2. Визначення обсягу використання води.

За нормативом споживання води на одиницю продукції. Норматив розробляється для даного підприємства науковою організацією по договору за оплату та затверджується органами, що встановлюють ліміт на спеціальне використання прісних водних ресурсів.

Приклад

Підприємство за звітний квартал виробило 100 тонн продукції. Згідно з нормативом використання води на виробництво 1 тонни продукції складає 35 куб.м. загальний обсяг використаної прісної води дорівнює:

W=100*35=3500 м³

За обсягом оплати послуг за водопостачання. Приклад.

Підприємство отримало воду від системи водоканалу ЖКГ(чи іншої підпорядкованості) згідно з платою за послуги водопостачання в обсязі 1000куб.м за звітний квартал. Обсяг води для нарахування плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів складає 1000куб.м.

За обсягом витраченої електроенергії. При заборі води насосними станціями витрати електроенергії контролюються згідно з показниками спеціальних приладів. Визначення обсягу забору води насосними агрегатами за даними витрати електроенергії здійснюються за формулою:

E * 367,2 * h_нh_е

W = -------------------------,

Н

де 367,2 - постійний коефіцієнт;

W - обсяг забраної води (куб.м);

Е - витрати електроенергії за розрахунковий період (кВт/г);

Н - розрахунковий тиск насоса (м);

h_нh_е - коефіцієнти корисної дії(к.к.д) відповідно до насоса та

електродвигуна.

Розрахункові показники Н, h_нh_е беруться з матеріалів технічного проекту насосної станції та технічних паспортів до них.

- Розрахунковий тиск Н = 30м;

- Коефіцієнт корисної дії насоса h_н = 0,89;

- Коефіцієнт корисної дії електродвигуна h_е = 0,87. Тоді із загальною формулою маємо:

61800.367,2-0,89-0,87

W = --------------------------------- = 585705,3м³.

30

За обсягом виробленої електроенергії

При пропусканні води через турбінні агрегати видобуток електроенергії контролюється згідно з показниками спеціальних приладів, що і відображає результат виробничої діяльності підприємства. Кількість пропущеної через турбінний агрегат води за даними виробленої електроенергії обчислюється за формулою:

367,2 * E

W = ------------------,

H * h_н*h_е

де W - обсяг пропущеної через турбінні агрегати води за розрахунковий час( куб.м);

Н - середній корисний тиск(м);

h_нh_е - коефіцієнти корисної дії(к.к.д) відповідно до турбіни та генератора;

Е - обсяг виробленої електроенергії (кВт.г) за розрахунковий період.

3. Вартість і плата за водовикористання.

Собівартість 1м³ води визначають:

З

Ц = ----------

Q

Де 3 - річні витрати, грн.;

Q - кількість забраної води, тис.м³ .

Внутрішню собівартість води на підприємствах міськводоканала визначають за формулою:

З_в

Ц_в = ----------,

Q_в

де З_в - витрати на внутрішні господарчі потреби, грн;

Q_в - кількість забраної води, тис.м³.

Вартість одного кубічного метра реалізованої чистої води розраховується за наступною формулою:

D

С_{в =} -----------.

Q

де D - доходи від реалізації води, грн.;

Q - об'єм реалізованої води, тис.м³.

Грошові витрати підприємств водовикористувачів визначають за наступною формулою:

З_в=С_вQ_в+0,6С_в'* Q_с',

де С_в - вартість одного м³ води, грн.;

О_в - об'єм забраної води, тис.м³ ;

С_в' - вартість одного куб.м стічної води, грн.;

О_с' - об'єм води, яка скидається в каналізацію, м^3.

Плата за використання водних ресурсів

• прямі

• асиміляційне

• безповоротне

у межах ліміту

понад ліміт

за звичайним тарифом

за підвищеним тарифом

Плата за забруднення водних ресурсів

Плата, яка перевищує збиток від забруднення

Ефективна природоохоронна діяльність

Неефективна природоохоронна діяльність

компенсаційні платежі

штрафні санкції

Рис. 1. Система платного водокористування.

Ціни тарифів за нормативні споживання водних ресурсів повинні диференціюватись за басейнами та ділянками річок з урахуванням розвитку і розміщенням продуктивних сил регіонів. Доречі сказати, що басейновий принцип управління водними ресурсами давно існує в розвинутих країнах. Суть його досить проста - платежі за водокористування (нехай навіть частково) надходять на рахунок однієї організації яка повністю відповідає за стан ріки, наприклад, Дніпра та його водосховищ. Така організація повинна мати право встановлювати ліміти на водокористування, контролювати їх дотримання, здійснювати облік води. Основою такої організації могло б стати Дніпровське водогосподарське об'єднання при Держводгоспі яке, поки що в основному відповідає за стан гідротехнічних споруд та водозабезпечення. В разі надання відповідних повноважень з цієї організації можна б було спитати і за стан Дніпра та його приток , а також вимагати поліпшення якості води в річці.

Ставки штрафних платежів за наднормативне споживання води, яке веде до забруднення та виснаження природних ресурсів, необхідно встановлювати з урахуванням підвищених додаткових витрат, необхідних для відновлення водних ресурсів та ліквідації або запобіганню негативних наслідків порушення нормативів водокористування. При цьому необхідно встановити такий розмір платежів, який би був більшим за додатковий прибуток, отриманий підприємствами від наднормативного споживання водних ресурсів. Має сенс ставку штрафного платежу встановлювати прогресивною.

Доцільно всім водокористувачам доводити ліміти на водокористування та суму коштів за витрату води і видавати це разом з нарядом щодо виконання виробничого завдання. Облік має здійснюватись за допомогою комп'ютерної мережі.

Підприємствам, що досягли успіхів у результаті здійснення водоохоронних заходів з суттєвого зниження водоспоживання та забруднення природних вод, повинні надаватись економічні пільги, суть яких полягає в перерахуванні у прибуток підприємства разових та поточних компенсаційних сум. Економічне регулювання раціонального водокористування може здійснюватися за рахунок додаткових коштів, що формуються в результаті штрафних санкцій за недостатню ефективну водоохоронну діяльність підприємств. Необхідно відзначити, що існуючі в даний час тарифи на воду ще недостатньо відображають її дійсну соціальну та економічну цінність. Постановою Кабінету Міністрів №185 від 31.02 1995р. плата за воду 1995р. була збільшена порівняно з 1994р. у 15 разів. Але існуючі пільгові коефіцієнти призвели до різкої відмінності у платі за використання 1м³ води по галузях народного ґосподарства, що не відповідає вимогам раціонального природокористування. Плату за використання води необхідно диференціювати тільки по басейнах річок, а відмінність між галузями закладатиметься у плату за забруднення водних ресурсів, причому, ця відмінність відображатиме рівень водоохоронної діяльності на підприємствах галузі.