Розділ 3. Напрями удосконалення управління якістю експортної продукції підприємства зат «доез»

1. Порівняльна оцінка напрямів удосконалення якості продукції

Найважливішою умовою успішного розвитку економіки сьогодні є виробництво конкурентоспроможної продукції – якісної продукції. В останні п’ятдесят років розпочався бурхливий розвиток систем, методів та інструментів управління якістю. Їх використання дозволяє систематизувати роботи в області підвищення якості, поставити їх на наукову основу та підвищити їх ефективність. Вони дають можливість об’єктивно оцінити побажання споживачів, перетворити їх у вимоги до продукції, встановити можливості виробництва, знайти слабкі місця, що перешкоджають досягненню необхідної якості продукції, правильно вибрати коригувальні та запобіжні дії, оцінити задоволеність споживачів та інших учасників даного виробництва і розробити шляхи його розвитку. Тільки за умови безперервного поліпшення якості продукції підприємство має шанси зберегти, а також посилити свої позиції на ринку.

Початком системного підходу до управління якістю продукції в нашій країні вважають розробку та впровадження в 1955 р. на Саратовському авіаційному заводі системи бездефектного виробництва продукції (табл. 3.1).

Підприємства, які впроваджували у роботу системи якості з виготовлення продукції мали наступні результати:

• підвищення якості продукції, що випускається в 1,5-2 рази;

• зниження трудомісткість і циклу виробництва продукції в 1,5-2 рази;

• створення і успішна реалізація конкурентоспроможної продукції;

• підвищення питомої ваги продукції вищої категорії якості в 2 - 3 рази;

• скорочення втрат від браку і рекламацій.

Таблиця 3.1.

Розвиток систем якості в срср*

Назва системи	Місто і рік створення системи	Основна суть системи	Критерій керування	Об’єкт керування
1. БВП (бездефектне виготовлення продукції)	м. Саратов, 1955 р.	Суворе виконання технологічних операцій	Одиничний: дотримання нормативно-технічної документації (НТД). Узагальнюючий: відсоток здачі продукції з першого пред’явлення	Якість праці колективу через якість праці окремих виконавців
2. СБТ (система бездефектної праці)	м. Львів, 1961 р.	Те ж	Одиничний: дотримання НТД. Узагальнений: коефіцієнт якості праці	Якість праці виконавця і колективу
3. КАНАРСПИ (якість, надійність, ресурс із перших виробів)	м. Горький, 1958 р.	Високий рівень конструкторської і технологічної підготовки виробництва	Відпрацьовування конструкції з перших виробів і відповідність НТД	Якість праці колективу і продукції, що випускається
4. НОРМ (наукова організація робіт з підвищення моторесурсу двигунів)	м. Ярославль,1964 р.	Підвищення технічного рівня і якості продукції	Відповідність планів досягнутого рівня моторесурсу	Якість продукції і праці колективу
5. КСУКП (комплексна система керування якістю продукції)	м. Львів, 1975 р.	Керування якістю на базі стандартів, системного підходу	Відповідність якості продукції вищим досягненням	Якість продукції і праці колективу
6. КСПЗП (комплексна система підвищення ефективності виробництва)	м. Краснодар, 1980 р.	Керування якістю продукції й ефективністю виробництва	Показники ефективності виробництва й узагальнюючих показників якості продукції	Якість продукції і показники ефективності виробництва

* Складено автором за [32, с. 11]

Аналізуючи американський досвід в сфері якості, можна відзначити наступні характерні його особливості:

• жорсткий контроль якості виготовлення продукції з використанням методів математичної статистики;

• увагу до процесу планування виробництва по об'ємним і якісним показникам, адміністративний контроль за виконанням планів;

• вдосконалення управління фірмою в цілому.

У США розроблено більшість концепцій і методів сучасного менеджменту якості. Однак широке застосування в роботі американських фірм вони почали знаходити приблизно з середини 1970-х років, коли японські товари витіснили ряд американських з їх ринків збуту. Розглянемо внесок американських фахівців у розвиток методів менеджменту якості [10, с.25].

1. Серед основоположників науки управління особливе місце займає знаменитий Г. Форд, засновник відомої автомобільної компанії. Він застосував стандартизацію та уніфікацію  найважливіші елементи в управлінні якістю, організував конвеєрне виробництво, що дало можливість різко підвищити продуктивність праці, знизити ціни та перейти до масового виробництва автомобілів. При цьому особливу увагу він приділяв охороні праці і створенню нормальних умов роботи, встановив 8-годинний робочий день і мінімальний рівень зарплати.

2. Великий вклад у розвиток систем менеджменту взагалі і менеджменту якості зокрема вніс американець Г. Емерсон. Ключовим поняттям його концепції стало поняття ефективності. У 1912 р. він опублікував книгу «Дванадцять принципів продуктивності», серед яких зазначав точно поставлені цілі, справедливе ставлення до персоналу, нормалізацію умов, винагород за продуктивність.

