1.2. Час як чинник у фінансових розрахунках
В практичних фінансових операціях суми грошей незалежно від їх призначення або походження обов'язково, зв'язуються з конкретними моментами або періодами часу. Для цього в контрактах фіксуються відповідні терміни, дати, періодичність виплат. Поза часом немає грошей. Чинник часу, особливо в довгострокових операціях, грає не меншу, а іноді навіть і більшу роль, ніж розміри грошових сум. Необхідність врахування часового фактора витікає з сутності фінансування, кредитування і інвестування і виражається у принципі нерівноцінності грошей, що відносяться до різних моментів часу (time-value money), або в іншому формулюванні — принципі зміни цінності грошей в часі. Інтуїтивно зрозуміло, що 1000 грн, отримані через 5 років, не рівноцінні цій же сумі, що поступила сьогодні, навіть, якщо не брати до увагиінфляцію і ризик їх неотримання. Тут, ймовірно, цілком доречний відомий афоризм "Час — Гроші".
Нерівноцінність двох однакових по абсолютній величині різночасних сум зв'язана перш за все з тим, що гроші, які є сьогодні можуть бути інвестовані і принести прибуток в майбутньому. Отриманий дохід у свою чергу реінвестується і т.д. Якщо сьогоднішні гроші, через сказане, цінніше майбутніх, то, відповідно, майбутні надходження менш цінні при рівних їх сумах.
Приведемо ілюстрацію. Свого часу газети повідомляли, що американська компанія "Юніон Карбайд", на хімічному заводі якої в Індії відбулася крупна аварія, запропонувала як компенсацію виплатити потерпілим протягом 35 років 200 млн долл. (індійська сторона відхилила цю пропозицію). Скористаємося цими даними для демонстрації впливу чинника часу. Визначимо суму грошей, яку необхідно покласти в банк, скажімо, під 10% річних для того, щоб повністю забезпечити послідовну виплату 200 млн долл. Виявляється, для цього достатньо виділити всього 57,5 млн долл. Інакше кажучи, 57,5 млн долл., що виплатили сьогодні, рівнозначні (еквівалентні) 200 млн долл., що погашаються щомісячно в рівних частках протягом 35 років.
Вплив чинника часу багато разів посилюється, як ми знаємо з власного житейського досвіду, в період інфляції. Цей чинник часто лежить в основі явного або прихованого шахрайства і несумлінності. Достатньо у зв'язку з цим згадати про випадки, коли "продавець" одержував гроші як передоплати за товар, який він і не збирався поставити. Знецінені гроші через деякий термін поверталися покупцю.
Очевидним слідством принципу зміни цінності грошей в часі є неправомірність підсумовування грошових величин, що відносяться до різних моментів часу, особливо при ухваленні рішень фінансового порядку. Проте таке підсумовування цілком допустимо там, де чинник часу не має принципового значення. Наприклад, в бухгалтерському обліку для отримання підсумків по періодах і у фінансовому контролі, але, не при ухваленні фінансових рішень довгострокового характеру. Неправомірно також і безпосереднє порівняння різночасних грошових величин. Їх порівняння допустимо тільки при "приведенні" таких сум до одного моменту часу.
Не менше важливим у фінансовому аналізі є принцип фінансової еквівалентності. Під останнім розуміється рівність (еквівалентність) фінансових зобов'язань сторін, що беруть участь в операції. Обмежимося двома ілюстраціями. Покупець облігації оплачує її ринкову ціну, а емітент зобов'язав періодично виплачувати йому купонний дохід і повернути в кінці терміну суму, рівну номіналу облігації. Страхувальник оплачує вартість страхування, а страховик зобов'язав виплатити йому суму страховки, але тільки при настанні події страховки. На відміну від першого прикладу, де платежі обох сторін безумовні, тут платіж страхувальника має характер вірогідності.
Принцип еквівалентності дозволяє змінювати умови контрактів без порушення прийнятих зобов'язань. Згідно ньому можна змінювати рівень процентних ставок, їх вид, терміни виконання зобов'язань, розподіл платежів в часі і т.д. (зрозуміло, з відома контрагента) в рамках однієї операції, не порушуючи взаємної відповідальності.