Фонетичні засоби милозвучності

Милозвучність – це здатність фонетичної будови мови до мелодійного звучання. Милозвучність мови зумовлюється фонетичною системою мови, частотою вживання голосних і приголосних та їх сполучень; вона створюється також інтонацією, ритмічною будовою мови (чергування наголошених і ненаголошених складів, позиційним їх розташуванням). Завдяки мелодійності, синтаксичній гнучкості та широким словотворчим можливостям українська мова посіла третє місце після персидської та італійської мов на всесвітньому конкурсі мов, який відбувся в Парижі 1934 року.

Милозвучність української мови створювалась протягом багатьох віків і вилилась у такі процеси як спрощенняв групах приголосних (тиждень – тижневий, чистити – очисний),розподібнення звуків, коли один зі звуків однакової артикуляції стає іншим (рос.кто – укр.хто, рос. крест – укр. хрест),наявність вставних (випадних) голосних(овес – вівса, сто – сотня, вітер – вітру, дно – бездонний – дена),поява приставних звуків (рос.мгла – укр.імла, рос.ухо – укр.вухо, рос. окно – укр. вікно);зникнення початкових звуків (рос.игла – укр.голка, рос.игра – укр. гра).

Милозвучності української мови сприяє також чергування прийменників в – у – уві, від – од, з – із – зо – зі, сполучниківі – й – та,частоклиш – лише, б – би, ж – же, весь – увесь.

У діловому мовленні перевага надається прийменнику в, який вживається після голосних перед більшістю приголосних (подати в грудні; покласти в банк; експлуатація в осінньо-зимовий період; конференція відбудеться в актовому залі), а також на початку речення перед наступним голосним (В акті зазначено...; В Укрсоцбанку запевняють...) чи всередині речення після розділового знака перед наступним голосним звуком (Договір підписано в моїй присутності; зареєстровано в нотаріальній конторі...).

Прийменник у вживається в діловому мовленні тільки перед в-, льв-, хв-, ств-, тв-, дв- (тобто коли буквосполучення містить приголосну в), а також між приголосними (взяти участь у конференції; працювати у Львові; їдемо у вагоні; з’їзд у Дніпропетровську). Прийменник у вживається також на початку речення перед наступним приголосним (У програмі...) чи всередині речення після розділового знака перед наступним приголосним (Договір складено у двох примірниках, один із них зберігається в Адміністрації банку, а другий – у Працівника).

З метою милозвучності в українській мові можуть чергуватися початкові [у], [в] у словах: учений – вчений, упроваджувати – впроваджувати, утримати – втримати, упиратися – впиратися, ударити – вдарити, утома – втома, утрата – втрата, учора – вчора, уперше – вперше та ін.

[У] з [в] не чергуються:

• у словах, що вживаються тільки з [в] або з [у]: влада, власний, увага, указ, умова, участь, учень, училище.

• у власних назвах та словах іншомовного походження: Угорщина, віза, варіант, вето, унітарний, уніфікатор, увертюра, Удовиченко, Владивосток, Україна.

• якщо це призводить до зміни значення слова: устав (документ, правила поведінки) –встав(від „вставати”),вступ(початок) –уступ (виступ, виїмка, що нагадує східець),вклад(внесок) –уклад (порядок, устрій).

Прийменники з – із – зічергуються на тій самій підставі, що йв – у.Прийменникзвживається:

• перед голосним на початку слова незалежно від паузи і закінчення попереднього слова (призначити на посаду касира з окладом...; Підприємство „Кільчень”, назване далі Замовник, в особі директора Задунайського В. В., з одного боку, і завод „Рогань”, що далі називається Підрядник, в особі директора Хорольського С. С., з іншого боку, уклали цей договір...);

• перед приголосним (крім с, ш) якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після розділового знака в середині речення (погодити з деканатом; розмовляти з керівником; комісія з питань контролю дисципліни; З січня 2007 року працюю доцентом кафедри...

Щоб уникнути збігу приголосних, важкого для вимови, вживають прийменник ізпереважно між свистячими й шиплячими (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних – після них чи перед ними (проведення семінарів із математики; відлік починається із моменту надходження суми вкладу; зняття коштів із вкладу).

Варіант зівживається перед сполученням приголосних, коли початковими єз, с, ц, ч, ш, щнезалежно від паузи та закінчення попереднього слова (згідно зі штатним розкладом; науковий ступінь зі спеціальності)

Для досягнення милозвучності в сучасній українській літературній мові чергуються також сполучники і – й – та.

У діловому мовленні перевага надається сполучнику і, який вживається перед приголосними на початку речення, всередині речення між голосним і наступним приголосним чи після розділового знака (перелік і затвердження; ухвалили винести догану Василенку Р. Ю., студентові ІІ курсу, і Василевському М.М., студентові І курсу).

Сполучник Й вживається у діловому мовленні тільки між голосними(прийняти й оплатити).

Сполучники і – й – тарозрізняються й умовами свого використання. Якщоі, йзалежать від фонетичних особливостей їхньої позиції, то використання єднального сполучникатазумовлене стилістичною потребою уникнути повторення сполучникаі,тобто одноманітності в доборі єднальних синтаксичних засобів (Лебедин і Миколаїв, Саки й Ялта, Тернопіль та Ужгород допомагають потерпілим із Полісся).

Сполучники або – чив українському діловому мовленні теж потрібно вживати так, щоб уникати нагромадження однотипних сполучників у реченні та сприяти його милозвучності (Одні документи треба переробити або відредагувати, інші – підготувати заново чи скопіювати зі старих зразків).