3. У 1924 р. в Bell Telephone Laboratories (нині корпорація AT&T) була створена група під керівництвом Р.Л. Джонса, що заклала основи статистичного управління якістю. Це були розробки контрольних карт, виконані У. Шухартом, перші поняття і таблиці вибіркового контролю якості розроблені Г. Доджем. Ці роботи послужили початком статистичних методів управління якістю, які згодом завдяки Е. Демінга отримали широке поширення в Японії і зробили дуже істотний вплив на економічну ситуацію в країні.

4. У 1950-х роках доктором А. Фейгенбаум введено поняття «комплексне управління якістю», коли в 1957 р. була опублікована його однойменна стаття. А. Фейгенбаум заклав основи концепції TQM (Total Quality Management  загальне управління якістю). Він вперше підкреслив роль вищого керівництва фірми в забезпеченні якості, необхідність управління якістю на всіх етапах  розробки, створення, експлуатації та утилізації продукції, важливість підготовки і мотивації кадрів, необхідність обліку витрат на якість, взаємозв’язку рівня якості продукції та ефективності фірми тощо.

5. Великий вклад в розвиток управління якістю внесли американські вчені Е. Демінг і Дж. Джуран, які після Другої світової війни працювали в Японії і створили основи японської системи якості, багато в чому визначила успіхи японської промисловості в 1950-і роки («японське чудо»). Широко відомий цикл Демінга PDCA, який широко використовується в системах якості, ланцюгова реакція Демінга, що вказує на зв’язок якості продукції з основними показниками роботи фірми, 14 принципів Демінга, що лежать в основі успішної роботи з менеджменту якості.

6. З середини 1980-х років у США були запропоновані і почали використовуватися такі методи вдосконалення роботи фірм, як бенчмаркінг (benсh-marking) і реінжиніринг (reingineering). Бенчмаркінг полягає у пошуку компаній, які роблять щось краще за всіх, у вивченні того, як вони цього домагаються, і у використанні отриманих знань. Реінжиніринг передбачає повну зміну структури, організації компанії, в основу якої мають бути покладені бізнес-процеси.

Аналізуючи японський досвід в сфері якості, треба казати про сьомий симпозіум з управління якістю, який відбувся у 1967 р., де було сформовано 6 особливостей японської системи управління якістю [22, с.220]:

1. всебічне управління якістю на рівні фірми, участь всіх працівників фірми в управлінні якістю;

2. підготовка та підвищення кваліфікації кадрів в галузі управління якістю;

3. діяльність гуртків якості;

4. інспектування та оцінка діяльності з управління якістю (премія Демінга підприємству і перевірка діяльності керівництва);

5. використання статистичних методів;

6. загальнонаціональна програма з контролю якості.

Основним інструментом у реалізації комплексного управління якістю стали гуртки якості  невеликі (5-10 чоловік) організаційно оформлені групи робітників, об’єднаних для спільного навчання та застосування статистичних методів контролю якості та вирішення проблем, що виникають на робочому місці. Ролі працівника в першій лінії виробництва стали надавати велике значення. Було взято курс на залучення в діяльність по забезпеченню якості самих виконавців у співпраці з особами, які здійснюють контроль за якістю на робочому місці.

Поступово була створена японська модель управління якістю  загальний контроль якості, що представляє собою єдиний процес забезпечення якості на підприємстві, що виконується всім персоналом  від президента до працівників першої лінії виробництва.

Також слід виокремити японську систему якості, яка була розроблена на Toyota Motor Co у 50-х роках під назвою «Бережливе виробництво» [34]. Бережливе виробництво (Лін, Lean Production)  проривний підхід до менеджменту та управління якістю, розроблений на Toyota Motor Co, що включає в себе оптимізацію процесів, орієнтацію на потреби споживача, поліпшення якості продукції, економію до 10% річного обороту компанії за рахунок скорочення витрат.

Бережливе виробництво сьогодні повсюдно визнається як найбільш ефективний, надійний шлях компаній до виходу з кризи та підвищення конкурентоспроможності в глобальному масштабі. Методи Лін дозволяють без капітальних витрат значно підвищити продуктивність, поліпшити якість продукції або послуг, скоротити витрати, час виробничого циклу і дефектність.

В Росії вже сотні підприємств стали на шлях побудови виробничих систем на основі бережливого виробництва. Серед них Група ГАЗ, КАМАЗ, АВТОВАЗ, Русал, УАЗ, Северсталь, СИБУР, Уралмашзавод, ВСМПО-АВІСМА і багато інших.

Підприємства, що впроваджують принципи та інструменти бережливого виробництва, при мінімальних витратах домагаються наступних результатів:

• збільшення продуктивності праці  35-70%;

• скорочення часу виробничого циклу  25-90%;

• зростання якості на 40%;

• час роботи обладнання в справному стані  87%;

• вивільнення виробничих площ  25-50%;

• економія до 10% річного обороту;

• зниження потреби в інвестиціях на 10-30%, в ряді випадків і на 100%;

• скорочення термінів реалізації інвестиційних проектів на 10-20% тощо.

У результаті, компанія, яка комплексно впроваджує принципи бережливого виробництва, може значно підвищити показники операційної ефективності: виключити перевиробництво, максимально скоротити виробничий цикл, запаси продукції та матеріалів, стабілізувати якість товару і оптимізувати трудозатрати.