7 Охорона праці,техніка безпеки й протипожежна техніка

Основним завданням відділу охорони праці є безпосередня робота по охороні праці, техніці безпеки, що працюють в цехах, виробництвах і відділах підприємства, а також протипожежної профілактиці і здійснення контролю за проведенням заходів щодо створення безпечних розумів праці, виробничій санітарії і заходами пожежної безпеки.

Начальник відділу охорони праці, техніки безпеки і протипожежної профілактики має право:

1)Призупинити, дія розпоряджень і вказівок керівників служб, цехів і відділів, що суперечать діючому законодавству, положенням і інструкції по питаннях охорони праці, техніки безпеки і протипожежної профілактики з негайним про це повідомленням| головного інженера;

2) запрещать роботу на окремих виробничих ділянках, агрегатах, верстатах аж до їх опломбування в умовах явно небезпечних для життя і здоров'я тих, що працюють;

3)требовать від керівників цехів, відділів, служб і інших підрозділів виконання наказів, інструкцій, розпоряджень, планів і заходів в частині дотримання норм т/безпеки, промислової санітарії і протипожежної профілактики;

4)призупиняти роботи в цехах і відділах у випадках, якщо виявлені порушення протипожежного режиму можуть спричинити спалах або інші тяжкі наслідки. Призупинка робіт проводиться у присутності керівника або його заступника, з негайним повідомленням про це головному інженерові підприємства.

Начальник відділу несе відповідальність:

1)за правильне застосування положень, що діють, інструкцій, наказів,

розпоряджень, розпоряджень і трудового законодавства по питаннях охорони праці, техніка безпеки і протипожежної профілактики;

2)за своєчасне представлення статистичної звітності у вищестоящі

організації;

3)за виконання заходів щодо охорони праці і техніки безпеки у виробництвах і цехах, а також в цілому по підприємству;

Відділ видає:

4)цехам, службам і відділам — наглядну агітацію по питаннях охорони праці, техніка безпеки і протипожежної профілактики, а також проводить консультації по цих питанням;

5)приписи про усунення виявлених недоліків і порушень в частини охорони праці, техніку безпеки, протипожежної профілактики і промислової санітарії;

6)укладання по раціоналізаторських пропозиціях і винаходах в частині охорони праці і техніці безпеки;

7)укладання на документах і матеріалах, складених на реконструкцію тих, що діють і будівництво нових виробничих і культурних об'єктів.

8.ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Питання збереження навколишнього середовища мають величезне державне значення. Будь – яке промислове підприємство повинно організовувати своє виробництво,так щоб викиди стічних вод ,відпрацьованих димових газів,випаровувань різних твердих відходів були мінімальними. Всі можливі джерела забруднення території підприємства і прилеглих земельних ділянок,водоймищ,атмосфери повинні бути ретельно вивчені і класифіковані за ступенем їх екологічної небезпеки. Потім необхідно передбачити ефективні заходи щодо зниження і усунення їх впливу на навколишнє середовище.

На складі сировини фанерного підприємства,а також на дільниці підготовки сировини до лущення(гідротермічної обробки,обкорування,розкроювання сировини)особливо велика небезпека забруднення грунту і річкової води.Тут скупчується дуже велика кількість деревини,яка піддається зараженню різними мікроорганізмами,грибковими захворюваннями,ураженню комахами та інше. Гнильні організми розповсюджуються на навколишні ділянки території внаслідок виливання їх грунтовими,стічними і дощовими водами,а також внаслідок міграції. Крім того,на операціях гідротермічної обробки,обкорування,розкроювання сировини скупчується велика кількість відходів у вигляді кори,тріски,тирси,деревного сміття.Ці відходи і сміття,в тих або інших кількостях перемішані з грунтом,землею являють собою серйозне джерело зараження і забруднення навколишнього середовища,недопустимо.

Недопустимо також тривале зберігання деревини і у відкритих природних водоймищах(ріках,озерах).

Викиди промислових підприємств в атмосферу, водоймища і грунт на сучасному етапі розвитку досягли таких розмірів, що іноді рівні забруднень істотно перевищують допустимі санітарні норми.

До викидів фанерного виробництва відносяться:

1. рідкі (стічні води);

2. газоподібні;

3. тверді.

Для деревообробних підприємств залежно від потужності, характеру і кількості шкідливих речовин, що виділяються в навколишнє середовище, створюваного шуму, вібрацій і інших шкідливих чинників, а також з урахуванням мерів по зменшенню несприятливого впливу їх на навколишнє середовище, встановлюються наступні розміри санітарних захисних зон для підприємств класу 1 - 1000 м, 2 - 500 м, 3- 300 м, 4 - 100м, 5 - 50м.

