Приклад (цифри умовні)

фактично на “___” _____________ 2002 р.

1.	Встановлене банком співвідношення заборгованості до за-безпечення (загальної суми векселів, що прийняті під заставу )	75 %
2.	Встановлений ліміт заборгованості по позиках під заставу векселів	120 тис.грн.
3.	Загальна сума векселів, що прийняті під заставу (сума забезпечення)	80 тис.грн.
4.	Сума заборгованості за позикою	50 тис.грн.
5.	Фактичне співвідношення заборгованості до забезпечення ((п.4 : п.3)х100)	62,5 %
6.	Можлива заборгованість за позикою, виходячи з фактичного забезпечення і прийнятого співвідношення заборгованості до забезпечення ((п.3 х п.1) : 100)	60 тис.грн.
7.	Вільний ліміт кредитування (п.2 - п.4)	70 тис.грн.
8.	Можлива додаткова позика (п.6 - п.4) або (п.1 - п.5)×п.3 : 100 однак не більше суми в п.7	10 тис.грн.

Основні відмінності між дисконтом векселів і позик під заставу векселів полягають в наступному.

1. При здійсненні обліку векселів банк стає їх власником, при позиці – векселі передаються йому в якості гарантії забезпечення повернення кредиту. В цьому випадку банку надається право на отримання платежів по закладених векселях, тільки якщо позичальник повертає кредит. При дисконті джерелом погашення кредиту виступають платежі по векселю.

2. При заставі векселів клієнт отримує кредит в межах 60–90 % від валюти (суми) векселів до певного строку і використовує заставу, паралельно погашає її в повному обсязі до встановленого строку. При порушенні графіку погашення позики, банком може бути призупинений рахунок, чого не можна зробити при дисконті векселів, оскільки, в цьому випадку кредит видається одразу на повну суму векселя за вирахуванням облікової ставки.

3. При заставі векселів їх сума обліковується на позабалансових рахунках. При обліку (дисконті) векселів їх сума відображається в загальному балансі банку. Тобто, здійснюючи дисконтні операції, банки можуть акумулювати значну частину векселів. При правильній організації вексельний портфель може стати надійним джерелом доходу, більш стійким, ніж цінні папери (наприклад, акції), оскільки ліквідність векселів обумовлена точними строками, а також різними варіантами використання векселів і їх захисту.

Переоблік і перезастава векселів.Облікові (дисконтні) ставки і заставні операції з векселями дають банкам можливість з меншим ризиком порушення ліквідності вкладати в ці операції менш сталі депозити (залишки на рахунках клієнтів), так як при неочікуваному вилученні таких коштів комерційні банки для додержання своєї ліквідності можуть рефінансуватися в Національному (Центральному) банку або в інших комерційних банках в формі переобліку або перезастави векселів. На первинному етапі розвитку вексельного ринку, ринку цінних паперів, внаслідок нерозвиненості вексельного обігу, Національний банк, як і всі суб’єкти фінансово-господарської діяльності, відноситься обережно до переобліку і перезастави векселів. Переоблік і перезастава векселів здійснюється тільки за таких умов:

• всі надані векселі за терміном оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб їх можна було своєчасно отримати на місці платежу;

• надані векселі повинні містити не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційного банку, який надав ці векселі, переказні векселі –ще і акцепт платника.

• наявність ліміту кредитування. При цьому до переобліку приймаються тільки обліковані векселі, а до перезастави – як обліковані за дисконтними операціями, так і векселі, що взяті в якості застави під операції позики.

Операції, направлені на підвищення надійності векселів. Крім проведення перевірочних заходів, що направлені на вивчення платоспроможності векселедавців і інших платників по векселях, важливе значення мають процедури, що покликані збільшити надійність векселя. Сутність цих процедур зводиться до того, що вони дозволяють розширити коло осіб, відповідальних по векселю. До таких процедурних операцій відноситься індосамент, акцепт, аваль і протест векселя.

