2.Прибуток і дохід як основні показники фінансових результатів діяльності підприємства

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменьшення зобов"язань, які призводять до зростання власного капіталу крім зростання капіталу за рахунок внесків вкладників

Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування витрат на виробництво та реалізацію продукціїї підприємства.

Згідно з законом «Про оподаткування прибутку», схема визначення прибутку до оподаткування наступна:

Загальний дохід — Непрямі податки = Скоригований дохід

Скоригований дохід — Валові витрати = Балансовий прибуток

Балансовий прибуток — Податок на прибуток = Чистий прибуток

Чистий прибуток розподіляється на фонд накопичення ( розвитку ) і фонд споживання .

Загальна величина прибутку підприємства утворюється з:

- прибутку від реалізації продукції

- прибутку від позареалізаційних операцій

- прибутку від іншої реалізації.

Також існують наступні види прибутку:

балансовий ( прибуток від реалізації продукції + прибуток від позареалізаційних операцій + прибуток від іншої реалізації)

номінальний ( фактичний )

реальний ( купівельна спроможність підприємства з урахуванням інфляції )

бухгалтерський ( відображається в бух. обліку )

економічний ( меньший за бухгалтерський на величину втрачених можливостей )

мінімальний (розмір якого, після сплати податків задовольнить уявлення власника підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал )

цільовий ( дозволяє здійснювати поточну діяльність та підтримувати виробництво та соціальний розвиток_)

максимальний ( досягнення цілей підприємства на ринку )

3. Визначити предмет, об'єкт та суб'єкти макроекономіки. Основні види їх економічної діяльності.

Макроекономіка – економічна наука, яка вивчає, досліджує результати і наслідки спільної економічної діяльності людей, явища і процеси, які відбуваються в економіці з погляду її цілесності.

Предмет – дослідження ефективності функціонування механізмів економічної системи.

Економічна система – упорядкована система зв’язків і відносин між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг. Типи: командно-адміністративна (державна власність на засоби виробництва, централізоване планування й управління виробництвом, централізований розподіл всіх ресурсів, державний монополізм), ринкова (приватна власність, відсутність монополізму, конкуренція, ринкове ціноутворення, корумпованість), змішана.

Об’єкт – національна економіка – сукупність домашніх господарств, підприємств, відповідних державних інституцій й установ, інфраструктури та різних активів в межах певного природного середовища і державної території.

Суб’єкти:

1. сектор домашніх господарств, який включає всі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб;

2. підприємницький сектор – сукупність усіх фірм, які зареєстровані і діють в межах країни.

Сукупність домашніх господарств і підприємницького сектору є приватний сектор.

3. державний сектор – державні підприємства, установи та інститути;

4. сектор закордон – всі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами країни, а також іноземні державні інститути.

Функції: пізнання, аналіз, систематизація, узагальнення процесів і явищ, які відбуваються в народному господарстві в цілому, та визначення основних економічних заходів його розвитку.

Ринкова економіка може бути лише системою ринків. Із багатьох ринків Кейнс виділив 4 основні:

1. ринок благ (товарів і послуг). Виробник, продавець – фірми, покупці – домашні господарства, інші фірми і держава.

2. ринок грошей. Продавець – держава, покупці – всі інші.

3. ринок цінних паперів. Продавець – держава і фірма, покупець – всі інші.

4. ринок праці. Продавець – домашні господарства, покупці – всі інші.

Кожен з цих ринків посідає в структурі макроекономіки важливе місце та виконує особливі функції. Взаємодія між цими ринками забезпечує механізм руху макроекономіки та відображується в усіх макроекономічних моделях