Фіброзний і осифікуючий тендовагіні (Tendovaginitis fibrosa, t. Ossificans)

Характеризується хронічним перебігом, утворенням фіброзної тканини в стінках синовіальної піхви, інколи окостеніння. Частіше з фібринозною тканиною (хронічний перебіг),

Патогенез — фібрин проростає сполучнотканинними клітинами. Стінки стають грубшають, між ними і сухожилком виникають вогнища різної величини зростання порушення рухливості сухожилля. Розростання фібринозної тканини — зменшення просвіту синовіальної піхви, здавлювання сухожилків, обмеження рухливості і утворення стенозуючого тендовагініту. Потім у фібринозній зміненій стінці синовіальної піхви відкладаються солі вапна і вогнища типової кісткової тканини — осифікуючий тендовагініт.

Клінічні ознаки — щільна, з горбиками, неболюча, без підвищення місцевої температури припухлості (при осифікуючому більш тверда).

Диференційний діагноз — рентген. Збільшення кульгавості при навантаженні. Зміна положення суглоба, деформація копит, атрофія м’язів.

Прогноз — фіброзний — обережний; осифікуючий — несприятливий.

Лікування спочатку подразнюючі мазі. парафін, озокеріт, іоногальванізація йоду, ронідаза, гідрокортизон з 1%-ним розчином новокаїну у вогнище ушкодження з лідазою припікання голкою, тканинна терапія; теноктомія.

Гнійний тендовагініт (Tendovaginitis purulenta )

Гнійне запалення сухожилкової піхви з накопиченням гнійного ексудату.

Етіологія — рани (інфікування, з сусіднього вогнища — абсцес, флегмона), гнійний бурсит, артрит. Рідше метастази.

Патогенез — від кількості і вірулентності мікроорганізму, імунітету, характеру ушкодження, своєчасного і ефективного лікування. Мікроорганізми у вогнищі викликають значну гіперемію судин, лейкоцитоз у стінках синовіальної піхви, підвищена ексудація. Ексудат — серозний, мутний, потім гнійний. Покривні клітини синовіальної оболонки злущуються, на їх місці розростається сполучна тканина, ворсинки збільшені. Можливе розплавлення стінок, гній в оточуючу сполучну тканину (флегмона). Всмоктування токсинів мікроорганізмів, розпад тканини — лихоманка, лейкоцитоз, частішає пульс і дихання, можливий сепсис. Інколи мікроорганізми – лімфогенним шляхом.

Клінічні ознаки — пригнічення, підвищення температури тіла, кульгавість. Гаряча, напружена болюча, флюктуюча припухлість, перешнурована, набряк оточуючої тканини. Флегмона пухкої сполучної тканини навколо. Проривається на поверхню у вигляді нориця (гній, синовія).

Діагноз — клініка, пункція.

Прогноз — обережний або сумнівний.

Лікування — аспірація. Промивання розчинами: етакридина лактату, фурациліну, сальфацил-натрію. В порожнину 500-600 тис. ОД пеніциліну на 0,5% р-ну новокаїну; тиснуча спиртововисихаюча пов’язка; в/м антибіотики; в/а — 0,25-0,5% р-н новокаїну (1 мл/кг 3-5 днів). При негативному результаті лікування можливо робити: розтин (дистальний відділ) — невеликий розріз; промивання через голку. Після операції: антисептичні розчини, порошки, відсмоктуюча пов’язка, при некрозі — висікання ділянки сухожилка. Синовіальний прорив: знеболити, пункція, промивання антисептиками, ревізія нориці, розтин кишень. Місцеве лікування з загальною антибіотико-сульфоніланідною терапією. Переливання крові, тканинна терапія (УЗД, солюкс, УВЧ).