Індосамент –передавальний напис на векселі, що засвідчує перехід прав за векселем до іншої особи. Такий напис передбачає, що індосант має всі необхідні ознаки гаранта по векселю, тому його напис виконує також гарантійні функції, а він разом з іншими учасниками вексельної угоди несе відповідальність за своєчасний платіж. Згідно з ст. 12 Положення “Про простий і переказний вексель” індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Частковий індосамент є недійсним. Будь-яке обмеження вважається ненаписаним. Індосант відповідає за акцепт або платіж, якщо при здійсненні передавального напису не обумовлене протилежне. Він може заборонити новий індосамент. В таких випадках він не несе відповідальності перед особами, якими вексель був переіндосований після заборони.

Акцепт векселя– напис, за допомогою якого підтверджується згода акцептанта на оплату векселя. Метою цієї операції є збільшення кола осіб, відповідальних за векселем, тобто збільшення його надійності. Якщо в якості акцептанта виступає банк (банківський акцепт), то вексель набуває статусу першокласного, високоліквідного зобов’язання по векселю. Разом з тим, акцепт не є обов’язковим атрибутом векселя. Скажімо, він не потрібен, коли відносини виникли безпосередньо між клієнтом-векселедавцем і банком. Але, якщо виникла необхідність його вільного обігу на ринку векселів, акцептний напис на векселі є обов’язковою умовою.

Акцептантами можуть виступати треті особи. В цьому випадку акцептант виступає гарантом платежу, за що отримує акцептну комісію. На розвинутому ринку вексельного обігу акцептні послуги переростають в самостійну кредитну діяльність, що приносить банкам або іншим гарантам відповідний прибуток у вигляді акцептної комісії. В певному розумінні таку діяльність іноді називають акцептним кредитом, який видається у вигляді гарантійної послуги. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати зобов’язань перед іншими кредиторами, обліку векселя в банку.

На відміну від облікового кредиту, який надається векселедержателю (одержувачу коштів по векселю), акцептний кредит надається векселедавцю (платнику за векселем) і виступає в якості гарантійної послуги. Кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя. В цьому документі трасант вказує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду провести платіж. Клієнт виставляє на банк переказний вексель. Банк його акцептує з умовою, що, до настання строку платежу по векселю, клієнт внесе в банк суму, необхідну для погашення векселя. Позичальник (векселедавець) може використати акцептований банком вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати своїх зобов’язань перед іншими кредиторами, обліку в іншому банку.

Облік векселя може бути здійснений в банку що його акцептував. В цьому випадку банк стає не тільки гарантом, але і безпосереднім кредитором клієнта. Оскільки умовою акцептного кредиту є грошове покриття суми векселя боржником до настання строку погашення векселя, банки пред’являють високі вимоги до надійності клієнтів. Якщо позичальник не виконав своїх зобов’язань перед банком-гарантом, у відповідності з вексельним правом банк здійснює зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Аваль векселя – це гарантія, внаслідок якої особа, що надала цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватися і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі. Аваль виражається словами “Вважати за аваль”, “Гарантую”, “Як аваліст за …” або іншими рівнозначними формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.

В авалі повинно бути зазначено за кого він виданий. Аваліст може бути як третьою особою, яка не має відношення до векселя, так і одним із надписантів векселя.

Аваліст відповідає так само, як і особа, за яку видана гарантія, однак аваліст є боржником “другої черги”, і аваль набуває чинності лише після невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий. Зобов’язання аваліста є дійсними навіть у тому разі, якщо навіть те зобов’язання, яке він гарантував, виявиться недійсним збудь-якої іншої причини, крім дефекту форми.

За умови невиконання клієнтом банку своїх зобов’язань банк-аваліст має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя як проти тієї особи, за яку був виданий аваль, так і проти тих осіб, які зобов’язані перед цією особою.

При настанні строку платежу векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково. Крім того, векселедержатель може звернутися до аваліста і до настання строку платежу у випадках:

• якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

• в разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;

• в разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом;

• в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

• в разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Банк-аваліст зобов’язаний оплачувати вексель тільки в розмірі тієї суми, на яку він дав аваль. Також банк може сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші витрати, якщо вимога про такі пред’явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель в порядку регресу.

