1. Опитувальник «Лідер».

2. Методика «Ефективність лідерства».

Методика «Лідер»призначена для діагностики схильності і здатності людини бути лідером. Цей опитувальник включає в себе 50 питань. До кожного з яких додаються 2 можливі варіанти відповіді «так» чи «ні» позначені літерними індексами а і б. Досліджує мий повинен у бланку відповідей біля номеру відповідного питання поставити лише один варіант відповіді. Обробка результатів здійснюється за допомогою спеціального ключа і передбачає підрахування суми балів, отриманої обстежуваним. За цією методикою визначається наскільки людина володіє персональними психологічними якостями, які необхідно для здійснення функцій лідера. На основі результатів виявляються 4 можливі рівні володіння людиною лідерськими якостями:

• низький;

• середній;

• високий;

• з тенденцією до диктату.

Найбільш оптимальним вважається виконання педагогом ролі керівника дитячого колективу, коли він є людиною з середнім або високим рівнем розвитку лідерських якостей, але без тенденції до диктату.

Методика «Ефективність лідера»на відміну від попередньої визначає не рівень розвитку у людини лідерських якостей, а можливу практичну діяльність людини у ролі лідера з позиції її потенційної ефективності. Ця методика являє собою опитувальник, що складається з 40 питань, до кожного з яких також додаються дві можливі відповіді «так» або «ні». Досліджуваний повинен на бланку відповідей відмітити вірний варіант. Якщо ця методика використовується для самооцінки керівника, то можливе викривлення результатів через суб’єктивну установку опитуваного показати себе у кращому світлі (фактор соціальної бажаності) або через недостатнє усвідомлення людиною своїх властивостей. Щоб попередити можливість викривлення результатів, дана методика пропонується і керівникові і його підлеглим, а на основі цього здійснюється узагальнення отриманих результатів. Дана методика передбачає виявлення трьох рвнів ефективності лідерства:

• високоефективне лідерство;

• середньо ефективне лідерство;

• низько ефективне лідерство.

Якщо людина отримала за даною методикою результати, що свідчать про низько ефективний рівень лідерства, то їй не рекомендується бути керівником педагогічного чи дитячого колективу (при підтвердженні таких результатів даними якісних методів психодіагностики: спостереження, бесіди з підлеглими, отримання незалежних характеристик, експертні оцінки).

2.Якщо процеси керівництва і лідерства є організаційними процесами. Які відображають вплив окремих осіб на інших людей, то авторитет лідера або керівника є мірою такого впливу. Особистий авторитет лідера або керівника має офіційні і неофіційні основи. Єдність або неузгодження цього офіційного і неофіційного авторитету керівника значною мірою залежить від стилю його управління.

У психології під стилем у широкому значенні цього слова розуміються стійкі способи і прийоми діяльності. Під стилем керівництва (управління) розуміють стійкі способи взаємодії керівника з підлеглими між собою та способи організації спільної діяльності.

Стиль керівництва розглядався ще Куртом Левіном. Він виділив три основні стилі керівництва, які потім набули широкої популярності і отримали інші назви:

1. Автократичний стиль (авторитарний, адміністративний, директивний).

2. Демократичний (колегіальний).

3. Вільний (ліберальний, номінальний, ігноруючий. Стиль невтручання, стиль потурання).

У психодіагностиці розроблений ряд методик для визначення стилю керівництва. В. П. Захаровим та А. Л. Журавльовим розроблена методика визначення стилю керівництва трудовим колективом. Ця методика складається із 16 груп тверджень, які відображають різні аспекти взаємодії керівника і колективу. Тобто ці твердження характеризують ділові якості керівника. Кожна група складається з трьох тверджень, позначених буквами а, б, в. Досліджує мий повинен із трьох тверджень кожної групи вибрати лише одне і відмітити його знаком на аркуші для відповідей.Отримані дані обробляються за допомогою відповідного ключа. Ця методика виявляє три компоненти керівництва:

1. Директивний.

2. «Попустительский» компонент (пасивного невтручання).

3. Колегіальний.

Рогов Е. І. пропонує 2 адаптовані методики для визначення стилю керівництва (управління):