Методична розробка №5 /для викладачів/

практичного заняття.

Тема: «Екстрапірамідна система та синдроми її ураження»

І. МЕТА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.

• відновити знання студентів по будові екстрапірамідної системи та її основних провідних шляхів;

• вивчити симптоми порушення функцій екстрапірамідної системи, топіко-діагностичне значення основних синдромів її ураження;

• оволодіти методикою дослідження функцій екстрапірамідної системи в нормі і при патології.

Міждисциплінарна

інтеграція

дисципліна	знати	вміти
І. Забеспечуючі дисципліни Анатомія Фізіологія Біохімія	- функціональну анатомію базальних гангліїв - локалізацію стовбурових структур екстрапірамідної системи - відділ кори головного мозку, який відноситься до екстрапірамідної системи - провідні шляхи екстра- пірамідної системи - функцію екстрапірамідної системи - роль дофаміну в функціо- нуванні екстрапірамідної системи	- зобразити схематично анатомічні утвори, які відносяться до екстра- пірамідної системи та її провідні шляхи - зобразити схематично функціональні взаємо- відносини структур екстрапірамідної нервової системи з іншими відділами нервової системи - пояснити виникнення різних синдромів у зв’язку з порушенням біохімічного балансу в екстрапірамідній системі
ІІ. Забеспечувані дисципліни 1. Нейрохірургія 2. Психіатрія	- функціональну анатомію утворів екстрапірамідної системи - функції екстрапірамідної системи	- верифікувати симпто- ми ураження екстрапі- рамідної системи - віддиференціювати функціональні гіперкі- нези від гіперкінезів ор- ганічного походження
внутріпредметна інтеграція
Тема: 1, 5	- топографічні взаємовідно- сини пірамідної і екстрапі- рамідної систем	- віддиференціювати пі- рамідну ригідність м’я- зів від екстрапірамідної

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

№	Етапи заняття	Час	Місце проведення	Оснащення
1.	Організаційні заходи	2 хв.	Учбова кімната	Академічний журнал
2.	Контроль вихідного рівня знань студентів	20 хв.	Учбова кімната	Тести - задачі, таблиці
3.	Засвоєння методики дослідження функцій екстрапірамідної системи (в нормі і при патології)	50хв.	Палата	Неврологічний молоточок
4.	Обговорення результатівдослідження функцій екстрапірамідної системи	10 хв.	Учбова кімната	Таблиці, стенди
5.	Контроль кінцевого рівня знань студентів	15 хв.	Учбова кімната	Тести-задачі, таблиці, муляжі
6.	Заключення, завдання додому	5 хв.	Учбова кімната	Орієнтовна карта

ІІІ. ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Вивчення анатомо-фізіологічних особливостей екстрапірамідної системи та синдромів її ураження. Оволодіння методикою обстеження хворого і виявлення симптомів ураження екстрапірамідної системи. Курація хворих з екстрапірамідними розладами.

4. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ.

1. Підготовчий етап.

Викладач формулює основну мету заняття, коротко знайомить студентів з планом його проведення. Потім проводиться контроль вихідного рівня знань сту­дентів (кожний студент розв’язує одну тестову задачу) Відповіді обговорюються іншими студентами групи. Викладач оцінює їх і з’ясовує, які питання засвоєні сту­де­нтами недостатньо і які студенти слабо підготовлені до заняття.

2. Основний етап.

Викладач в палаті демонструє методику дослідження функції екстрапіра­мі­дної системи. Студенти по черзі під керівництвом і контролем викладача самос­тій­но засвоюють практичні навички. Для оцінки правильності виконання ме­то­дики дослідження рухових розладів постійно залучаються інші студенти групи. В подальшому студенти відпрацьовують методику дослідження на тематичних хворих самостійно, невеликими групами.

Аналіз самостійної роботи студентів проводиться в учбовій кімнаті. При цьому вони аналізують скарги і анамнез хворих, виділяють симптоми та синдроми ураження. Виходячи із виявленої симптоматики, студенти виділяють ведучі симп­то­ми та синдроми, визначають місце ураження (тобто виставляють топічний діагноз).

Результати обговорення оцінюються викладачем, робиться остаточний висновок про топіку ураження нервової системи, характер процесу.

Заключний етап.

Здійснюється контроль кінцевого рівня засвоєння учбового матеріалу. Кожний студент вирішує окрему тестову задачу. Студенти всієї групи під керівництвом викладача обговорюють результати. Викладач пропонує тему до наступного заняття, орієнтовну карту, відповідну літературу.

5. ЩО СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

• Які утворення головного мозку відносяться до екстрапірамідної системи?

• Основні зв’язки екстрапірамідної системи з іншими відділами головного і спинного мозку.

• Які анатомічні утворення позначаються як неостріатум (стріатум) і палеостріатум (паллідум)?

• Як досліджуються функції екстрапірамідної системи?

• Поняття про «постуральні» рефлекси та їх топіко-діагностичне значення.

• Поняття про гіперкінези та їх види.

• Зміст синдрому паркінсонізму та його топіко-діагностичне значення.

5. ЩО СТУДЕНТ ПОВИНЕН ВМІТИ

• Виявляти у хворого скарги, які вказують на порушення функції екстрапірамідної системи.

• Оцінити стан екстрапірамідної системи при загальному огляді хворого (поза, кінетика).

• Визначити вид гіперкінезів і дати топіко-діагностичну оцінку.

• Виявляти постуральні рефлекси і по їх характеристиці дати їм топіко-діагностичну оцінку.

• Виявити клінічний синдром ураження неостріатума та палеостріатума та дати топіко-діагностичну оцінку для визначення рівня ураження нервової системи.

Практичні навички, якими повинні студенти оволодіти на занятті, викладені в «Практикуме по нервным болезням и нейрохирургии», Ю.С.Мартынов с соавт., М.-1988.-С.34-37.

Тести вихідного рівня знань та контроль кінцевого рівня знань додаються.