Банк зобов’язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

1. якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, – проти пред’явлення опротестованого в неплатежі або неакцепт векселя;

2. якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, – проти пред’явлення опротестованого векселя;

3. в разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі оголошення банкрутом (неплатоспроможним) трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, – проти рішення суду про оголошення банкрутом.

Якщо з вимогою про платіж до банку звертається не останній векселедержатель, а надписував, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувачів, який поставив свій підпис після позичальника. Відповідальність банку за аваліста припиняється в разі:

• оплати векселя платником;

• оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;

• закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Протест векселя. Ця операція направлена на підвищення відповідальності сторін вексельної угоди. З даною процедурою пов’язується право векселедержателя пред’явити регресний позов до індосантів, акцептантів, авалістів і векселедавця. Нормальна організація вексельного обігу потребує безумовного дотримання вексельної дисципліни. Недопустимим є погашення вексельних боргів державними дотаціями, переписування векселів або їх погашення шляхом видачі нових позик.

Контроль за строками оплати по векселях, які знаходяться в касі банку, є одним з важливих моментів, оскільки неоплачений в день встановленого строку вексель на наступний день повинен бути переданий на опротестування. Ця вимога є обов’язковою, оскільки несвоєчасне подання векселя до опротестування призводить до втрати “юридичної сили” останнім. В зв’язку з цим банк постійно контролює строки надходження платежів за векселями. При надходженні платежів у відомість вносяться відповідні записи, а погашений вексель повертається платнику. При несвоєчасному надходженні платежів векселі, по яких строк погашення минув, подаються нотаріусу для опротестування.

Якщо при проведенні перевірки надходження платежів за позиками, що надані під заставу векселів, будуть виявлені підприємства, векселі яких опротестовувалися, то банк сповіщає про це пред’явника і пропонує останньому викупити векселі опротестованого векселедавця або замінити їх у тижневий термін іншими надійними векселями. Невиконання цієї вимоги тягне за собою закриття цього кредиту або тієї його частини, яка забезпечує векселями ненадійного векселедавця.

Комісійні операції з векселями. При проведенні комісійних операцій банк може запропонувати клієнту-позичальнику передати банку право інкасувати вексель. Відмінність цієї операції від кредитних операцій полягає в тому, що при інкасації векселя його пред’явник не отримує в банку грошові кошти в кредит до настання терміну платежу, як при обліку векселів або позики під їх заставу. При інкасації векселів роль банку полягає в точному виконанні доручення пред’явника векселя – отримати по ньому у встановлений термін платіж і передати власнику векселя. За здійснення цієї операції банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається сторонами. Вона, безумовно, нижча, ніж при дисконті і позиці під заставу векселів, але безпечніша для банку, так як він не несе відповідальності по фальшивих векселях. Його завдання – організувати своєчасне надходження коштів, виставити на наступну добу після закінчення терміну платежу протест, а також виконати інші доручення клієнта. Він може нести відповідальність за наслідки неплатежу тільки у випадку неналежного виконання ним доручень клієнта, скажімо, несвоєчасного опротестування векселя.

Доміціляція векселя. Це інший вид комісійної операції. Полягає вона в тому, що банки можуть за дорученням векселедавця здійснити кредиторам платежі за векселем В цьому випадку, на відміну від інкасації векселів, банк стає не одержувачем, а платником. Виступаючи доміціантом банк не ризикує, тому що він перераховує кошти з рахунку векселедавця. Якщо у останнього немає рахунку в цьому банку, він зобов’язаний внести вексельну суму раніше. Інакше банк відмовиться здійснити платіж за векселем і поверне вексель власнику.

При інкасації і доміціляції векселів також, як і при інших передавальних операціях, на зворотній стороні документу робиться передоручний напис, який містить відповідні вказівки банку.