9.2. Види особливо охоронюваних природних територій

Особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим.

Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей.

З метою охорони природних якостей та лікувальних факторів курортних зон, запобігання їх псуванню, забрудненню і виснаженню встановлюються округи їх санітарної охорони. В межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні. Оголошення природних територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами здійснюється Верховною Радою України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а їх природоохоронний режим визначається відповідно Кабінетом Міністрів України та Урядом Автономної Республіки Крим відповідно до законодавства України. Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

На території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Таблиця 9. 1 - Охоронні території та об'єкти природно-заповідного фонду України (з Закуону Країни «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015роки»)

------------------------------------------------------------------

| Площа земельних угідь

Категорія |--------------------------------------------------

територій | тис. гектарів | у відсотках до

та об'єктів | | загальної площі країни

природно- |------------------------+-------------------------

заповідного | на 1 | на | на | на 1 | на | на

фонду | вересня | 2005 | 2015 | вересня| 2005 | 2015

| 2000 | рік | рік | 2000 | рік | рік

| року | | | року | |

------------------------------------------------------------------

Національні природні парки 600 1455 2329 1,0 2,4 3,9

Природні заповідники 160 350 422 0,3 0,6 0,7

Біосферні заповідники 212 250 301 0,3 0,4 0,5

Інші категорії природно- заповідного 1427 2200 3223 2,4 3,6 5,3 фонду

------------------------------------------------------------------

Усього: 2399 4255 6275 4 7 10,4

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», Держуправлінням із залученням фахівців інших управлінь та науково-дослідних закладів Дніпропетровського регіону було розроблено Програму формування національної екомережі в межах області, яка була затверджена рішенням сесії обласної ради у березні 2006 р.

Основною метою програми є формування територіально-функціональної системи екологічної мережі в області, яка забезпечить збільшення відсотку заповідності щонайменше до 8 % від загальної площі області при нинішньому 1,5 %, а також збереження всього різноманіття природних і напівприродних типів ландшафтів, геологічних пам’яток, ґрунтів, популяцій рідкісних та зникаючих видів флори та фауни регіону, можливість природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин.

Створення повноцінних, реально діючих заповідних об’єктів з власною інфраструктурою, яка повинна враховувати всі природні і соціально-економічні передумови для їх функціонування - складна справа, що потребує значних коштів і залучення достатнього науково-виробничого потенціалу.

Збереженню біорізноманіття сприяють заходи, пов’язані з розширенням природно-заповідного фонду області. Так, у 2009 році підготовлені проекти по створенню 7 заказників місцевого значення в межах Павлоградського району (площею 625,7 га) та Васильківського району (площею 3,5 тис. га), погоджені сесіями обласної ради від 29 січня 2009 № 521-18/V та від 18 грудня 2009 № 657-22/V. 23 % площі області становлять землі потенційних складових екомережі, площі земельних угідь – складових національної екомережі.