ЗАТ “Фанплит” відноситься до 5 класу і тому розмір санітарної зони складає 50 м. Територія санітарно-захисної зони упорядкована і озеленяє.

Рідкі відходи - виробничі стічні води також розділяють на ряд категорій залежно від умов їх утворення і складу.

Води, що утворюються безпосередньо при виробництві фанерної продукції називають власне виробничими стічними водами. Ці води в різних цехах одного і того ж виробничого підприємства можуть значно розрізнятися по складу. На підприємстві утворюються і побутові стічні води в результаті користування працівниками підприємств їдальнями, душовими установками, убиральнями, умивальниками і так далі.

У виробництві фанери вода витрачається на приготування розчинів що пов'язують, промивку устаткування, пов'язаного з приготуванням і подачею клейових в’яжучих, вальці пресувальної установки), лако- і красконанісних приладів. Специфічними забрудненнями стічних вод виробництва є клей на

основі карбамідоформальдегідних смол, лаки, красителі і ін.

Виробничі стічні води, що випускаються в каналізацію, не повинні порушувати роботу мереж і споруд, містити більше 500 мг/л зважених і спливаючих речовин, містити речовини, які здатні засмічувати труби каналізаційних мереж або відкладатися на стінках труб, надавати руйнівну дію на матеріал труб і елементи споруд каналізації, містити пальні домішки і розчиненні газоподібні речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в каналізаційних мережах і спорудах, містити шкідливі речовини в концентраціях, що перешкоджають біологічній очистці стічних вод або скиданню їх у водоймище (з урахуванням ефекту очистці), мати температуру вище 40°С. Виробничі стічні води, що не задовольняють вказаним вимогам, повинні піддаватися попередньому очищенню. Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин, використовуваних для приготування клеїв, у воді водоймищ приведена в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1 – ГДК шкідливих речовин

Речовина	ГДК, мг/м3
Карбамід	0,20
Формальдегід	0,5
Хлористий амоній	0,2

Для очищення стічних вод використовують наступні методи:

1. механічне очищення, здійснюється проціджуванням, відстоюванням, і фільтруванням;

2. хімічне очищення. Здійснюється шляхом нейтралізації або окислення;

3. фізико-хімічне очищення (коагуляція, флокуляція, сорбція, флотація, іонний обмін, діаліз, випаровування, а також термоокислюючі методи);

4. біологічне очищення - здійснюється мікроорганізмами, що включають безліч різних бактерій, простих і ряд більш високоорганізованих організмів, водоростей, грибів і так далі.

Газоподібні відходи - на виробництві, влаштована механічна вентиляція. Механічна вентиляція буває загально обмінна та місцева.

Загальнообмінну вентиляцію застосовують, оскільки у вентиліруємому приміщенні джерела шкідливих виділень розосереджені.

Оскільки робочі місця розташовані в безпосередній близькості від джерел шкідливих виділень (склеювання, обробка), для забезпечення нормальних умов праці в доповненні до загальнообмінної вентиляції встановлена місцева витяжна вентиляція. У стандартах, що встановлюють вимоги безпеки до виробничого устаткування, указується, що машини, верстати і агрегати, при роботі яких можливе виділення в приміщення пилу, газів, тепла, волога і так далі, повинні мати санітарно-технічні пристрої (вентиляційні укриття, воздухоприйомники, місцеві відсмоктувачі і тому подібне), що забезпечують необхідні параметри мікроклімату і концентрації.

На ДМК не передбачено очищення газоподібних відходів, не дивлячись на те, що при вентиляції виробничих приміщень в атмосферу викидається повітря, що містить шкідливі гази, пари і пил. Це пояснюється тим, що допускається не очищати повітря, що викидається, при незначній кількості викидів або з малою концентрацією шкідливих речовин.

Вдосконалення технологічних процесів дозволяють значною мірою зменшити розміри промислових шкідливих викидів в повітряний басейн, але повністю уловити пиле- і газоподібні домішки в відходящих газах практично неможливо.

Тверді відходи від фанерного виробництва є обрізаннями і пилом, які утворюються при розкрої і шпону, при обрізанні фанери.

Відходи шпони йдуть на виправлення браку: якщо після облицювання на щиті залишилася не фанерована невелика вузька ділянка, то з відходів шпони підбирають відповідний, підганяють його по розмірах і заклеюють брак.

Якщо ж відходи не підходять для повторного використання, то вони вивозяться на звалище і там спалюються. Але в такому випадку продукти згорання (сажа, вугілля) забруднюють повітря і грунт міст і сільської місцевості, а звалища займають корисну площу.

Викиди виробничого пилу на ДМК знаходяться у межах допустимого. У зв'язку з чим на підприємстві не передбачені методи очищення від цього виду забруднювача навколишнього середовища.