- •Методичні вказівки
- •Навчальне видання
- •Загальні зауваження
- •І. Особливості лексичного складу мови
- •Однозначні і багатозначні слова
- •Синоніми
- •Омоніми
- •Пароніми
- •2. Основні норми українського правопису Вживання апострофа в українських словах
- •Вживання і правопис м’якого знака
- •Чергування голосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння приголосних
- •Подовження приголосних
- •3. Правопис слів іншомовного походження Правопис голосних в іншомовних словах
- •Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження
- •Апостроф та м’який знак у словах іншомовного походження
- •Рекомендована література до теми
- •4. Правопис префіксів Правопис українських префіксів
- •Правопис іншомовних префіксів
- •Рекомендована література до теми
- •5. Написання складних слів-термінів
- •Через дефіс пишуться:
- •Разом пишуться:
- •6. Вживання великої літери
- •4. З малої літери пишуть:
- •Рекомендована література до теми
- •7. Вживання скорочень у текстах
- •Абревіатури
- •Складноскорочені слова
- •Змішані (комбіновані) скорочення
- •Умовні графічні скорочення слів
- •8. Правопис і відмінювання власних назв людей Відмінювання прізвищ
- •Відмінювання і правопис імен
- •Особливості творення та відмінювання форм по батькові
- •Правопис слов’янських прізвищ українською мовою
- •Пояснення до схеми
- •9. Особливості використання граматичних категорій Категорія роду у назвах осіб
- •Особливості форм родового відмінка однини
- •Вживання форм давального відмінка
- •Вживання кличного відмінка
- •10. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •Дієприкметникові звороти
- •Дієприслівникові звороти
- •Складні випадки керування у словосполученнях
- •Особливості використання прийменникових словосполучень
- •Пунктуаційні особливості текстів
- •11. Зовнішнє оформлення текстів Правила набору текстів на комп’ютері
- •Особливості комп’ютерного перекладу та редагування
- •Оформлення списків літератури
- •Практичні завдання і. Особливості лексичного складу мови
- •Іі. Основні норми українського правопису
- •2.1. Поставити, де потрібно, апостроф.
- •2.14. Визначити в яких словах відбувається подовження, а в яких подвоєння.
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження
- •Іv.Правопис префіксів
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Vі. Вживання великої літери
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •10.2. Перекласти словосполучення з дієприкметниками.
- •Додаток
Пароніми
Пароніми – це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко – й за значенням, але не тотожні.
Звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до їх сплутування. Наприклад, небагатьма звуками різняться пароніми адресат „той, кому надсилається” і адресант „той, хто надсилає”; мимохіть „нехотячи” і мимохідь „проходячи мимо”.
За звуковим складом пароніми бувають:
однокореневі – відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний „пов’язаний із землею, земною сушею” – земельний „пов’язаний із землекористуванням” – земляний „зроблений із землі” – землистий „з частками землі”, „за кольором подібний до землі”; дільниця „адміністративно-територіальна або виробнича одиниця” – ділянка „земельна площа”, „сфера діяльності”; танк „бойова машина” – танкер „судно”; зв’язаний „з’єднаний вузлом”, „скріплений за допомогою мотузка, ланцюга” – пов'язаний „закріплений”, „поєднаний чимось спільним”;
різнокореневі – відрізняються одним-двома звуками: компанія „товариство” – кампанія „сукупність заходів”; ступінь „міра інтенсивності”, „вчене звання” – степінь „добуток однакових співмножників”; промінь „смужка світла” – пломінь „полум’я”; талан „доля” – талант „обдарування”; розпещений „зіпсований надмірною увагою” – розбещений „морально зіпсований”.
Явище паронімії вимагає точного знання значення слова і адекватного його вживання. Незначна відмінність між словами призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, у сумнівних випадках вибору слова слід звернутися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.
2. Основні норми українського правопису Вживання апострофа в українських словах
В українській мові роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом ['].
Апостроф пишеться:
Після губних б, п, в, м, ф, перед я, ю, є, ї (м'яз, п’явка, дерев’яний, солов’їний).
Після літери к в імені Лук’ян і похідних від нього (Лук’янович, Лук’янівна, Лук’яненко, Лук’янівка).
Після р в кінці складу (бур’ян, міжгір’я, лазур’ю, матір’ю).
Після префіксів, що закінчуються на будь-який твердий приголосний, перед наступними голосними я, ю, є, ї (з’їхати, перед’ювілейний, пів’ящика).
На межі складних слів (дит’ясла, Мін’юст).
Апостроф не пишеться:
Після б,п,в,м,ф, якщо перед ними стоїть будь-який приголосний (крім р), що належать до кореня: мавпячий, свято, духмяний, цвях. Але: торф’яний, черв’як. Зверніть увагу! Якщо попередній приголосний належить не до кореня, а до префікса, то апостроф ставимо: зв’язок (від в’язати).
Перед йо (зйомка, підйом).
при пом’якшенні (ряд, ряска, рясно).
Перед а,о,у,е,і (зекономити, зорієнтуватися, загітувати).
Вживання і правопис м’якого знака
В українській мові м’який знак використовується:
1. Після д,т,з,с,ц,л,н для передачі їх м’якості (молодь, міць, міль, моль).
2. У суфіксах –цьк-, зьк, -ськ-, -ець (криворізький, празький, козацький, кременецький, латиський).
3. Після –л- перед іншими приголосними (ізмаїльський, кількість, хорольський, вільний, пальці).
4. Після м’яких приголосних у середині складу перед о (льон, сьомий, трьох).
5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на –ння, -це (матриць, бажань, друкарень, сердець, стаєнь).
6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу (стань, кинь, робить, косить).
М’який знак ніколи не пишеться:
Після губних і шиплячих приголосних б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, а також після р (голуб, суміш, річ, степ, Сибір, буквар, воротар, любов).
Після н перед ж, ч, ш, щ, а також перед суфіксами -ство, -ськ-, -цьк-, зьк- (менший, тонший, селянство).
Після ц в іншомовних словах (шприц, палац, герц, Суец).