Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курсова (електроніка).doc
Скачиваний:
29
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
717.31 Кб
Скачать

4.4. Компаратор

В якості компаратора може бути використана спеціалізована інтегральна мікросхема [12] або його можна сформувати на основі інтегрального ОП. Краще використовувати спеціалізований компаратор з відкритим колектором, що дозволяє здійснити його живлення від декількох джерел, причому діапазон допустимих значень напруги дуже великий.

Елементи з відкритим колектором мають вихідний ланцюг, що закінчується одиночним транзистором, колектор якого не з'єднаний з будь-якими ланцюгами в середині мікросхеми, (рис. 4.4). Транзистор ком керується від попередньої частини схеми елемента так, що може знаходитися або в насиченому стані, або у відключці. Насичений стан трактується як відображення логічного нуля, відключка – одиниці.

Рис. 4.4

Насичення транзистора забезпечує на виході напругу U0, яка дорівнює незначній напрузі насичення "колектор-емітер" UКЕ нас. При відключці транзистора, що відбувається відповідно до вхідних сигналів, напруга на виході елемента стає невизначеною, тому що його колектор не підключений до будь-яких ланцюгів схеми. Тому для формування високого рівня напруги вихід елемента з відкритим колектором необхідно підключати через зовнішні резистори (чи інші навантаження) до джерела живлення. На рис. 4.4 таке підключення здійснюється через зовнішній ланцюг, утворений емітерним переходом зовнішнього транзистора зов і резистором R. Приклад такого ланцюга –емітерний перехід транзистора VT2 (рис. 3.1), і ланцюг його бази, в який необхідно ввести резистор, що обмежить струм на рівні розрахованого струму насичення бази.

На входи компаратора подаються сигнали: один з підсилювача неузгодженості, другий – з генератора. Відкритий стан вихідного транзистора компаратора залежить від співвідношення вхідних сигналів та того, на які входи вони подаються. Для рис. 4.4 він буде відкритий, коли UПН Uген. При цьому по вихідному ланцюгу компаратора піде струм, що забезпечить відкритий і насичений стан ключа на транзисторі VTзов . Якщо насичений стан необхідно забезпечити при Uген UПН, то вхідні сигнали необхідно поміняти місцями. Приєднання управляючих сигналів визначається для кожного конкретного випадку.

Для зменшення імовірності пробою між джерелами живлення по внутрішніх ланцюгах компаратора в ланцюг низьковольтного джерела введений діод.

5. Ккд стабілізатора

Струм споживання елементами схемі управління визначаються сумою струмів, що використані мікросхемами, дільниками і ІОН:

Iп = IІМС + Iділ + IІОН

(5.1)

Втрати потужності в схемі управління:

Рс у.= Uн Iп.

(5.2)

Коефіцієнт корисної дії стабілізатора:

h = Uн Iн max / (Uн Iн max + Pтр + Pд + PL + Рс.у).

(5.3)

Його величина повинна відповідати вимогам технічного завдання.

6. Розробка принципової схеми

Принципова схема утворюється як результат об’єднання схем, що були розраховані і розроблені в попередніх розділах. Якщо в них не були розглянуті рішення, що пов’язані з з’єднанням окремих блоків та необхідністю використання одного джерела живлення для всіх елементів пристрою, то відповідні розрахунки виконуються в цьому розділі. Подача вхідної та вихідної напруги повинні здійснюватись через роз’єднувачі.

Креслення принципової схеми виконують на окремому аркуші, форматом не менш ніж А4, який вносять в додаток до пояснювальної записки. Креслення всієї схеми та її окремих елементів повинно відповідати вимогам стандартів ЕСКД.

Кожен елемент схеми повинен мати позначення, яке складається з ознаки його типу (буквені індекси) та позиційного позначення (цифрові індекси). Порядковий номер відповідає переліку елемента при скануванні площини креслення починаючи з лівого верхнього кута в напрямку вниз. А потім праворуч. Для позначення резисторів використовується літера R для конденсаторів – С, дроселя – L, діодів – VD, транзисторів – VT, інтегральних підсилювачів – DA, цифрових та дискретних мікросхем – DD.

Біля графічних позначень елементів можна розмістити номінальні позначення їх параметрів, а на вільному полі схеми – таблиці, діаграми, текстові вказівки, параметри в характерних точках, і т.п.. Текстові дані приводять на схемі тільки в тих випадках, коли повідомлення, що вміщені в них, неможливо відобразити графічними або умовними позначеннями.

Креслення має основний напис по формі 1 (див. додаток 4). Позначення документу та позначення інших документів повинно виконуватись згідно вимог, що викладені в [15, 16].

Креслення принципової схеми повинно мати перелік елементів, який оформлюється у вигляді таблиці, основні розміри якої визначені на рис. 6.1. Приклади креслення принципової схеми та переліку елементів, які взяти з [15]приведені в додатках 5 та 6.

Зона Поз.

позначення

Найменування

Кільк.

Примітки

Рис. 6.1.

Таблиця розміщується або на аркуші з кресленням принципової схеми, або на окремому листі формату А4 з основним надписом по формі 2, як самостійний документ. В останньому разі її розміщають в як додаток пояснювальної записки.

В графах переліку вказують:

  • в графі “Зона” - позиційне позначення зони принципової схеми. Якщо на кресленні немає зон, ця графа може бути опущена;

  • в графі “Поз. позначення” – позиційне позначення елементу згідно принципової схеми;

  • в графі “Найменування” – найменування елементу, на основі якого цей елемент вжито (державний стандарт, стандарт підприємства, технічні умови і т.п.). Перелік елементів кожного типу починають з окремого заголовку. Заголовок підкреслюють;

  • в графі “Кільк.” – загальну кількість однакових елементів;

  • в графі “ Примітки” – технічні данні, які не входять в найменування елемента, пояснюючі надписи та інше.

Приклад креслення принципової схеми можна знайти в [15].