неефективних схем давальницької сировини.