Наголошування слів в українській мові

Наголос – це смислове виділення певного складу в слові.

1. У словах іншомовного походження наголос ставиться так, як у мові-оригіналі (у французькій на останній склад – пюрé, бюрó, парі, антрáкт, авеню, амплуá, бланкфікс (біла фарба для паперу), візаві, ампір, алюр, Парúж, Гюгó, Дюмá; в англійській – на перший: Крóмвель, Бáйрон, Лóндон; у польській, латинській, італійській – на передостанній: авізо, автострáда, адáптер. Слід пам’ятати наголошування таких часто вживаних іншомовних слів як азбéст, алкогóль, Гéнуя, індýстрія, квартáл, пріфíкс (тверда ціна), Родóс, цéнтнер, фенóмен (аналогічний наголос у цих словах і в російській мові).

2. В українській мові (до речі, як і в російській) наголос вільний, тобто не закріплений за певним складом як в англійській, французькій та інших мовах. В українських словах наголос може нападати на перший (вúпадок, кóлесо, сóсен – сóсон, дóговір, óбмін), другий (громáдський, ненáвисть), останній склад (дочкá, земля'), відповідно наголошування слів треба тільки запам’ятовувати (котрá година?; о котрíй годині?, украíнський, гуртóжиток, листопáд, довіднúк, перéпис, перéпустка, данúна, ненáвидіти, водопровíд, трубопровíд, димопровíд, але електропрóвід). З іншого боку наголос в українській мові не тільки вільний, але й рухомий, тобто при відмінюванні слів чи утворенні нових спільнокореневих слів наголос може змінюватися, наприклад:

лíкар – лікарí – лікàрня – лікарня'ний;

грíнка – грінкú,

соляні озéра – два óзера,

смак – до смакý.

3. У багатьох спільнокореневих для української та російської мови словах наголос різний:

укр. рос. укр. рос.

реєстрóвий – реéстровый, рóзмір – размéр,

новúй – нóвый, старúй – стáрый,

свердлó – свéрло, рукóпис – рýкопись,

перéпис – пéрепись, перéкис – пéрекись,

вчóра – вчерá, кухóнний – кýхонный,

перéхід – перехóд, пóдруга – подрýга,

бéсіда – бесéда, кропивá – крапúва.

По-різному наголошуються і числівники:

укр. рос.

одинáдцять – одúнадцать,

чотирнáдцять – четы'рнадцать,

сімдеся'т – сéмьдесят,

вісімдеся'т – вóсемдесят.

4. У складних іменниках чоловічого роду, у яких корінь має лише один склад, наголос падає на префікс: нáкип, нáсип, нáклад, нáклеп, нáрис, нáмір, нáпад, рóзпад, рóзгляд. Наголошений префікс мають іменники з суфіксом –ок: рóзвиток, нáпрямок, зáлишок.

5. У віддієслівних іменниках на -ання наголошується [а], як і в дієслові: читáння, наполягáння, писáння, питáння, завдáння, нарахувáння, видавáння, але знання', звання'.

6. У дієсловах, утворених від вищого ступеня прикметників, наголос стоїть перед суфіксом -іш, -ш-: крáщати, мéншати, густíшати.

7. У першій особі однини дієслів теперішнього та майбутнього часу найчастіше наголошується закінчення (пишý, ідý, сиджý, принесý, привезý, ношý, вяжý, але шúю, мúю, аналізýю, вважáю, бажáю).

8. У термінах з частками -кратія, -графія, -лог, а також в одиницях вимірювання з часткою -метр наголос падає на цю частку (демокрáтія, аристокрáтія, флюорогрáфія, діалóг, каталóг, полілóг, кіломéтр, сантимéтр, децимéтр). Але якщо частка -лог вживається у слові на позначення людини, то наголос зміщується на склад, що стоїть перед нею (філóлог, політóлог, маркетóлог, соціóлог, астрóлог, геóлог, алергóлог).

9. У словах на позначення галузі і працівника цієї галузі наголос однаковий: кулінáрія (бо кулінáр), металýргія (бо металýрг), але поліграфíя (хоч і полігрáф).

10. Деякі слова мають подвійний наголос: колéдж (у Франції, Бельгії, Швейцарії) – кóледж (у США, Англії), пóмилка – помúлка, весня'ний – веснянúй, військóвий – військовúй, нáрівні− нарíвні – нарівнí, накúдати – накидáти, мая'чити – маячúти, речовúна – речовинá, оповідáч – оповíдач, озéрце – озерцé, недáрма – недармá, нýдити – нудúти.

11. У деяких випадках наголос є розрізнювачем значення: вíдомість (документ) – відóмість (відомий), крéдит (ліва сторона бухгалтерського рахунку) – кредúт (позика), брóня (документ) – броня' (захисна обшивка), артúкул (тип товару; стаття закону) – артикýл (рушничний прийом), рáпорт (документ) – рапóрт (повторювана частина малюнка на тканині, килимі та ін.), контрóлер (пристрій) – контролéр (людина), зáмір (намір) – замíр (від слова „міряти”), зáраз (в цю ж мить) – зарáз (за один раз), мáрний (даремний, який не має сенсу: марна праця) – марнúй (змарнілий), крáсити (прикрашати) – красúти (фарбувати), нáзваний (від „називати”) – назвáний (нерідний).