- •Т.Л. Сироїд Міжнародне публічне право Навчальний посібник
- •Isbn 966-8649-16-8
- •Isbn 966-8649-16-8
- •Глава 1. Поняття й сутність міжнародного публічного права
- •1. Становлення та розвиток міжнародного права. Нормоутворення в міжнародному праві
- •2. Принципи міжнародного права
- •3. Джерела міжнародного права
- •4. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •5. Суб’єкти міжнародного права
- •6. Визнання й міжнародна правосуб’єктність
- •7. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва
- •8. Співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права
- •Література
- •Глава 2. Право міжнародних договорів
- •1. Поняття права міжнародних договорів. Джерела. Суб’єкти
- •2. Порядок укладання міжнародних договорів
- •3. Дія договорів, їх застосування й тлумачення
- •4. Недійсність, призупинення й зупинення дії міжнародних договорів
- •Література
- •Глава 3. Відповідальність в міжнародному праві
- •1. Поняття, види й форми відповідальності
- •2. Суб’єкт відповідальності в міжнародному праві
- •3. Юрисдикція міжнародних судових закладів
- •Література
- •Глава 4. Дипломатичне право
- •1. Поняття, джерела дипломатичного права. Структура дипломатичного представництва, порядок функціонування
- •2. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва та його персоналу
- •3. Припинення дипломатичної місії
- •Література
- •Глава 5. Консульське право
- •1. Поняття консульського права. Функції консульських установ
- •2. Структура консульських установ, порядок призначення посадових осіб
- •3. Привілеї та імунітети консульських установ і їх персоналу
- •Література
- •Глава 6. Територія в міжнародному праві
- •1. Міжнародно-правова класифікація територій
- •2. Склад і юридична природа державної території
- •3. Державні кордони
- •4. Міжнародні річки та їх правовий режим
- •Література
- •Глава 7. Міжнародно-правова регламентація населення в міжнародному праві
- •1. Правовий режим громадян в міжнародному праві
- •2. Міжнародно-правове регулювання статусу біженців
- •3. Статус іноземців
- •4. Право притулку
- •Література
- •Глава 8. Права людини в міжнародному праві
- •1. Правове регулювання прав людини на універсальному рівні та діяльність органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням
- •2. Регіональний рівень співробітництва держав у сфері прав людини
- •Література
- •Глава 9. Міжнародні конференції та міжнародні організації
- •1. Міжнародні конференції
- •2. Поняття та сутність міжнародних організації
- •3. Організація Об’єднаних Націй: компетенція, структура та повноваження органів. Спеціалізовані установи оон
- •4. Регіональні міжнародні організації
- •Література
- •Глава 10. Право міжнародної безпеки
- •1. Поняття права міжнародної безпеки
- •2. Характеристика універсальної міжнародної безпеки
- •3. Регіональна безпека
- •4. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •Література
- •Глава 11. Міжнародне морське право
- •1. Поняття міжнародного морського права. Джерела
- •2. Класифікація морських просторів
- •3. Міжнародні морські організації з освоєння Світового океану
- •Література
- •Глава 12. Міжнародне повітряне право
- •1. Поняття, принципи міжнародного повітряного права. Джерела
- •2. Режим повітряного простору. Міжнародні польоти
- •3. Міжнародні авіаційні організації
- •Література
- •Глава 13. Міжнародне космічне право
- •1. Поняття, сутність міжнародного космічного права. Джерела. Суб’єкти
- •2. Правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •3. Правовий статус космічних об’єктів і космонавтів
- •4. Відповідальність в міжнародному космічному праві
- •Література
- •Глава 14. Міжнародне економічне право
- •1. Поняття міжнародного економічного права. Джерела. Суб’єкти
- •2. Міжнародно-правове регулювання торговельного співробітництва між державами
- •3. Міжнародні економічні організації
- •Література
- •Глава 15. Міжнародне екологічне право
- •1. Поняття, предмет міжнародного екологічного права
- •2. Міжнародно-правове регулювання охорони об’єктів міжнародного екологічного права
- •Література
- •Глава 16. Міжнародне кримінальне право
- •1. Поняття міжнародного кримінального права
- •2. Міжнародні організації по боротьбі з міжнародною злочинністю
- •3. Правове регулювання інституту видачі
- •Література
- •Глава 17. Міжнародні стандарти діяльності поліції та права людини
- •1. Загальні положення стосовно діяльності поліцейських органів
- •2. Стандарти стосовно правопорушників
- •3. Статус неповнолітніх осіб, які скоїли злочин
- •4. Правила поводження з жертвами злочинів
- •Література
- •Глава 18. Право збройних конфліктів
- •1. Поняття права збройних конфліктів
- •2. Правова регламентація проведення бойових дій. Статус учасника збройних конфліктів
- •3. Захист прав особистості під час збройних конфліктів
- •Література
- •Т.Л. Сироїд Міжнародне публічне право
- •61080, М. Харків, пр-т Гагаріна, 187
2. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва та його персоналу
Перша загальновизнана умова для нормальної діяльності дипломатичних представництв за кордоном – це створення належних умов для функціонування представництва та його співробітників на території держави перебування. Недоторканність території та приміщень даного представництва й дипломатичний імунітет для особистого дипломатичного складу представництва. Віденська конвенція 1961 р. передбачає, що приймаюча держава повинна докласти усіх зусиль для забезпечення ефективної діяльності іноземного дипломатичного представництва, що перебуває на її території, й гарантувати обов’язковий мінімум привілеїв і імунітетів.
Згідно вказаної конвенції до привілеїв дипломатичного представництва в цілому належать: недоторканність приміщень; приміщення представництва, майно, засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції й виконавчих дій; фіскальні винятки (звільнення від державного, районного, муніципального мита, зборів відносно представництва); недоторканність архівів і документів у будь-який час і незалежно від місця перебування; свобода зносин з органами акредитуючої держави та недоторканність дипломатичного кур’єра.
Серед особистих привілеїв і імунітетів дипломатичних представників слід виділити: особисту недоторканність; недоторканність приватної резиденції представника; імунітет від кримінальної, цивільної й адміністративної юрисдикції, за винятком певних випадків, пов’язаних з позовами, що торкаються права успадкування, приватного нерухомого майна, професійної й комерційної діяльності; право не давати свідчення в якості свідка; звільнення від мита, стягнень; звільнення від військової повинності.
Дипломатичні представники мають право на привілеї й імунітети та користуються ними з моменту вступу на територію держави перебування при слідуванні для заняття своєї посади або, якщо вони вже перебувають на цій території, то з моменту повідомлення міністерству закордонних справ, або іншому державному органу, відносно якого є домовленість. У разі припинення повноважень цих осіб, привілеї й імунітети припиняються з моменту виїзду з держави перебування, або розумного строку для того, щоб особа могла залишити територію цієї держави.
У разі, коли дипломатичний агент є громадянином держави перебування або постійно проживає на її території, він користується лише імунітетом від юрисдикції й недоторканністю відносно офіційних дій, скоєних ним при виконанні своїх функцій.
3. Припинення дипломатичної місії
Припинення діяльності дипломатичних представництв у цілому як органів держави за кордоном може відбуватися в таких випадках: 1) у разі розірвання або припинення дипломатичних відносин між державами; 2) в разі виникнення між цими державами стану війни; 3) коли в акредитуючій державі або країні перебування відбуваються докорінні соціально-економічні або політичні зміни і нове державотворення не висловлює наміру продовжувати дипломатичні відносини; 4) коли одна із двох держав, що підтримують між собою дипломатичні відносини, перестає існувати як суб’єкт міжнародного права.
Слід зазначити, що незалежно від змін та ускладнень, що можуть мати місце в дипломатичних відносинах між двома державами, аж до їх припинення, держава перебування, навіть у випадку збройного конфлікту, зобов’язана створити всі умови для захисту та небезпечного виїзду осіб, що користуються привілеями та імунітетами і не є громадянами держави перебування, та членів їх сімей. В разі розриву дипломатичних відносин, тимчасового або остаточного відзиву представництва, держава перебування повинна поважати й охороняти приміщення представництва разом із майном та архівами; акредитуюча держава може ввірити охорону приміщень свого представництва разом з його майном та архівами третій державі, прийнятній для держави перебування; акредитуюча держава може ввірити захист своїх інтересів та інтересів своїх громадян третій державі, прийнятній для держави перебування.
Щодо питання припинення функцій дипломатичних агентів, то це може бути в таких випадках: після повідомлення акредитуючою державою держави перебування про те, що функції дипломатичного агента припинено; якщо уряд держави перебування оголошує його “persona non grata”, тобто “неприйнятною”. Причинами проголошення “persona non grata” можуть бути: неповага до законів та звичаїв країни перебування, втручання в її внутрішні справи, зловживання дипломатичними привілеями та імунітетами, заяви, які розцінюються як нетактовні або образливі щодо країни перебування тощо. Крім того, повноваження представника припиняються в випадку смерті; при припиненні або розірвані дипломатичних відносин, особливо під час проголошення стану війни.
Закон України “Про дипломатичну службу” 2004 р. передбачає перелік підстав припинення дипломатичної служби, а саме: 1) невиконання працівником дипломатичної служби основних обов’язків та неповага до законів, правил, традицій країни перебування; 2) в разі скоєння дій, які кваліфікуються згідно законодавства України, як корупційні; 3) участі в страйках та вчинення інших дій, що перешкоджають нормальній діяльності органів державної влади або порушують правила безпеки під час перебування у довготерміновому відрядженні; 4) досягнення працівником дипломатичної служби граничного віку перебування на дипломатичній службі (60 років для чоловіків і 55 років для жінок, як виняткові випадки – продовження строку до 65 років) або його відставка; 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню працівника на дипломатичній службі, як державного службовця; 6) відмова працівника дипломатичної служби від складення Присяги державних службовців або її порушення; 7) неподання або подання працівником дипломатичної служби неправдивих відомостей щодо його доходів, майна; 8) невитримання випробування, яке встановлено при прийнятті на дипломатичну службу (цей строк може встановлюватися до шести місяців).